Постанова № 4610436, 20.08.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2а-20669/09/1270

Категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2009 року  

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Островської О.П.,

при секретарі Кір'ян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Від к ритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 00000408013/0, -

В С Т А Н О В И В:

24.02.2009 року позивач ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне. Позивач є тепловозобудівним підприємством, купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та ін., у своїй господарсько-виробничій діяльності використовуючи метал. При використанні металу при виготовленні продукції від нього залишаються відходи, які реалізуються позивачем. Реалізація металобрухту здійснюється без оподаткування відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону про ПДВ. На підставі акту від 04.02.2009 року № 70/08-3/05763797 «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року» відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 00000408013/0, яким визначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 19546 грн. Позивач не згоден з указаним повідомленням-рішенням, вважає, що відповідач не вправі застосовувати до нього положення п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що в ньому прямо говориться про придбання (виготовлення) товарів (послуг) та основних фондів, а позивач не придбаває (виготовляє) металобрухт. Тому порушень п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача не було. Також п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2009 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 00000408013/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив наступне. Оскільки мала місце реалізація металобрухту, позивачу необхідно було визначити частку використання таких товарів (металобрухту) в операціях, що звільнені від оподаткування у відповідному звітному періоді, та виключити відповідну суму податку з податкового кредиту. Відповідно до п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, прямі матеріальні витрати (які є складовою виробничої собівартості продукції), зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих в процесі виробництва. Таким чином, вартість відходів та брухту металу, які утворилися в процесі виробництва, зменшує собівартість готової продукції. ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» при реалізації відходів та брухту чорних металів власного виробництва повинно перераховувати «вхідний ПДВ» на пільговий обсяг, виходячи із сум реалізації металобрухту та відходів виробництва. Отже, позивач, застосовуючи пільгу щодо звільнення від оподаткування ПДВ при реалізації відходів і брухту чорних металів, водночас включає до складу податкового кредиту суму від реалізації вказаної продукції також із врахуванням наданої пільги. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі через його необґрунтованість.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.07.1993 року за № 399, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, взяте на податковий облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 01.09.2004 року (а.с. 40-42).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 31.12.2008 року по 20.01.2009 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську) на підставі ч. 6 п. 9 ст. 11-1 Закону України від 12.04.1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні», а також п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.02.2009 року № 70/08-3/05763797, у висновках якого вказується на порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982), у результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2008 року у сумі 27614 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 19546 грн. по декларації за листопад 2008 року (а.с. 7-38).

На підставі Акту перевірки № 70/08-3/05763797 від 04.02.2009 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000408013/0 від 13.02.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2008 року на 19546 грн. (а.с. 6).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу в господарській діяльності підприємства.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У той же час, норма підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто під час виготовлення основної продукції позивач отримує ще один вид продукції - металобрухт.

Позивачем у порушення вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не зроблено коригування податкового кредиту при реалізації брухту чорних металів, який утворився в процесі переробки металу та ПДВ, з вартості якого було віднесено до складу податкового кредиту.

Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкову декларацію ВАТ «ХК Луганськтепловоз» по ПДВ за листопад 2008 року заповнено не у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, а саме у вказаній декларації завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2008 року та, відповідно, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість» на 19546 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд відмовляє позивачу у задоволенні позову судові витрати з державного бюджету не відшкодовуються.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.08.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 00000408013/0- відмовити за необґрунтованістю у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено у повному обсязі 25 серпня 2009 року.

СУДДЯ: (підпис)