Вирок № 46104034, 30.06.2015, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1067/14-к

Провадження № 1-кп/634/5/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2015смт Сахновщина

Харківської області

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого судді - Єрьоміної О.В.,

при секретарі - Лісняк С.П.,

за участю прокурора - Щербака К.В.,

представника потерпілої - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Сахновщина матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2013 року за № 12013220420001088, за звинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Огіївка Сахновщинського району Харківської області, громадина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого неповнолітню доньку ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, та двох малолітніх дітей: ОСОБА_24, 2007 року народження, ОСОБА_25, 2014 року народження, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у здійсненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

25 листопада 2013 року близько 08 год. 10 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ -2109 реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автошляху «Сахновщина -Малі Бучки» в напрямку смт. Сахновщина в районі перехрестя з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 правил дорожнього руху України, згідно яких « У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8., який в цей час перетинав проїзну частину з права наліво по ходу його руху.

У результаті ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді зачиненої черепно-мозкової травми з множинними внутрічерепними крововиливами, яка супроводжувалась розвитком набряком-набуханням речовини головного мозку, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_11 настала його смерть.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_4, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він під час керуванням транспортним засобом при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода, що перетинав проїзну частину дороги з права на ліво по ходу руху транспортного засобу, якого об'єктивно спроможний був виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок руху вліво, виїхав частково на зустрічну смугу, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, що спричинило смерть останнього.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не визнав вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України. Також не визнав цивільний позов. Крім того, у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав.

Хоча обвинувачений свою вину не визнав, його вина повністю доведена та підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю загиблого ОСОБА_7, проживає по АДРЕСА_3. 25 листопада 2013 року близько 08 год. її сини ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пішли з дому до перехрестя автошляху «Сахновщина-Малі Бучки» з вул. Литвинівською с. Багата Чернещина, де дітей забирав автобус та відвозив до школи. У цей день їй зателефонував старший син ОСОБА_8 та повідомив, що на вказаному перехресті її меншого сина ОСОБА_7 збила машина. Коли вона приїхала на місце ДТП, то її сина тримав на руках обвинувачений, син на неї не реагував. Далі сина доставили в лікарню, де в реанімаційному відділенні він знаходився сім днів, після чого ІНФОРМАЦІЯ_11 помер. Обвинувачений в лікарню не з'являвся, матеріальну допомогу не надавав, за скоєне не вибачився. Просила стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн. Заперечувала проти звільнення обвинуваченого від покарання на підстав ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що він є батьком дружини обвинуваченого і 25 листопада 2013 року близько 08 год.10 хв. він, знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ -2109 під керуванням ОСОБА_4 їхали по автошляху «Сахновщина-Малі Бучки» в напрямку смт. Сахновщина зі швидкістю близько 40 км/год. В районі перехрестя з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області вони побачили на узбіччі по ходу свого руху групу дітей, ОСОБА_4 змінив напрямок руху,прийнявши в ліво, частково виїхавши на зустрічну смугу. У цей же час їм на зустріч рухався шкільний автобус і, коли вони розминалися з цим автобусом на вказаному перехресті з групи дітей, які перебували на узбіччі, перед машиною метрів за 10 до наїзду вискочив хлопчик. ОСОБА_4 загальмував, повернув кермо вліво, виїхавши частково на зустрічну смугу, але дитина набігла на автомобіль, вдарилась в пасажирські двері та дзеркало заднього виду. Після ДТП ОСОБА_4 вийшов з машини та почав надавати допомогу хлопчику, який лежав на дорозі, а також передав його бабусі 5 тисяч гривень. Шкільний автобус після ДТП зупинився.

Показаннями ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що він є батьком загиблого ОСОБА_7 25 листопада 2013 року йому зателефонували дружина та повідомила, що їхнього сина ОСОБА_7, коли він перетинав проїзну частину дороги збила машина та він знаходився в лікарні,де в реанімаційному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_11 син помер. Обвинувачений в лікарню не з'являвся, матеріальну допомогу не надавав.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що працює водієм шкільного автобуса. 25 листопада 2013 року близько 08 год. 10 хв. він перевозив згідно маршрутного листа дітей з с. В.Бучки в с. Б. Чернищина до школи. Рухаючись по автошляху «Сахновщина-Малі Бучки» в напрямку смт. Сахновщина метрів за 150 до перехрестя з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області, побачив, що по зустрічній смузі рухається автомобіль ВАЗ -2109 зі швидкістю близько 40 км/год. Також побачив, що на узбіччі дороги в напрямку руху в с. В.Бучки стояли діти. З автомобілем ВАЗ -2109, який під'їзджав до вказаного перехрестя зі своєї сторони руху, він, керуючи шкільним автобусом, розминувся, проїхавши перехрестя і метрів за 50-60 від перехрестя, він почув крик та зупинив автобус, побачив у дзеркало заднього виду, що вищевказаний автомобіль стоїть на узбіччі зустрічної смуги, а на дорозі лежить хлопчик. Потім він та медсестра, яка їхала з ним в автобусі, вийшли з автобуса та пішли до місця ДТП. Далі дочекавшись поки викликали швидку допомогу, він забрав дітей, які стояли на узбіччі та поїхав до школи в с Б. Чернещину. Також зазначив, що момент ДТП він не бачив.

Показаннями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засіданні пояснила, що вона є бабусею загиблого ОСОБА_7 25 листопада 2013 року вона провила своїх онуків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ворота та вони пішли з дому до місця (перехрестя автошляху «Сахновщина-Малі Бучки» з вул. Литвинівською с. Багата Чернещина), де дітей забирав шкільний автобус, та відвозив до школи. Через деякий час прибіг старший онук ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_7 збила машина, коли він перетинав проїжджу частину дороги. Після чого вона пішла на місце ДТП та побачила там онука, який лежав на дорозі з скривавленою головою. Далі приїхала мати загиблого та відвезла його до лікарні. Грошей від обвинуваченого вона не отримувала.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що 25 листопада 2013 року близько 08 год. 10 хв. він разом з іншими дітьми ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_7 стояли на узбіччі дороги по ходу руху в с. В.Бучки, під'їхав шкільний автобус, зупинився на узбіччі зустрічної дороги за перехрестям з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області в напрямку с. М. Бучки Сахновщинського району Харківської області. У цей час він побачив, що зі сторони с. Малі Бучки в напрямку с. Великі Бучки рухається по своїй смузі автомобіль ВАЗ -2109 зі швидкістю близько 80 км./год., про що сказав іншим дітям, але ОСОБА_7 пішов перетинати проїзну частину, де його збила ця машина. При цьому водій цієї машини почав гальмувати лише після того, як збив ОСОБА_7. Після ДТП автомобіль зупинився на зустрічній смузі.

Показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що 25 листопада 2013 року близько 08 год. 10 хв. вони разом ОСОБА_18, ОСОБА_16 та загиблим ОСОБА_7 стояли на узбіччі дороги по ходу руху в с. В.Бучки, під'їхав шкільний автобус, зупинився на узбіччі зустрічної дороги за перехрестям з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області в напрямку с. М. Бучки Сахновщинського району Харківської області. У цей час, коли вони хотіли перейти дорогу, зі сторони с. Малі Бучки в напрямку с. Великі Бучки по своїй смузі рухався автомобіль ВАЗ -2109, тому вирішили пропустити цю машину, але загиблий ОСОБА_7 вийшов на проїзну частину, де його ця машина збила і він впав від удару на дорогу. ОСОБА_8 також зазначив, що водій шкільного автобуса, проїжджаючи повз них, пальцем через лобове скло автобуса звернув його увагу на те, що по дорозі їде автомобіль.

Даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2013 р., схемі та фототаблиці, з яких слідує, що місцем ДТП є перехрестя автодороги с. В. Бучки- Б. Чернещина з автодорогою по вул. Литвинова с. Б. Чернещина, де відбувся наїзд транспортного засобу ВАЗ -2109реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода. Зафіксовані положення транспортного засобу на місці пригоди, сліди гальмування, стан покриття, механічне пошкодження на автомобілі та інші сліди.

( том. 1 а.с. 15-29)

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 01. 04. 2014 року за участю потерпілої ОСОБА_2, свідків : ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_16, в ході якого свідки на місці показали та розповіли про обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також про механізм даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно яких з моменту виявлення дітьми автомобіля ВАЗ 2109 до наїзду на пішохода, цей автомобіль знаходився на відстані 85 м., а шкільний автобус знаходився частково на узбіччі зустрічної дороги в напрямку с. М. Бучки Сахновщинського району Харківської області за перехрестям з вул. Литвинівською в с. Багата Чернещина Сахновщинського району Харківської області. Після контакту з пішоходом водій автомобіля ВАЗ 2109 застосував гальмування та зупинив автомобіль на узбіччі зустрічної смуги руху від місця події. При цьому видимість пішохода ОСОБА_7 та меж проїжджої частини дороги з робочого місця водія автомобіля «ВАЗ 2109» не менше ніж 300 м.

( том 1 а.с. 111-116)

Висновком експерта судово-медичної експертизи № 99 КРт/15 від 09.04.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді зачиненої черепно-мозкової травми з множинними внутрічерепними крововиливами, яка супроводжувалась розвитком набряком-набуханням речовини головного мозку, внаслідок чого настала його смерть. Зазначені ушкодження виникли внаслідок ударної дії тупих твердих предметів, можливо в строк і в умовах, що мала місце при ДТП і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті

( том. 1 а.с. 206-209)

Даними судово-автотехнічної експертизи № 315/14 від 05.05.2014 р., з якої вбачається, що дії водія автомобіля ВАЗ -2109 ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.п.12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з подією ДТП.

( том. 1 а.с. 99-101)

Опитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20, який проводив судово-атотехнічну експертизу, підтвердив її висновки і надав роз'яснюючі відповіді на поставлені питання, у тому числі зазначив, що пішохід, який рухається, не є перешкодою, а є небезпекою для руху, тому водій повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, а не об'їжджати пішохода. Також пояснив, що наїзд на пішохода-це не зіткнення з ним.

Опитаний у суді слідчий ОСОБА_26 зазначив, що працює слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області та входив в групи слідчих по розслідуванню ДТП, яка сталася 25.11.2013 року. 01 квітня 2014 року він проводив слідчий експеримент у відповідності до вимог КПК України, під час якого свідки події ОСОБА_8, ОСОБА_21, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 на місці показали та розповили як сталося ДТП.

Протокол зі схемою про проведення слідчого експерименту 14.03.2014 року оцінюється судом як недопустимий доказ, оскільки складений з порушенням ч. 7 ст. 223 КПК України.

( том. 1 а.с. 135-138)

Суд відноситься критично до тверджень обвинуваченого ОСОБА_4 в частині невизнання ним своєї вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, встановленим по справі. Доводи обвинуваченого та його захисника стосовно того, що ОСОБА_4 не вчиняв кримінального правопорушення розцінюється судом як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

У відповідності зі ч 4 ст.46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим….

На підставі вимог п.2)ч.4 ст.42 КПК України обвинувачений має право збирати і подавати суду докази, тобто це право надано й захиснику.

Так, стороною захисту не надані докази, які б спростовували вищенаведені докази вини обвинуваченого та які б підтвердили відсутність у водія, у разі виникнення небезпеки для руху, об'єктивної спроможності її виявити. Висновків експертів, протокол огляду місця події, протокол слідчого експеремента від 01. 04. 2014 року не оспорювали.

Пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_13 узгоджуються між собою і не противорічать даним, які містяться у висновках судово-медичної, судово-автотехнічних експертиз, а також з даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_4 з схемою до нього від 25.11.2013 року, та даними протоколу проведення слідчого експерименту з схемою до нього від 01.04.2014 року за участю свідків ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_21.

Суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_10-водія шкільного автобуса та ОСОБА_9 - батька дружини обвинуваченого в частині того, що водій шкільного автобуса не зупинявся на узбіччі дороги до ДТП, а також до пояснень свідка ОСОБА_9 відносно того, що з моменту виявлення водієм автомобіля ВАЗ 2109 до наїзду на пішохода, який вискочив на проїжджу частину, цей автомобіль знаходився на відстані 10 м., оскільки спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_13, заінтересованість яких в результатах справи судом не встановлена, та даними проктоколу слідчого експеремента від 01. 04. 2015 року.

Крім того, в тому числі з пояснень свідка ОСОБА_22вбачається, що ОСОБА_4, коли вони побачили на узбіччі по ходу свого руху групу дітей, змінив напрямок руху, прийнявши в ліво, частково виїхавши на зустрічну смугу, про що також зазначає в своєму виступі в судових дебатах захисник, при цьому в цій частині це відповідає встановленому механізму дорожньо-транспортної пригоди під час слідчого експеремента 01. 04.2014 року.

Отже, суд знаходить покази свідка ОСОБА_9 не спроможними в частині зазначення ним місця та механізму ДТП від 25.11.2013 року, оскільки ці свідчення не знайшли свого підтвердження у суді та суперечать приведеним вище доказам.

Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що загиблий ОСОБА_4 також порушив Правила дорожнього руху України, і внаслідок його дії відбулося зіткнення пішохода з автомобілем, не підтверджується матеріалами кримінального провадження та не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно з Правилами дорожнього руху України водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти.

Крім того, до предмету доказування, зокрема відноситься встановлення особи, яка керувала транспортним засобом, які норми правил, інструкцій, нормативні акти були порушені, та наявність причинного зв'язку з цими порушеннями та наслідками.

Тому, та обставина, що діти знаходилися біля проїжджої частини без супроводу дорослих, водієм шкільного автобуса порушені правил перевезення дітей, не знаходяться в причинному зв'язку з порушеннями на наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Необгрунтованими й безпідставними є посилання захисника на те, що слідчий ОСОБА_26 у судовому засіданні не зміг надати відповіді щодо винності чи невинності пішохода ОСОБА_7 в цьому ДТП, оскільки встановлення вини або її відсутност відповідно до Конституції України функція суда.

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності ним скоєного, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючи обставини покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України скоєний обвинуваченим злочин ( кримінальне правопорушення) відноситься до категорії тяжких, вчинений з необережністю.

Обставиною, що пом'якшує покарання, є наявність на утримання трьох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо малолітнього.

Судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей:ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_10, не працює, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання та реєстрації характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався. Винним себе не визнав та не переконав суд в щирості свого вибачення перед потерпілою, оскільки під час судового розгляду обвинувачений не проявив розуміння події, яка відбулася, та її наслідків, а саме загибель малолітньої дитини, і що це сталося за його вини.

При таких обставинах, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, характеру злочинного діяння, наслідків, що сталися - загибель малолітньої дитини, невизнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства.

Аналізуючи обставини справи , суд прийшов до переконання, що покарання слід застосувати у виді позбавлення волі, в межах санкції закону, по якому він засуджується, але не в мінімальних межах з позбавленням права керування транспортними засобами на максимальний строк, оскільки ОСОБА_4 своєї вини не визнав, щирого каяття не виразив. При цьому, ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а тому призначення максимального строк основного покарання є надмірно суворим.

Разом з тим, у судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника надійшло клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, в якому вони просять звільнити обвинуваченого від відбування покарання, так як останній має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_10. .

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Законупоширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

У матеріалах кримінального провадження міститься копії свідоцтв про народженняОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_10, де батьком указаний ОСОБА_4

Вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив в період до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законів щодо застосування амністії в Україні" від 06.05.2014 року, судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання на підставі п. «в» ч. 1 цього Закону, але як особа, не позбавлена батьківських прав, яка на день набрання чинності цим Законом має двох дітей, яким не виповнилося 18 років, оскільки син ОСОБА_25 народився після дня набрання чинності вказаного Закону.

При цьому, заперечення проти застосування амністії зі сторони третьої особи- потерпілої розглядатися судом не можуть, оскільки законодавством це не передбачено. Поведінка обвинуваченого та його суб'єктивне ставлення до скоєного не може бути перешкодою для застосування щодо нього зазначеного закону.

В той же час, згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, тобто питання про звільнення обвинуваченого від додаткового покарання в законі визначено альтернативно, що треба розуміти як необхідність суду в кожному провадженні вирішувати це питання індивідуально, належно його вивчивши і відповідним чином аргументувавши.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, порушення Правил дорожнього руху України, суспільну небезпечність винних дій засудженого та необоротність їх наслідків - смерть малолітньої дитини, зважив на зміст порушень Правил дорожнього руху України і ставлення до цього обвинуваченого, який не виявив щирого каяття та не вжив заходів для залагодження провини перед потерпілим, суд вважає правильним і необхідним звільнити обвинувачено ОСОБА_4 лише від основного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», вважаючи, що таке рішення є справедливим, а призначення покарання у вигляді позбавлення керування транспортними засобами при його реальному відбуванні, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним кримінальних правопорушень.

Щодо заявленого цивільного позову, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч.3, а також ч.5 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.9 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає обґрунтованими такі чинники, що впливають на визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, як викликані смертю рідної і близької людини душевні страждання, як негативний вплив на усталений спосіб життя матері внаслідок втрати малолітнього сина. Цей вплив від непоправної втрати має негативні наслідки на подальше життя.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховується як глибина душевних страждань позивача, так і ступінь інших проявів негативного на нього впливу, як близькість стосунків і ступінь їх спорідненості із загиблим, так і їх вік та інші, надані суду, відомості, що характеризують їх особу.

Кожну із названих доведених обставин окремо та усі їх у сукупності є такими, що впливають на визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди. Тому, суд визнає розумним, виваженим та справедливим визначити розмір моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка підлягає відшкодуванню.

Крім того, при вирішенні цивільних позовів в частині відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди заподіяно каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

На основі викладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,-

у х в л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати за виробництво судової автотехнічної експертизи № 315/14 від 05.05.2014 року в сумі 586 грн. 80 коп. на користь держави в особі експертної установи - к/д 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя