Рішення № 46102879, 17.06.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5061/15-ц

н/п 2/640/1638/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий суддя - Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання право власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

18.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок по вул. Зоряній, 12 у м. Харкові у порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2, померлого 09.11.2003 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 09.11.2003 року помер його батько ОСОБА_2 Після смерті батька залишилися спадкоємці першої черги за законом він та дружина спадкодавця ОСОБА_3, яка відмовилася від права спадкування на його користь. 11.04.2012 року його мати померла. Він та батьки до смерті проживали у спірному будинку. 26.03.2004 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмої ХДНК з заявою про видачу свідоцтва про спадщину на спірний житловий будинок, однак йому було відмовлено у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкового будинку ОСОБА_2 Рішенням Виконкому Кагановичської райради депутатів трудящих м. Харкова від 06.02.1951 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва, в наслідок чого з ним був укладений договір про право забудови будинку і безстрокове користування земельною ділянкою. Житловий будинок був побудований та рішенням Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих від 21.09.1954 року було затверджено акт закінченого будівництвом будинок ОСОБА_2 Тому спірний будинок належав на праві власності його батьку, на який він також набув право власності, прийнявши спадщину.

Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Представник ХМР не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, надав письмовий відгук, просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Кагановичеської районної Ради Депутатів трудящих м. Харкова №8 від 06.02.1951 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва площею 600 кв. м., що знаходилася за адресою: м. Харків, вул. Електроінструментальна, 12 (перейменовано на вул. Зоряна) (а.с.14)

Відповідно до акту вказівки кордонів земельної ділянки від 29.03.1951 року, проведено винос на місцевості межі земельної ділянки загальною площею 600 кв.м., по вул. Електроінструментальна, 12, в м. Харкові, та передано в користування ОСОБА_2 (а.с. 15-17)

Згідно з договором про право забудови житлової будівлі та безстрокового користування земельною ділянкою від 08.04.1951 року, посвідченим державним нотаріусом Міської Харківської державної нотаріальної контори 21.05.1951 року, житловим управлінням виконкому Кагановичеської районної Ради Депутатів трудящих м. Харкова ОСОБА_2 було відведено у безстрокове користування земельну ділянку комунальної власності площею 600 кв.м. під індивідуальну забудову житлового будинку, що знаходилася за адресою: м. Харків, вул. Електроінструментальна, 12. Зведене на земельній ділянці будівля є особистою власністю забудовника. По закінченню будівництва забудовник повідомляє Житлове управління, Комунхоз, які перевіряють та складають акт про виконання будівництва (а.с.10-13).

Рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної Ради Депутатів трудящих м. Харкова № 24 від 21.09.1954 року затверджено акт закінченого будівництва будинку ОСОБА_2, що знаходився по вул. Електроінструментальна, 12, в м. Харкові.

Відповідно до технічного паспорту виготовленого КП «Харківське МіськБТІ» станом на 07.04.2014 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться по вул. Зоряна, 12, в м. Харкові (колишня назва вулиця Електроінструментальна), житловий будинок літ. «А-1» побудований в 1954 році, з прибудовою літ. «а» (1970 рік побудови), мансардою літ. «Ам» (1990 рік побудови), балконом літ. «а1» (2000 рік побудови), сходами літ. «а2» (2007 рік побудови), літньої кухні літ. «Б» (1954 рік побудови), прибудовою літ. «б» (1954 рік побудови), сараєм літ. «В» (1970 рік побудови), льохом літ. «Г» (1970 рік побудови), вбиральнею літ. «Д» (1970 рік побудови), гаражем літ. «Е» (1970 рік побудови), альтанки літ. «К» (2007 рік побудови), воріт «№1» (2007 рік побудови), огорожею «№4» (2007 рік побудови) (а.с. 23)

Як вбачається з відповіді на заяву ОСОБА_1 від 23.04.2013 року наданої Восьмою ХДНК, право власності на житловий будинок №12 по вул. Зоряній (колишня назва вул. «Електроінструментальна») в м. Харкові не зареєстровано (а.с.9).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1954 році.

У 1954 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до пяти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не повязували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом Кагановичської районної Ради депутатів трудящих м. Харкова акта закінченого будівництва будинку ОСОБА_2 по вул. Електроінструментальна, 12, (нині вул. Зоряна, 12) в м. Харкові, спадкодавець ОСОБА_2 набув статусу власника житлового будинку на літ. «А-1» (1954 рік побудови), на літню кухню літ. «Б» (1954 рік побудови), на прибудову літ. «б» (1954 рік побудови), та згідно зі ст. 58 ЦК Української РСР 1922 року він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Щодо інших обєктів, які побудовані на земельній ділянці, що була відведена ОСОБА_2 для забудови житлового будинку, зокрема, прибудова літ. «а» (1970 рік побудови), мансарда (1990 рік побудови), балкон літ. «а1» (2000 рік побудови), сходи літ. «а2» (2007 рік побудови), сарай «В» (1970 рік побудови), льох «Г» (1970 рік побудови), вбиральня «Д» (1970 рік побудови), гараж «Е» (1970 рік побудови), альтанка «К» (2007 рік побудови), ворота «№1» (2007 рік побудови), огорожа «№4» (2007 рік побудови), ОСОБА_2 не набув статусу власника вищезазначених обєктів, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні правовстановлюючі документи, які б свідчили про набуття такого статусу в установленому законом порядку.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 10.11.2003 року, запис №1438, ОСОБА_2 помер 09.11.2003 року у віці 79 років, після смерті якого відкрилася спадщина на його житловий будинок. (а.с. 4)

Таким чином, житловий будинок літ. «А-1» (1954 рік побудови), літня кухня літ. «Б» (1954 рік побудови), прибудова літ. «б» (1954 рік побудови) включається до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлого 09.11.2003 року.

Відповідно до п. 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 1216-1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з відповіді Восьмої ХДНК від 23.04.2013 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2, померлого 09.11.2003 року, у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_3, яка померла 05.04.2012 року, та його син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з довідки КП «Благоустрій м. Харкова» №571 від 10.03.2015 року, у будинку №12 по вул. Зоряна, 12 в м. Харкові зареєстровані ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_4 (дружина позивача), ОСОБА_5 (син позивача), ОСОБА_2 (помер 09.11.2003 року), ОСОБА_3 (померла 05.04.2012 року) (а.с.8)

Згідно з листом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори №2337/01-16 від 11.06.2015 року, ОСОБА_1 (позивач) 26.03.2004 року звернувся до Восьмої ХДНК з заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2, померлого 09.11.2003 року; ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) відмовилась від спадщини, що відкрилась після смерті його чоловіка ОСОБА_2, померлого 11.09.2003 року, на користь сина спадкодавця ОСОБА_1. Інших заяв про прийняття/відмову від прийняття спадщини у спадковій справі №302/2004 немає, свідоцтва про право на спадщину не видавалося.

Таким чином, єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 залишився його син ОСОБА_1, який постійно проживав з ним на час його смерті, звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, та на користь якого відмовилась від спадщини дружина спадкодавця, тому позивач вважається таким, що прийняв після смерті свого батька ОСОБА_2 спадщину у виді житлового будинку літ. «А-1», літньої кухні літ. «Б», прибудови літ. «б», що розташовані по вул. Зоряна, 12, в м. Харкові.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та визнати за позивачем право власності на житловий будинок з вказаними літерами в порядку спадкування за законом, оскільки позовні вимоги не суперечать вимогам Закону та не порушують права будь-яких інших осіб.

Суд постановляє рішення в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 58 ЦК Української РСР 1922 року, ст.ст. 1216-1220, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок літ. «А-1», літню кухню літ. «Б», прибудову літ. «б», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Зоряна, 12, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого 09.11.2003 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий