Ухвала суду № 46100756, 03.07.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 961625, 81 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3897,60 гривень.

Не погодившись з рішенням суду в частині нарахування комісії, пені та штрафу відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність. Зазначає про безпідставність нарахування позивачем комісії в сумі 10911,71 доларів США, оскільки умовами кредитного договору не передбачено можливості нарахування та обовязку сплати такого виду платежу. Судом не враховано, що сплата пені по кредиту отриманого в іноземній валюті проводиться в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування, а тому вважає, що розрахунок заборгованості по пені завищений у звязку із зміною курсу валют.

Не погоджується з нарахуванням заборгованості по неустойці в іноземній валюті в доларах США.

Зазначає, що судом безпідставно не застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення розміру пені, так як не враховано його майновий стан та факт здійснення догляду за непрацездатним членом сім»ї.

Вказує про порушення судом порушені норм процесуального права, оскільки прийнято від позивача нову редакцію позовної заяви, яка містить одночасно зміну предмета та підставу позову, а також зміни процесуального статусу сторони у справі.

Просить рішення в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір пені за несвоєчасне виконання зобовязання до 1500,00 грн. та відмовивши в позивачу у стягненні заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 10911,71 доларів США, що складає 122647,62 грн.

В частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року апеляційним судом не перевіряється.

В судове засідання апеляційного суду, належно повідомлений відповідач не з'явився повторно, а тому колегія суддів на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2008 року між сторонами була укладена кредитна угода № 0809/37 та договір про видачу траншу №0809/37/1, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % річних.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач виконав умови договору, а відповідач в свою чергу порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання взятих зобовязань станом на 03.04.2014 року за відповідачем утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 85553,90 доларів США (еквівалентно 961625,81 грн.), з них: 27283,17 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 29022,03 доларів США заборгованість по відсотки за користування кредитом, 10911,79 доларів США заборгованість по комісії, 14241,73 доларів США пеня, 22,24 доларів США штраф (фіксована частина), 4072,94 доларів США штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як установлено судом, пунктом 3.2 кредитної угоди № 0809/37 передбачено, що у разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобовязується сплачувати позикодавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Крім того, п. 6.4. кредитної угоди передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобовязання повинно було бути виконане позичальником.

Позовна давність при цьому сторонами встановлена тривалістю 5 років (п. 6.8.кредитної угоди).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оскільки відповідач з 20 жовтня 2008 року до закінчення строку дії договору не виконував умови кредитної угоди та не вносив своєчасно щомісячних платежів, передбачених графіками проплат, до стягненню підлягає пеня за в сумі 14241,73 доларів США з розрахунку в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування, що становить 160077,05 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення розміру пені.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 39 березня 2012 року № 5, положення ч.3 ст. ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Однак відповідач із заявою про зменшення розміру неустойки в суді першої інстанції не звертався, доказів неможливості сплати заборгованості не надав, тому підстави для зменшення розміру пені згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України відсутні.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування неустойки іноземній валюті в доларах США безпідставні та спростовуються п. 4.7. кредитної угоди № 0809/37 та п.4.7. договору про видачу траншу №0809/37/1, якими передбачені, що для кредитів оформлених у валюті сплата неустойки здійснюється в гривні за курсом НБУ на день здійснення платежу.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про неправомірність нарахування комісії по кредитній угоді з таких підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1ст. 598 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, банком нарахована винагорода за оформлення кредитного договору та винагорода за резервування кредитних коштів, яка станом на 03.04.2014 року становить 10911,79 доларів США, оскільки в судовому засіданні представник позивача пояснив, що в позовній заяві допущена помилка (описка) замість слова «комісія» має бути зазначено поняття «винагорода» яка передбачена п.п. 4.5,4.6 договору.

Правомірність нарахування винагороди підтверджується п. 4.6. кредитної угоди № 0809/37 та п.4.5., п. 4.6. договору про видачу траншу №0809/37/1, згідно яких позичальник сплачує банку винагороду в розмірі 0,5% від суми траншу одноразово при отриманні кредиту та в розмірі 0,125 % від суми траншу щомісячно в дати зазначені в графіку погашення відсотків та кредиту. Вказаним графіком передбачено, що винагорода нараховується протягом періоду дії кредитного договору (а. с. 19).

Оскільки сторони є вільними у виборі контрагентів та за домовленість визначають умови кредитного договору, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно стягнув вказаним кредитним договором в сумі 10911,71 доларів США (еквівалентно 122647,62 грн.), що відповідає умовам договору.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при вирішенні справи не заслуговують на увагу, оскільки ч. 2 ст. 31 ЦПК України визначене право позивача змінити предмет або підставу позову, а ч.1 ст. 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстава позову порушення умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, позивачем не змінювалась при подачі первісного позову 29.04.2014 року та уточнюючої позовної заяви 06.01.2015 року, а заміна відповідача належним відповідачем проводилась за клопотанням позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність рішення суду.

Оскільки ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст.307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :