Ухвала суду № 46097621, 18.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5077/15

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3, за участю боржника ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця начальника відділу державної виконавчої служби Арцизького районного управління юстиції за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Скаржник ОСОБА_3, звернувшись 18 лютого 2014 року до суду з вищеназваною скаргою, вказала, що на виконанні у ВДВС Арцизького РУЮ знаходиться виданий на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 грудня 2010 року в справі №2-2026/10 виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (Парасків) аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 11 листопада 2009 року до повноліття дитини, станом на 1 жовтня 2013 року заборгованість за аліментами складала 16249,58 грн. Поряд з цим на виконанні у ВДВС Ізмаїльського МРУЮ знаходиться виданий на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року в справі №2-5283/11 виконавчий лист на стягнення з неї ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 9688,81 грн., присуджених в порядку поділу майна подружжя. Скаржник зазначила, що 8 січня 2014 року надіслала начальнику ВДВС Арцизького РУЮ заяву, яку отримано 14 січня 2014 року, про звернення на підставі статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на належні ОСОБА_4 та присуджені з неї на його користь 9688,81 грн. в рахунок заборгованості ОСОБА_4 на її користь за аліментами. Посилаючись на не вчинення державним виконавцем начальником ВДВС Арцизького РУЮ виконавчих дій по її заяві, ОСОБА_3 просила зупинити примусове виконання ВДВС Ізмаїльського МРУЮ рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року в справі №2-5283/11; зобовязати державного виконавця начальника ВДВС Арцизького РУЮ в рахунок погашення заборгованості за аліментами звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_4, а саме грошові кошти в сумі 9688,81 грн., що належать йому на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від

27 березня 2013 року (а.с.1-2).

Державний виконавець начальник ВДВС Арцизького РУЮ, чия бездіяльність оскаржена, пояснень заперечень суду першої інстанції не надав.

Боржник ОСОБА_4 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2014 року зобовязано державного виконавця начальника ВДВС Арцизького РУЮ провести залік, за яким звернути стягнення на 9688,81 грн. за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9688,81 грн., на розмір заборгованості 16429,58 грн. за виконавчим листом №2-2026/10, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 1 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів. Визначено, що заборгованість ОСОБА_4 за результами розрахунку на 1 жовтня 2013 року рівна 6740,19 грн. (а.с.31).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3

Неправильність ухвали суду апелянт мотивував порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (у шлюбі Парасків) уклали шлюб 8 травня 2008 року, судовим рішенням шлюб розірвали 8 червня 2011 року.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 грудня 2010 року в справі №2-1026/10 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (у шлюбі Парасків) аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30% всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 листопада 2009 року до повноліття дитини. Виданий Ізмаїльським міськрайонним судом 1 грудня 2010 року виконавчий лист №2-2026/10 про стягнення аліментів знаходиться на виконанні ВДВС Арцизького РУЮ, станом на 1 жовтня 2013 року заборгованість по аліментам становить 16429,58 грн. (а.с.17).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2013 року, в справі №2-5283/11 в порядку поділу майна подружжя, зокрема, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9688,81 грн. (а.с.3-9, 10-12).

Постановою ВП №39650203 від 4 вересня 2013 року державного виконавця ВДВС Ізмаїльського МРУЮ відкрито виконавче провадження по виконанню виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 22 липня 2013 року виконавчого листа №2/500/243/2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 9688,81 грн. та судових витрат в сумі 95,82 грн. (а.с.13).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду від 27 березня 2013 року шляхом заліку боргу ОСОБА_3 в сумі 9784,63 грн. в рахунок зменшення заборгованості ОСОБА_4 за аліментами (а.с.45-46).

8 січня 2014 року ОСОБА_3 надіслала начальнику ВДВС Арцизького РУЮ заяву (заяву отримано 14 січня 2014 року), в якій просила на підставі статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на грошові кошти в сумі 9688,81 грн., право на отримання яких має ОСОБА_4, в рахунок заборгованості ОСОБА_4 за аліментами, що станом на 1 жовтня 2013 року складала 16249,58 грн (а.с.14, 15).

За змістом скарги ОСОБА_3 скаржник просила зупинити примусове виконання ВДВС Ізмаїльського МРУЮ рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року в справі №2-5283/11; зобовязати державного виконавця начальника ВДВС Арцизького РУЮ в рахунок погашення заборгованості за аліментами звернути

стягнення на майно боржника ОСОБА_4, а саме грошові кошти в сумі 9688,81грн., що належать йому на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець мав в порядку пункту 8 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» розглянути заяву ОСОБА_3 як скаргу та винести постанову про її задоволення чи про відмову. Пославшись на відсутність такої постанови, суд зобовязав державного виконавця провести залік шляхом звернення стягнення на 9688,81 грн. та визначив заборгованість ОСОБА_6 за аліментами станом на 1 жовтня 2013 року 6740,19 грн.

Ухвала суду не відповідає Закону України «Про виконавче провадження», розділу УП «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального України, крім того встановлює заборгованість за аліментам при тому, що порядок визначення заборгованості за аліментами є зовсім іншим (відповідно до положень частини 4 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом).

Так, відповідно до положень статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи. Частиною 2 статті 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Питання визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною скаржник ОСОБА_3 не ставить, рівно як і не обґрунтовує, які саме виконавчі дії та на підставі якої норми Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець по її заяві від 8 січня 2014 року мав вчинити, однак не вчинив.

Встановлено, що виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 9688,81 грн. та судових витрат подано на виконання до ВДВС Ізмаїльського МРУЮ; виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини подано на виконання до ВДВС Арцизького РУЮ. Отже, виконавчі провадження відкрито різними виконавчими службами, виконавчі провадження незалежно одне від одного підлягають виконанню.

ОСОБА_3 вважає, що на підставі статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» належить звернути стягнення на грошові кошти в сумі 9688,81 грн., право на отримання яких від неї має ОСОБА_4, та провести залік цих коштів в рахунок заборгованості ОСОБА_4 за аліментами.

Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Статтею 55 глави 4 Закону визначено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобовязані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Готівкові кошти та майно, що належить боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, стаття 55 Закону України «Про виконавче провадження» чітко регламентує дії державного виконавця по зверненню стягнення, зокрема, на кошти, що

належать боржнику від інших осіб. Так, ці кошти мають бути вилучені у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду, або ж, в разі знаходження коштів на рахунках, піддані стягненню також на підставі ухвали суду.

Глава 4 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому та стаття 55 Закону зокрема не передбачають для державного виконавця дій по проведенню «заліку» коштів, до того ж коштів, які судовим рішенням присуджено до стягнення, однак в повній мірі не стягнуто.

Вимоги ОСОБА_3 фактично направленні на звільнення її від виконання рішення суду, яким з неї на користь ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя стягнуто 9688,81 грн. Виконавче провадження підлягає закінченню в разі, зокрема, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду (п.1 ч.1 ст.49 Закону); визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання (п.2 ч.1 ст.49 Закону) тощо. Отже, закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року має бути проведено відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 1 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини має виконуватись щомісячними платежами, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом в порядку позовного провадження, а не шляхом звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця; за прострочення сплати аліментів статтею 196 СК України передбачена відповідальність платника аліментів.

З огляду на викладене, протиправної бездіяльності державного виконавця начальника ВДВС Арцизького РУЮ не встановлено.

Керуючись ст.303, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.313, п.6 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2014 року скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_3, за участю боржника ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця начальника відділу державної виконавчої служби Арцизького районного управління юстиції відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2