Рішення № 46097553, 23.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3438/15

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-

встановила:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідачів, вказуючи, що 19.02.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ODU0AU07100043, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту в сумі 12 647,12 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язувався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 19.02.2007 року укладено договір поруки.

В порушення умов вказаних договорів відповідачі прострочили виплату грошової суми, тому, у зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 46 303,49 доларів США, що складає 542 676,90 гривень, а також судові витрати (а. с. 1-3).

04.12.2014 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки від 19.02.2007 року припиненим (а. с. 40-42).

В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_4 посилалася на те, що між нею та ОСОБА_3 шлюб розірвано, Банк угоди про зміну розміру процентної ставки з нею не укладав, чим збільшив обсяг її відповідальності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 - задоволено. Визнано припиненим з 01.11.2008 року договір поруки, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 19.02.2007 року (а. с. 64-66).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати судове рішення з ухваленням нового рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 72-76).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що права Банку вже були захищені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року по справі № 2/0417/3461/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Проте, повністю з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Судом встановлено, що 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ODU0AU07100043, за умовами якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 12 647,12 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 19 лютого 2014 року (а. с. 12-14).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 19 лютого 2007 року було укладено договір поруки (а. с. 15).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 19 лютого 2007 року було укладено договір застави автотранспортного засобу марки DAEWOO SENS, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч. 1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 21.05.2014 року становить 46 303,49 доларів США, що за курсом НБУ складає 542 676,90 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 6 755,11 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 307,59 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 545,76 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25 695,03 доларів США.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договором застави.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року по справі № 2/0417/3461/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODU0AU07100043 від 19.02.2007 року в сумі 217 025,50 гривень, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO SENS, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а. с. 38-39).

Проте, як вбачається із довідки-рахунка від 24 травня 2013 року за № 381848, серії ААВ, виданої на ім'я ОСОБА_6, автомобіль марки DAEWOO SENS, кузов № НОМЕР_2 продано за 31 000 гривень, що значно менше суми заборгованості за кредитним договором № ODU0AU07100043 від 19.02.2007 року, а тому висновок суду першої інстанції про те, що банк скористався правом задовольнити свою вимогу про погашення боргу за вказаним кредитним договором за рахунок предмета застави,є помилковим (а. с. 37).

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом в сумі 46 303,49 доларів США, що за курсом НБУ становить 542 676,90 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 6 755,11 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 307,59 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 545,76 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25 695,03 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню. Так, колегія суддів погоджується з тим, що сума заборгованості складає 6 755,11 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 307,59 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 545,76 доларів США виходячи з того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, невиконання зобов'язання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

Проте, колегія не може погодитись із розміром пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Банку, оскільки вона значно перевищує розмір збитків.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Як встановлено судом, пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Розмір пені, нарахованої банком за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором складає 25 695,03 доларів США.

Установивши, що борг за основним зобов'язанням за кредитним договором становить 6 755,11 доларів США, а розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання, колегія суддів вважає за необхідним застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, і зменшити розмір пені до 6 000 доларів США.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 не була повідомлена про збільшення процентної ставки з 12 % до 14,02 % та не надавала згоду на збільшення процентної ставки шляхом укладання додаткової угоди.

Такий висновок суду є правильним та відповідає матеріалам справи.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Відповідно до роз'яснень п. 22 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як вбачається із п. 13 Договору поруки зміни та доповнення в цей договір вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 була повідомлена про підвищення розміру процентної ставки з 12 % до 14,02 % річних та давала згоду на збільшення процентної ставки шляхом укладання додаткової угоди.

Неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не застосовані вимоги ст. 256 ЦК України щодо зустрічного позову ОСОБА_4

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 12 Договору поруки передбачено, що порука за цим договором закінчується після спливу п'яти років з дня настання часу повернення кредиту за Кредитним договором.

Крім того, заява про застосування строків позовної давності могла бути зроблена в суді першої інстанції до ухвалення рішення. В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем заяви про застосування строків позовної давності, відповідно довід апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності судом першої інстанції, є безпідставним.

Інших доводів, які б спростували правильні висновки суду апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ухвалення нового рішення в цій частині по суті позовних вимог. В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570, заборгованість за кредитним договором № ODU0AU07100043 від 19 лютого 2007 року станом на 21.05.2014 року в сумі 311 851,15 гривень, що за курсом НБУ станом на 21.05.2014 року складає 26 608,46 доларів США.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.