Ухвала суду № 46097550, 23.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5049/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи, що 27.12.2012 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 6107,10 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а ОСОБА_2 зобовязувався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, тому, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 7548,42 гривень, а також судові витрати (а. с. 2-3).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» - задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у розмірі 7548,42 гривень, судові витрати у розмірі 243.60 гривень (а. с. 50-51).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 69).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення, справу повернути до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 85-86).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 грудня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н про надання кредиту. За умовами якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6107,10 гривень у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника та Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі Умови).

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, в звязку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 08.02.2014 року складає 7548,42 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 5054,21 гривень; за процентами 0,53 гривень, штраф, згідно п. 2.2 Генеральної угоди 1658,04 гривень, штраф (фіксована частина) 500 гривень, штраф (процентна складова) 335,64 гривень.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Свою згоду з Умовами ОСОБА_2 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав.

Пунктом 1.1.7.12. Умов, укладених між Банком та ОСОБА_2, визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

Відповідно до п. 1.1.7.3. Умов надання банківських послуг передбачено, що картрахунки відкриваються на невизначений термін за виключенням, передбаченими п. п. 1.1.7.6., 1.1.7.7. цих умов.

ОСОБА_2 не надав письмової заяви про закриття картрахунку, у звязку із чим, на підставі Умов, строк дії картки було продовжено на такий же строк, строк дії Кредитного договору також було продовжено на строк дії Картки.

Таким чином, кредитний договір є укладений сторонами в письмовій формі, що зумовлює виникнення у сторін прав та обов'язків, у відповідності з умовами цього договору.

Задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобовязання повинні виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

Довід апеляційної скарги про те, що відсутні докази існування заборгованості відповідача, спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 у період з 27.12.2013 року по 08.02.2014 року (а. с. 4).

Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач має докази повного погашення кредиту, оскільки погашення суми заборгованості за кредитним договором відбулося 20.05.2015 року, тобто після ухвалення судового рішення по цій справі (а. с. 97).

Інших доводів апеляційна скарга представника ОСОБА_2 не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_3