Постанова № 4609751, 23.06.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2009 р.                                                                                 № 2а - 1538/09/1470

м.Миколаїв

15:00

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Вандар Н..А.,

за участю представників:

від позивача: Скляренко І.М. –дов. №10143/07 від 02.06.2008,

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомУправління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва, вул. Артилерійська, 19,Миколаїв,54030 доТОВ "Ремонтно - будівельне управління автотранспорту", вул. Електронна, 72,Миколаїв,54031 простягнення 11591,50 грн. заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій,            в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11591,50 грн. по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.08.2008 по 28.02.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням ПФУ в Центральному районі м.Миколаєва виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління автотранспорту». Але підприємство, в порушення приписів п.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»витрати по виплаті та доставці пенсій за період з 01.08.2008 по 28.02.2009 не відшкодувало, що стало підставою звернення позивача до суду.

Ухвала суду від 06.05.2009 та позовна заява з додатком направлені за юридичною адресою відповідача, повернулись з відміткою поштової установи про незнаходження відповідача за вказаною адресою (арк.спр.23-45).

          Відповідач відповідно до ст.ст.19,22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»змін до відомостей про юридичну особу не вніс, про що свідчить довідка управління статистики (арк.спр.22). Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають з’ясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові.

          У судовому засіданні 23.06.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Відповідно до підп.7 п.5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001 та ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058 передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов’язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів “б” –“з” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№1931-12 від 06.12.1991.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління автотранспорту» є юридичною особою, зареєстрованою в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів 13.01.1993 за № 02010182 (а.с. 47).

          Трьом колишнім працівникам відповідача, які працювали у нього на роботах із важкими умовами праці, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, що підтверджується довідками відповідача, копіями трудових книжок Генова Ю.Д., Степанова М.Г., Смоляра О.М, розрахунками про фактичні витрати УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва, довідками позивача про знаходження зазначених осіб на обліку в ПФУ та отримання ними пенсії за віком по списку №2 (а.с. 7-9, 11, 14, 16, 18, 20, 49-63).

          Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону.

Згідно підпункту 6.8 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі - Інструкція), підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

          Згідно підпункту 6.4 п.6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат за період з 01.08.2008 по 28.02.2009 на загальну суму 11991,92 грн.(арк.спр.7-20). Відповідач заборгованість сплатив частково в сумі 22482,39 грн., в зв’язку з чим заборгованість відповідача по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій склала 11591,50 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 6).

Відповідно до ст.11, ч.1 ст.71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст..11, 71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління автотранспорту», вул.Електронна, 72, м.Миколаїв, 54031 (р/р 26001301431744, в філії МЦВ Промінвестбанку, МФО 326438, код ЄДРПОУ 03120911) на користь Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва (вул. Артилерійська, 19, м.Миколаїв, 54030 (р/р 256053016117 в ОПЕРВ ОУ ВАТ «Ощадний банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 20876125) заборгованість в сумі 11591,50 грн.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 06.08.2009