Ухвала суду № 46096647, 02.07.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/6903/2012

Провадження № 6/520/125/15

УХВАЛА

02.07.2015 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2014 року старший державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить вирішити питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси № 1512/6903/2012, яке набрало законної сили 11.03.2013 року, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2014 року вказана заява старшого державного виконавця задоволена та встановлено спосіб та порядок виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 /том 2 а.с. 46-49/.

27.01.2015 року ухвалою апеляційного суду Одеської області скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2014 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /том 2 а.с. 79-81/.

У судовому засіданні представник Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 заяву підтримав та просить її задовольнити, надав для огляду у судовому засіданні виконавче провадження ВП №37210924.

Представник стягувача ОСОБА_5 ОСОБА_6 у судовому засіданні заяву про встановлення способу і порядку і виконання рішення підтримав та просить задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_2 ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про встановлення способу і порядку і виконання рішення. При цьому пояснив, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 14.05.2015 року було перераховано кошти на користь ОСОБА_5 у розмірі 650 грн., а тому підстав для задоволення заяви заяву про встановлення способу і порядку і виконання рішення немає.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року за позовом ТОВ ВІП АВТОПРОКАТ до ОСОБА_2 про стягнення збитків, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ТОВ ВІП АВТОПРОКАТ про відшкодування матеріальної шкоди було ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 139504 грн. та судові витрати.

11.03.2013 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі /том 2 а.с. 3/, на підставі якого 25.03.2013 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження /том 2 а.с. 4/.

У добровільному порядку боржником ОСОБА_2 рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року не виконано, у зв'язку із чим державним виконавцем були вжиті заходи в ході проведення виконавчих дій, та встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/6 квартири № 61 будинку № 21 по пр-т. ОСОБА_8 у м. Одесі /том 2 а.с. 12-13/.

17.07.2013 року актом опису й арешту майна накладено арешт на 1/6 частину квартири № 61 будинку № 21 по пр-т. ОСОБА_8 у м. Одесі, що належить ОСОБА_2 /том 1 а.с. 5-6/.

Відповідно до п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно довідки КП ЖКС Чорноморський від 01.12.2014 року, за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровані: відповідальний квартиронаймач ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 (мачуха боржниці), малолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (сестра боржниці), ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (боржниця), з 16.10.2014 року зареєстрована малолітня ОСОБА_12 (донька боржниці) та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 (брат боржниці).

З відповіді служби у справах дітей Одеської міської ради вбачається, що служба вважає недоцільним реалізацію арештованого майна (1/6 частини квартири), в якому зареєстровані малолітні діти (том 2, а.с. 7).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 27.01.2015 року, якою скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2014 року, судом не було дотримано встановленого законом порядку вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки у разі наявності згоди саме органу опіки та піклування у винесенні ухвали суду немає. Крім того, розяснено, що суд має оглянути виконавче провадження для з'ясування повноти вжитих державним виконавцем заходів.

На виконання вказаних роз'яснень, судом було витребувано та досліджено висновок органу опіки та піклування КРА ОМР№ 635/01-11 від 23.06.2015 року, з якого слідує, що орган опіки та піклування КРА ОМР вважає неможливим звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки воно призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав малолітньої ОСОБА_12, 10.09.2014 року, та порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання боржницею судового рішення, що набрало законної сили, порушує вищенаведені положення ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статті 6 та 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Заперечення представника ОСОБА_2 ОСОБА_7, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 14.05.2015 року було перераховано кошти на користь ОСОБА_5 у розмірі 650 грн., а тому підстав для задоволення заяви заяву про встановлення способу і порядку і виконання рішення немає, суд не приймає до уваги. Оскільки, з дня постановлення рішення, а саме 12.02.2013 року, боржником рішення суду не виконувалося, та жодних коштів до 14.05.2015 року ОСОБА_5 не було перераховано, а факт перерахування коштів у розмірі 650 грн., суд розцінює не як намір погасити заборгованість та виконати рішення суду, а як спробу уникнути звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Судовим розглядом встановлено, що виконати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року у справі № 1512/6903/2012 іншим шляхом окрім як шляхом звернення стягнення на 1/6 частини квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_2, неможливо, адже будь-яке інше майно у неї відсутнє. Виконавче провадження було відкрите ще 25.03.2013 року та до цього часу боржницею судове рішення не виконане.

В даному випадку суду необхідно дослідити чи не будуть порушені при примусовій реалізації нерухомого майна права малолітніх ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (сестра боржниці) та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька боржниці).

У відповідності до вимог ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Виходячи з цього, суд вважає, що примусова реалізація 1/6 частини квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_2, не зашкодить правам малолітніх ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (сестра боржниці) та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька боржниці), оскільки вони залишаються членами сімї власників решти 5/6 квартири в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК та не втрачають права користування цією квартирою у звязку із примусовою реалізацією її 1/6 частини.

Посилання представника боржниці на положення ст. 18 Закону України Про охорону дитинства, ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей суд до уваги не приймає, адже у цих статтях лише встановлюється заборона для батьків або осіб, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Також вказується на неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

В даному випадку мова йде не про укладання ОСОБА_2 договору щодо нерухомого майна, а про примусове виконання її обовязку, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому вказані нормативні положення до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, суд зазначає, що при розгляді заяви державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання рішення судом не вирішується питання про виселення боржниці разом з малолітньою дитиною, які, як зазначено вище, не втрачають право користування квартирою у звязку із примусовою реалізацією її 1/6 частини.

Суд приймає до уваги наявну в матеріалах виконавчого провадження письмову інформацію про невиконання боржником ОСОБА_2 судового рішення понад два роки.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне заяву старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку і виконання рішення задовольнити, так як вона обґрунтована та доведена.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 373 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення, - задовольнити.

Встановити спосіб і порядок виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року по справі № 1512/6903/2012, яке набрало законної сили 11.03.2013 року, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 293 ЦПК України.

Суддя Васильків О. В.