Рішення № 46096071, 30.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/5184/14-ц 30.06.2015 30.06.2015 30.06.2015

Провадження №22-ц/784/1465/15 Суддя по 1 інстанції - Закревський В.І.

Категорія 25 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

30 червня 2015 року м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2015 року у справі за

позовом

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_2 про компенсацію страхового відшкодування,

встановила:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - СК «Уніка») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про компенсацію страхового відшкодування в розмірі 14 933,80 грн.

Позивач посилався на те, що 7 червня 2014 року з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 210661, державний номер НОМЕР_1 і порушив Правила дорожнього руху, сталося зіткнення з автомобілем Ford Escort, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що призвело до механічних ушкоджень автомобілів.

За страховим полісом від 8 жовтня 2013 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у СК «Уніка», яка здійснила виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 у розмірі 29 867,60 грн.

Умовами договору (полісу), у графі 8 «особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу», визначено, що до керування транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше трьох років і у зв'язку з цим установлено коригуючий коефіцієнт «К4 (стаж) 1,35», від якого залежав розмір щомісячного страхового платежу.

Оскільки водійський стаж відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був менше трьох років, чим порушено умови страхування, тому відповідно до вимог пункту 38-1.1 ст. 38 -1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він зобов'язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність законних підстав для відшкодування.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову СК «Уніка».

В апеляційній скарзі СК «Уніка», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані главою 67 ЦК України та спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відмовляючи у задоволенні позову СК «Уніка», суд першої інстанції виходив з того, що редакція ст. 38-1 Закону на час здійснення страхової виплати не передбачала такої відповідальності страхувальника.

Між тим, такий висновок суду є помилковим.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, Статтею 38-1 Закону передбачена відповідальність за порушення умов страхування.

Зокрема, за змістом вимог пункту 38-1.1 ст. 38-1 Закону ( в редакції Закону від 5 липня 2012 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, 7 червня 2014 року з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 210661, державний номер НОМЕР_1 і порушив Правила дорожнього руху, сталося зіткнення з автомобілем Ford Escort, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що призвело до механічних ушкоджень автомобілів.

За страховим полісом від 8 жовтня 2013 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у СК «Уніка» на період з 9 жовтня 2013 року по 8 жовтня 2014 року, яка й здійснила виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 7 серпня 2014 року у розмірі 29 867,60 грн. (а.с. 22).

Умовами цього договору (полісу) визначено, що до керування транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше трьох років і у зв'язку з цим установлено коригуючий коефіцієнт «К4 (стаж) 1,35», від якого, у тому числі, залежав розмір щомісячного страхового платежу (графи 8 - 9 «особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу та базовий платіж та коефіцієнти для розрахунку розміру страхового платежу»), який визначався при укладанні договору з дотриманням ст. 7 Закону щодо визначення розміру страхового платежу (а.с. 19).

Умови договору страхування (полісу) сторонами не оспорюються.

Оскільки ОСОБА_2, маючи стаж водія з 10 грудня 2013 року (а.с. 23), керував вказаним транспортним засобом і скоїв 7 червня 2014 року дорожньо-транспортну пригоду, тому він порушив умови страхування (його стаж водія на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди менше ніж 3 роки).

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП України за вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 6).

За такого, відповідно до вимог пункту 38-1.1 ст. 38 -1 Закону він зобов'язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Заперечення відповідача про те, що чинним законодавством не передбачена його відповідальність, є помилковими, оскільки не відповідають змісту норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову СК «Уніка».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» 14 933,80 грн. виплаченого страхового відшкодування, а також 365,40 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: