Ухвала суду № 46095181, 11.06.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 408/995/14-ц

Провадження № 22ц/782/74/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Коновалової В.А, ОСОБА_2

при секретарі : Коротенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року

за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2014 року позивач звернулася з позовом до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про скасування наказу №150 від 20 жовтня 2014 року , виданого за підписом головного лікаря закладу ОСОБА_4, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Позивач в позовній заяві вказала, що 29.08.2014 року головний лікар Комунального закладу ОСОБА_4 ознайомила позивача з наказом № 100 від 30.07.2014 року , за яким позивач гр. ОСОБА_3 була поновлена на посаді головного бухгалтера установи в особі відповідача - Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» . Однак, позивач вважає, що станом на час видання оскаржуваного наказу до роботи головним бухгалтером не була допущена по невідомим для неї причинам, за твердженням позивача вона відбувала термін робочого часу за своїм бажанням, тому що відповідачем рішення апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2014 року про поновлення позивача на роботі фактично виконано не було, коли відповідно до ч. І ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду вважається виконаним з моменту фактичного допущення такого працівника до виконання попередніх обовязків. Також позивач вказує, що їй відповідач не повернув попередніх обовязків, не ознайомив з новими обовязками та з графіком робочого часу, і починаючи з 29.08.2014 року, з часу перебування позивача на робочому місці, заступник головного бухгалтера ОСОБА_5 повідомляла позивача ОСОБА_3 про залишення робочого місця в 16 годин дня, посилаючись на рішення адміністрації в усній формі закінчувати робочий час . Так тривало з кінця серпня 2014 року до 20 жовтня 2014 року. 20 жовтня 2014 року позивачці необхідно було сфотографуватися для особової картки для казначейської служби за настійливими вимогами юрисконсульта, тому в 15 годин 20 хвилин позивач залишила робоче місце і за 40 хвилин до неофіційно встановленого закінчення робочого часу (встановленого до 16 годин), вона залишила робоче місце та вирушила до фотосалону з метою зробити відповідну фотографію для службового документа Однак 21 жовтня 2014 року від адміністрації КЗ « Біловодська Центральна районна лікарня» через працівника бухгалтерії позивачу було запропоновано надати письмове пояснення про причини відсутності на роботі під час перевірки відпрацювання робочого часу, яка була проведена 20.10.2014 року. Таке пояснення позивач 29.10.2014 року не надала, однак під час огляду наказу № 150 саме 30.10.2014 року вона з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності ознайомилася і підписала його з зворотного боку - з особистим письмовим поясненням, тобто з метою уникнення зайвих суперечок, однак в своїх поясненнях вказала, що до цього часу не допущена до виконання свої безпосередніх обовязків головного бухгалтера в порушення ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» та відсутня була деякий час до закінчення робочого часу за необхідності сфотографуватися для службових цілей. Але відповідно до тексту наказу їй було оголошено догану. За викладених вище обставин позивач вважає, що в порушення ст. 149 КзПП України адміністрація не зажадала від неї письмового пояснення, чим порушила вказану норму КзПП України, при обранні стягнення не врахувала ступеня тяжкості вчиненого проступку і попередню роботу працівника, у звязку з чим позивач просила суд скасувати наказ № 150 від 20.10.2014 року, вказавши про цю дату видання наказу № 150 - 20.10.2014 року як в початковій, так і в резолютивній частині позову.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» за № 150 від 20.10.2014 року про притягнення позивача ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності повністю відмовлено за їх безпідставністю. У звязку зі звільненням позивача від сплати судових витрат, на користь держави відповідно до ст.4 п.1, п.2, ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-У1 (зі змінами та Доповненнями) на р/р № 31219206700103 в ГУДКУ в Луганській області, код 37336169 державний бюджет Біловодський район з відповідача у справі в особі Комунальний Заклад «Біловодська центральна районна лікарня» стягнуто 121,80 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду першої інстанції не погоджується, та вважає що судом першої інстанції допущені суттєві порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі, висновки зроблені у рішенні суду є помилковими та незаконними. Суд порушив ст. 57 ч.1 ЦПК України не зясувавши про наявність оригіналу наказу про дисциплінарну відповідальність позивача, тому що доказами є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору по справі, а тому просить рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги щодо скасування наказу від 20 жовтня 2015 року про дисциплінарну відповідальність у вигляді догани.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що відповідач в особі Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» видав наказ про накладення дисциплінарного стягнення на позивача по справі 29 жовтня 2014 року (а.с. 5), а не 20 жовтня, як це вказано в позові позивача ОСОБА_6, і про ознайомлення саме позивача з наказом від 29.10.2014 року під № 150 свідчить також особисте письмове пояснення позивача на копії бланку наказу (на його зворотній стороні, а.с.5) від 30.10.2014 року.

Тому суд першої інстанції взяв до уваги, що за вказаним у позовній заяві позивача наказом № 150 від 20 жовтня 2014 року, не було накладено дисциплінарного стягнення, за цих обставин позовні вимоги місцевий суд визнав безпідставними в частині скасування наказу № 150 від 20.10.2014 року - з причин відсутності такого наказу, суд не досліджував обставини наказу від 27 жовтня 2014 року, оскільки це питання виходить за межі заявлених позовних вимог.

Відсутність наказу № 150 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності саме від 20 жовтня 2014 року став підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на оскарженні наказу від 20 жовтня 2014 року, і нею наведені доводи стосовно наявності наказу про дисциплінарне стягнення саме від 20 жовтня 2014 року проте, не надано жодного доказу на наявність такого наказу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції досліджені журнал реєстрації наказів за 2014 рік та оригінал наказу від 27 жовтня 2014 року про дисциплінарне стягнення, встановлено, що аналогічного наказу але від 20 жовтня не існує. Вказуючи на фальсифікацію тексту наказу апелянт не послався на інші факти чи обставини, що могли б підтвердити наявність такої фальсифікації чи наявності у природі наказу від 20 жовтня 2014 року про накладення дисциплінарного стягнення щодо апелянта.

На основі вище зазначеного місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому у задоволенні позову відмовив.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Головуючий :

Судді :