Рішення № 46095009, 02.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Кострицький В.В.

Справа № 419/214/15-ц

Провадження № 22ц/782/336/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Кострицького В.В.

суддів Стахової Н.В., Орлова І.В.

при секретарі Коротенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, станом на 31.12.2014 року, за кредитним договором у розмірі 22857,63 грн., яка складається з наступного: 12721,10 грн. - заборгованість за кредитом; 8253,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 555,99 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1076,55 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 243.60 грн..

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 13.11.2009 року у розмірі 12721 (дванадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю. В своєму рішенні суд першої інстанції посилається на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» від 2 вересня 2014 року за № 1669-VII.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на нього. Апелянт просив змінити рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.04.2015 року в частині відмови у стягненні заборгованості з відсотків та комісії за користування кредитом, штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати по справі, посилаючись на те, що воно в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її часті, в якій вона зазначила, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, яка приймала участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.303 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.1ст.307 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін,скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог абозмінити рішення.

Відповідно доч.ч. 1, 2ст.309 ЦПК України,підставамидля зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин,що мають значеннядля справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими,якщозастосованозакон, який не поширюється на ці правовідносини,або не застосовано закон,який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст. ст.11, 213 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру про надання кредиту, згідно з яким надано відповідачу позичку розміром 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно. Позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, які складаються із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно умов договору.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача кредитної заборгованості, що підлягає стягненню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом та змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, враховуючи наступне.

В апеляційній скарзі позивач помилково зазначив, що підлягають стягненню суми, що були нараховані до 14.07.2014 року, хоча відповідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» за № 1669-VII від 02.09.2014 року передбачено, що банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення анти терористичної операції. Згідно статті 1 вказаного закону початком дії антитерористичної операції визначено час набрання дії Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, тобто з 14.04.2014 року.Судова колегія колегія погоджується з доводами апелянта частково стосовно необхідності стягнення з відповідачки заборгованості за час дії договору по 14 квітня 2014 року. Апелянт не надав в судове засідання розрахунку заборгованості станом на 14.04.2014 року, тому судова колегія змінюючи судове рішення вважає за необхідне прийняти до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем під час звернення до суду (а.с. 5 зв.) від 05.04.2014 року, так як наступний розрахунок від 30.04.2014 р., тобто дата коли вже діяв Закон України № 1669-VII від 02.09.2014 року. Відповідно розрахунку заборгованості (а.с. 5 зв.) за договором від 13.11.2009 року, укладеного між сторонами станом на 05.04.2014 року сальдо поточної заборгованості за процентами складало 1168,21 грн.; сума комісії та пені 50 грн..

Стосовно доводів апелянта про необхідність стягнення штрафів судова колегія не вважає їх слушними, так як суду не надані докази того, що позивач нарахував їх ще до 14.04.2014 року.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду частково не відповідають нормам діючого законодавства, тому відповідно дост. 309ЦПК Українивказані обставини є підставами для зміни рішення суду.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.303,307,309, 316 ,317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами 1168,21 грн.; суму комісії та пені у розмірі 50 грн. та судові витрати в розмірі 365 гривень 40 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: