Ухвала суду № 46092737, 01.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/1636/13-к Головуючий у І інстанції Капшученко І.О.Провадження № 11-кп/780/664/15 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В. М.Категорія 4 01.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Димарецького В.М.,

суддів: Полосенка В.С., Матюшка М.П.,

при секретарі Журавель К.Б.,

за участю прокурора Кулаківського К.О., обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника на вирок Березанського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України 8 (восьми) років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо судових та речових доказів по справі.

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочину, як зазначено у вироку суду, при наступних обставинах.

ОСОБА_2 23 вересня 2013 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні будинку по АДРЕСА_2 розпивав алкогольні напої з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 На грунті особистих неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла словесна сварка, яка переросла у бійку. У ході бійки ОСОБА_2, діючи умисно, маючи на меті нанесення тілесних ушкоджень, кулаком правої руки двічі наніс удари в обличчя ОСОБА_4, а саме у область носа, після чого ОСОБА_2 схопив правою рукою скляну вазу, яка знаходилась на телевізорі праворуч від нього та наніс нею удар ОСОБА_4 у потиличну частину голови. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не погоджується з вироком суду щодо нього, вважає його необґрунтованим, незаконним, а висновки, які зробив суд такими, що не відповідають фактичним обставинам даної кримінальної справи. Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність його вини повністю оснований на припущеннях і показах одного зі свідків, які не можна брати до уваги, так як під час судового розгляду було доказано, що він від початку показань до їх кінця говорив неправду. Автор апеляційної скарги наголошує, що він у інкримінованому йому злочині не винуватий і сторона обвинувачення його вини у вчиненні злочину, за який його засуджено, не довела, а тому він просить за недоведеністю його вини у злочині, передбаченому ст. 121, ч. 2 КК України, закрити кримінальне провадження №12013100070001262.

Захисник - адвокат ОСОБА_3 вважає вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 необґрунтованим та незаконним, виходячи з невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, на думку апелянта, ґрунтується на припущеннях та суперечливих, взаємовиключаючих показаннях свідків. В супереч вимог ст. 91 КПК України матеріали кримінального провадження не доказують необхідних елементів об'єктивної сторони складу злочину, а саме: події кримінального правопорушення, що пров"язані з обставинами, що стосуються обстановки злочину, способу вчинення злочину, механізму заподіяння померлому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та знаряддя вчиненого злочину, не з"ясовують походження тілесних ушкоджень (від удару вазою чи іншим предметом або ж внаслідок падіння та удару об твердий предмет). Мотив та мета інкримінованого його підзахисному кримінального правопорушення також не доказані стороною обвинувачення в ході судового слідства, оскільки жодних доказів, які б вказували на те, що саме за крадіжку металобрухту покійним виникла сварка між останнім та ОСОБА_2- матеріали кримінального провадження не містять. Також апелянт заначає, що не з'ясовано мотивів (мети) нанесення ОСОБА_2 покійному тілесних ушкоджень, коли ОСОБА_7 перебував в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, коли не міг триматися на ногах. Жодного прямого доказу, що прямо б підтверджував вину його підзахисного в оскаржуваному вироку не міститься. А тому захисник просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати за недоведеністю вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 121 КК України, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 - закрити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши судові дебати учасників судового розгляду та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів приходить до наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що розгляд кримінального провадження судом першої інстанції проведений у відповідності до вимог кримінально-процесуального кодексу.

Ствердження апелянтів в апеляційних скаргах про те, що ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України засуджений незаконно є безпідставними. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінуємого йому злочину, в супереч ствердженням апелянтів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на достатнього повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні, оцінених та наведених у вироку доказах, які не викликають у суду сумнівів в їх достовірності.

В обгрунтування висновку про винність обвинуваченого в скоєному злочині судом першої інстанції обґрунтовано покладені показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 Наведені висновки суду також підтверджуються іншими зібраними у кримінальному провадженні, дослідженими та наведеними у вироку доказами, а саме: протоколами огляду місця події, висновками судово-медичних експертів, протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 під час якого останній за участю захисника розказував та показував, яким чином ним були вчиненні протиправні дії щодо ОСОБА_4, а не на показах одного свідка, як стверджує в апеляційній скарзі обвинувачений, а також на припущеннях та суперечливих, взаємовиключаючих показаннях свідків, як про це зазначає в апеляційній скарзі захисник.

Дослідивши наявні по справі докази, у томі числі і ті, які ставились під сумнів обвинуваченим та стороною захисту, а також ті, які надавались в обґрунтування позиції обвинуваченого та його захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність всіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку, прийшов до правильного висновку, що саме ОСОБА_2 умисно завдав тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, що спричинило смерть останнього та вірно кваліфікував дані дії за ч. 2 ст. 121 КК України. Висновки суду першої інстанції щодо наведених обставин ґрунтуються на вимогах закону і є належним чином мотивованими.

Посилання обвинуваченого та його захисника про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки спростовуються зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні, наведеними та оціненими у вироку доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, протоколами огляду місця події, висновками судово-медичних експертів, протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2

Під час розгляду справи не допущено таких порушень КПК України, у тому числі ст. 91 КПК України, які були б підставою для скасування вироку та закриття кримінального провадження.

У той же час колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_2 5 вересня 2014 року вироком Березанського міського суду Київської області було засуджено до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року вирок Березанського міського суду Київської області від 5 вересня 2014 року було скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Березанського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Згідно частини 2 статті 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про посилення покарання.

Вивченням матеріалів даної справи встановлено, що законних підстав для посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 при ухваленні вироку Березанським міським судом Київської області 22 квітня 2015 року не було, оскільки попередній вирок суду щодо ОСОБА_2 було скасовано не з підстав, які зазначені в ч. 2 ст. 416 КПК України, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції від 22 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 підлягає зміні, а апеляційні скарги - частковому задоволенню, але не з підстав, які зазначені в них.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Березанського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Пом'якшити призначене вироком Березанського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України покарання та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Головуючий підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом. Суддя В.М. Димарецький