Постанова № 46092733, 30.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3422/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/403/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 30.06.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, його захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу останнього на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року щодо ОСОБА_3 ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року

ОСОБА_3 ОСОБА_4, 01. 10. 1986 р. н.,

громадянина ОСОБА_6, проживаючого за адресою:

м. Баку, проспект Нобеля, 15

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією 1150 доларів США та 4986 євро. Також з ОСОБА_3 судом стягнуто в доход держави 36 грн. 54 коп. судового збору та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 9 грн. 78 коп. 14 євро судом було повернуто ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Відповідно до зазначеної постанови, 21 березня 2015 року, об 11 год., в залі ,,Приліт терміналу ,,Д ДП МА ,,Бориспіль, під час проведення митного контролю пасажирів, які прилетіли до України з ОСОБА_6, м. Баку, рейсом №683, у громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_6 ОСОБА_3, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору (,,зелений коридор), тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину ним ,,білої лінії, яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор, було виявлено 1150 доларів США та 5000 євро, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 10410 доларів США та 264 азербайджанських манат, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.03.2015 року є еквівалентом 9986 євро, що знаходились у внутрішній кишені куртки, одягненої на пасажирі без ознак приховування та відповідно до Постанови Правління НБУ №148 від 27.05.2008 року підлягали обовязковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів, чим порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує, що із винесеною постановою суду він не згодний, вважає її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить постанову щодо ОСОБА_3 скасувати та винести нове рішення, яким провадження в справі закрити, вилучену готівку в сумі 1150 доларів США, 4986 євро повернути ОСОБА_3. Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та вважає, що рішення суду покладає на його підзахисного індивідуальний неспіврозмірний тягар, що не відповідає важкості адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення: особи, яку притягнуто до відповідальності та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, уточнивши її наступними вимогами: постанову суду змінити, тимчасово вилучені грошові кошти в сумі 1150 доларів США, 4986 євро повернути ОСОБА_3; представника митниці, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10000 євро, що підлягає обовязковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_3, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_3 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю він одразу повідомив працівників митниці. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні. Навпаки законність їх походження підтверджується, як поясненнями самого ОСОБА_3, так і відповідними документами, які надані останнім.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, затримані кошти мали бути використані ним на придбання житла у Києві та подальшого там проживання.

Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини, практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_3 та покладає на нього ,,надмірний індивідуальний тягар.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_3 від стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх останньому.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року щодо ОСОБА_3 ОСОБА_4 змінити.

Грошові кошти в сумі 1150 доларів США, 4986 євро, вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 0194/125120103/15 від 21 березня 2015 року повернути ОСОБА_3 ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом. Суддя В. Димарецький