Ухвала суду № 46091848, 26.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7354/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/5913/13 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 26 26.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та визнання недійсною заборони на відчуження.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та визнання недійсною заборони на відчуження.

Свої вимоги обґрунтував тим, що в кінці літа на початку осені 2007 року, він виявив бажання та ініціативу придбати у с. Тарасівці Києво-Свтяошинського району Київської області занедбаний житловий будинок № 136 по вул. Шевченка.

Ним планувалось придбати будинок, реконструювати і відбудувати його, а потім вигідно перепродати, або залишитись в ньому проживати з сім'єю. Оскільки достатніх власних коштів для придбання і масштабної перебудови у нього не було, для отримання кредиту він звернувся до філії «Розрахунковий центр ПАТ КБ «ПриваБанк» (відділення № 41), що у м. Києві, та після виїзду кредитних спеціалістів і обстеження даного будинку отримав попередню згоду на отримання кредиту в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США.

Після цього він видав завдаток власниці цього будинку ОСОБА_3 (що підтверджується розписками, виписаних на його ім'я) в розмірі 19 750 доларів США.

Але за декілька днів до отримання кредиту та для укладання угоди купівлі-продажу, йому зателефонував представник банку та повідомив, що сума кредиту зменшуються до 77500 доларів США і видати банк кредит зможе лише при умові, якщо поручителем виступить юридична особа, або кредит буде отримувати приватний підприємець. Не маючи статусу приватного підприємця та не бажаючи втрачати завдаток (згідно умов прописаних в розписці), він був вимушений звернутися до свого старого знайомого ОСОБА_2, який мав статус приватного підприємця, з проханням, щоб той оформив кредит на себе ( за винагороду в 10 000 - 15 000 дол. США в залежності від суми прибутку в разі успішного перепродажу даного будинку), а позивач буде обслуговувати цей кредит.

Водночас, позивач звернувся до ОСОБА_3 з проханням перенести дату угоди купівлі продажу на пізніший термін. Вона погодилась зачекати поки будуть оформлятись документи на видачу кредиту на ОСОБА_2

21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K2V4GK03790068. Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 отримав готівкою через касу банку 77500 доларів США для придбання домоволодіння за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка 136.

25 вересня 2007 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо домоволодіння за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка 136.

25 вересня 2007 року ОСОБА_2 надав в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначене вище нерухоме майно, про що укладено відповідний договір іпотеки № K2V4GK03790068,.

25 вересня 2007 року приватний нотаріус наклав заборону на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка 136.

Однак, позивач вважає, що фактичним покупцем вказаного домоволодіння був саме він. Всі витрати по оформленню купівлі-продажу домоволодіння здійснювались за його рахунок. Кредит з першого дня отримання обслуговувався лише ним. Позивач за свій рахунок здійснив реконструкцію і перебудову будинку. Після настання світової фінансової кризи він вносив суми з врахуванням фактичної можливості. Враховуючи падіння вартості будинку позивач планував не продавати його, а залишити собі з виплатою ОСОБА_2 винагороди.

18 серпня 2009 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1, довіреність, яку посвідчив нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 та припинив дію довіреності від 18 серпня 2009 року, яку посвідчував приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 Це зроблено з порушенням відповідної Інструкції і дії нотаріуса в даний час оскаржуються. Після цього позивач припинив обслуговувати кредит.

З 2010 року між позивачем і відповідачами тривають численні судові позови. Вважає, що відповідачами були порушені права позивача. Банку було відомо, що позивач є фактичним покупцем будинку. Саме банку запропонував позивачу оформити кредит на ОСОБА_2 Відповідачі не заперечували проти проведення позивачем реконструкції та перебудови будинку, внаслідок чого предмету іпотеки вже не існує.

Вважає, що договір іпотеки № K2V4GK03790068 укладений з порушенням законодавства та має бути визнаний недійсним. Він укладений в момент, коли будинок ще не був зареєстрований на ОСОБА_2 Фактично міг укладатись договір застави майнових прав наступним укладанням договору іпотеки. При укладенні договору застави позивач міг наполягати на включення до нього умов захисту своїх прав, які в наступний час могли увійти в іпотечний договір.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів про те, що договір від 25 вересня 2007 року купівлі - продажу домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка 136 є удаваним в частині покупця і що саме позивач є покупцем цього домоволодіння, а також безпідставними є твердження позивача про порушення його прав умовами договору іпотеки від 25.09.2007 № K2V4GK03790068, оскільки позивач не був і не є стороною цього договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K2V4GK03790068. Відповідно до якого ОСОБА_2 отримав готівкою через касу банку 77500 доларів США для придбання домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 136.

25 вересня 2007 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі якого він набув домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 136.

Для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором, 25 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 надав в іпотеку банку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 136.

25 вересня 2007 року приватний нотаріус наклав заборону на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 136.

18 серпня 2009 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 довіреність, яку посвідчив нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5

15 червня 2011 року за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріуса ОСОБА_6 припинив дію довіреності від 18 серпня 2009 року, яку посвідчував приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5

Згідно п. 20.7 договору іпотеки від 25.09.2007 року № K2V4GK03790068, саме Іпотекодавцю ОСОБА_2, а не позивачу ОСОБА_1, заборонено вчиняти будь-які дії з предметом іпотеки без письмової згоди Іпотекодержателя (ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що договір іпотеки укладений з порушенням норм закону та порушує права позивача, оскільки вони є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.

Договір іпотеки № K2V4GK03790068 від 25.09.2007 року був укладений відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку». При цьому інші норми цього Закону, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів не були порушені.

Позивач ОСОБА_1 не є стороною договору іпотеки, а тому ніяким чином його права не були порушені при його укладенні.

Інші доводи, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2013 року у - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: