Рішення № 46089557, 30.06.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4842/15-ц

провадження 2/369/2335/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи державне підприємство «Київське лісове господарство», прокуратура Києво-Святошинського району Київської області, Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 2004 року. А у березні 2015 року чоловік, без її згоди відчужив земельну ділянку. Спірна земельна ділянка є спільним майном подружжям, тому її згода мала бути в письмовому вигляді та нотаріально засвідчена. Надання такої згоди передбачено ст. 65 СК України, оскільки правочин виходить за межі дрібного побутового. Оскільки оспорюваним договором порушено її права, тому є всі підстави для застування наслідків недійсності причин.

Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 13 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5; повернути сторони договору в первісний стан, зобовязавши ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 650 00 грн., зобовязавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0298, розташовану на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; судові витрат покласти на відповідачів.

У судове засідання ОСОБА_1 не зявилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала суду заяви про розгляд справи в її відсутність.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність та письмові заперечення, просили суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник державного підприємства «Київське лісове господарство» позовні вимоги підтримало в частині визнання договору недійсним, але з тих підстав, що спірна земельна ділянка не вилучалась у підприємства та державний акт на право власності виданий з порушенням законодавства та їх прав.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656, 657 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При розгляді справи судом встановлено, що 30 жовтня 2013 року між ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,2966 га, з кадастровим номером 3222482000:10:001:0298, розташовану на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення садівництва, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5В

Відповідно до витягу за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32924338 від 30 жовтня 2013 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0298, розташовану на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було зареєстровано за ОСОБА_4

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

За ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При розгляді справи позивачкою не подано суду доказів того, що на час укладення оспорюваного правочину земельну ділянка перебувала у власності ОСОБА_2 та була їх спільним майном подружжя. Враховуючи те, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог, тому суд відмовляє у задоволенні позову. Посилання представника ДП «Київське лісове господарство» на недійсність договору через те, що спірна земельна ділянка не вилучалась у підприємства та державний акт на право власності виданий з порушенням законодавства та їх прав, суд до уваги не бере, оскільки суд розглядає позови в межах заявлених позовних вимог, а вказані доводи можуть бути предметом дослідження в окремому провадженні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи державне підприємство «Київське лісове господарство», прокуратура Києво-Святошинського району Київської області, Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич