Рішення № 46089387, 23.06.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/504/15-ц

Провадження №2/369/887/15

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Остролуцькій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання кредитного договору, зустрічному ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18.07.2006 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого позивач надав третій особі у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 213 500 доларів США 00 центів, з погашенням кредиту відповідно до графіку (п. 1.1.2), та кінцевим терміном погашення заборгованості до 17.07.2016.

18.07.2006 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено іпотечний договір, відповідно до п.п. 1.1. ОСОБА_1, передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, буд. 66; земельна ділянка, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, заг. площею 0,3493га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка №1 площею 0,1859 га, кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та ділянка №2, площею 0,1634, кадастровий номер-3222488201:01:001:0014.

Згідно п.п. 4.1, 4.5, 4.5.1., 4.6, 4.6.2. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодавець" має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду.

Відповідачеві було надіслано претензію-повідомлення (вимогу) про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором у якому запропоновано повернути достроково у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсоткам. Проте, повідомлення були проігноровані та невиконані.

Станом на 02.12.2014 заборгованість складає 212 924 долари США 51 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року - 3 205 879 гривень 34 копійки.

Тому просив для задоволення позовних вимог за кредитним договором № 08-038/335к від 18.07.2006 в сумі 212924 долари США 51 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року - 3 205 879 гривень 34 копійки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, - домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, буд. 66; - земельну ділянку, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, заг. площею 0,3493га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка №1 площею 0,1859 га. кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та ділянка №2, площею 0,1634 га, кадастровий

номер - 3222488201:01:001:0014, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Третя особа ОСОБА_2 подав до суду позов з самостійними вимогами про розірвання кредитного договору, згідно якого зазначив, що на даний час в нього не має можливості сплачувати суми передбачені договором, що (у разі не розірвання договору) призведе до подальших порушень договору, нарахування штрафних санкцій, збільшення позовних вимог.

У зв'язку з істотною зміною обставин у ОСОБА_2 станом на дату подання цієї позовної заяви має місце порушення співвідношення майнових інтересів, принципу рівності сторін договору, закріпленого у ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" та фактично він вже повинен сплатити суму яка у декілька десятків раз перевищує суму отриманого кредиту. В подальшому при не розірванні кредитного договору його правове становище лише погіршуватиметься.

Не заявлення ПАТ "Укрсоцбанк" позовної вимоги про розірвання кредитного договору призводить до суттєвого дисбалансу у договірних правовідносинах та порушує інтереси ОСОБА_2 як споживача, відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів".

Валютою зобов'язання за кредитним договором є долар США, офіційний курс якого з моменту укладання кредитного договору зріс в кілька раз, що ані банк, ані ОСОБА_2 передбачити не могли.

Виконання договору станом на дату подання зустрічного позову порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки заборгованість ОСОБА_2 за кредитам договором в кілька десятків раз перевищує суму одержаних кредитних коштів та вартість об'єктів нерухомості з метою придбання якого кошти були одержані. Ані з договору, ані зі звичаїв ділового обороту не вбачається, що ризик зміни обставин несе ОСОБА_2

Тому просив розірвати договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/335к від 18 липня 2006 року.

Згідно доповнень до позовної заяви зазначив, що грошові кошти, надані за кредитним договором надавалися в іноземній валюті, а саме доларах США.

Станом на дату укладення кредитного договору, тобто 18.07.2006, офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, складав 5,05 гривень за 1 долар США.

Станом же на дату подання позовної заяви третьої особи про розірвання кредитного договору, тобто на 10.03.2015, офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, складав 24,84 гривень за 1 долар США.

Позивачем не було виконано вимог статей 11,18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач та не було попереджено ОСОБА_2 про його відповідальність за такі ризики.

Проте, не зважаючи на значне коливання курсу гривні до долару США ОСОБА_2 намагався виконувати зобов'язання за кредитним договором до останнього часу, хоча й з проведенням реструктуризації умов кредитного договору.

В житті ОСОБА_2 вже після укладення кредитного договору відбувся ряд обставин, які можна кваліфікувати як тяжкі життєві, оскільки практично єдиним істотним джерелом доходів сім'ї ОСОБА_2 у той час були доходи від здачі в оренду комерційної нерухомості - групи нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв. м за адресою м. Київ, пров. Політехнічний/просп. Перемоги, 1/33. Діяльність зі здачі в оренду нерухомого майна ОСОБА_2 здійснював як фізична особа-підприємець, а вказані нежитлові приміщення були зареєстровані на його ім'я. Однак, в 2013 році відповідач ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа зазначеним майном та відчужила його на користь доньки ОСОБА_3 З даного приводу станом на сьогоднішній день Шевченківським РУ ГУ МВС України здійснюється досудове слідство за ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідач розірвала шлюб з ОСОБА_2

В 2013 році тяжко захворює батько ОСОБА_2 ОСОБА_4, якого доводиться негайно оперувати за рахунок ОСОБА_2

Ні з кредитного договору, ані з положень чинного законодавства України, ані із звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе саме Позичальник за кредитним договором, тобто ОСОБА_2

У зв'язку з істотною зміною обставин відносно ОСОБА_2 вже на час розгляду спору судом має місце порушення співвідношення майнових інтересів, принципу рівності сторін договору, закріпленого у п. 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» та фактично ОСОБА_2 вже повинен сплатити суму яка у декілька десятків раз перевищує суму отриманого кредиту. В подальшому при не розірванні кредитного договору правове становище ОСОБА_2 лише погіршуватиметься.

В судовому засіданні представник 3-ї особи з самостійними вимогами позов підтримав, частково визнав позов позивача, не визнав в частині розміру нарахованої заборгованості .

Представник позивача проти позову третьої особи з самостійними вимогами заперечував.

Відповідач та представник її позов не визнали та заявили зустрічний позов, згідно якого зазначили, що не дивлячись на те, що договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/335к чітко визначено цільове призначення кредиту - на ремонт житла, кредит за таким цільовим призначенням ОСОБА_2 не витрачався, а був привласнений. При цьому банк жодного разу не вимагав (згідно п. 3.3.10 договору) від позичальника надати йому можливість ознайомитись з первинними документами, що підтверджують використання кредитних коштів та перевірити їх достовірність; перевірити наявність майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, за місцем його знаходження або виконання робіт.

Банк жодного разу не перевірив (згідно п. 2.1.1 договору іпотеки та ч. З ст. 10 Закону України «Про іпотеку») стан і правильність використання предмету іпотеки. В даний час домоволодіння, яке є предметом іпотеки, перебуває в жалюгідному стані через те, що ОСОБА_2С, який повинен був займатися питаннями його будівництва та ремонту, здійснював шахрайські дії, вводив відповідачку в оману, проводячи мізерні оздоблювальні ремонтно-дизайнерські дії, які не можна назвати роботами. ОСОБА_2 використовував дешеві та непридатні будівельні матеріали сумнівної якості та залучав до будівельних робіт некваліфікованих робітників. У результаті цього ОСОБА_2 тільки імітував кипучу діяльність, а насправді використав гроші на свій власний розсуд та всупереч договору.

У грудні 2012 року на звернення відповідача з проханням надати інформацію та копії документів за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії з метою розібратися з ситуацією, що склалася, банк відповів відмовою з посиланням на банківську таємницю, хоча відповідач за умовами вищезгаданих договорів як майновий поручитель несе відповідальність перед банком за невиконання боржником основного зобов'язання перед банком, тобто заборгованість ОСОБА_2 за кредитом безпосередньо стосується її прав та обов'язків перед банком.

31.07.2014 банком на адресу відповідача було направлено лист-претензію, у якому банк ставить питання про повернення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, та додав до цього листа всю інформацію про таку заборгованість. Згідно відомостей, наданих банком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 194 710, 37 доларів США.

Банк не провів кредитне розслідування, жоден з його експертів не приїжджав до будинку відповідача протягом усього цього часу. Вважає, що працівники банку ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 складають сталу групу осіб із спільними інтересами, що своїми діями підпадають під певні кримінальні ознаки деяких статей КК України.

Після отримання грошей від ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 змінив місце проживання і фактично почав переховуватись від відповідача та своїх дітей.

Тому просили визнати недійсним договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №08-038/335к, укладений 18.07.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк». Судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача зустрічний позов не визнав.

Представник 3-ї особи з самостійними вимогами зустрічний позов не визнав.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольняє, в позові 3ї особи з самостійними вимогами про розірвання кредитного договору, та в зустрічному позові про визнання недійсним договору про надання не відновлювальної кредитної лінії недійсним відмовляє з наступних підстав:

Судом встановлено, що 18.07.2006 між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №08-038/335к, відповідно до якого позивач надав третій особі у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 213 500 доларів США , з погашенням кредиту відповідно до графіку (п. 1.1.2), та кінцевим терміном погашення заборгованості до 17.07.2016 на умовах, визначених договором кредиту.

18.07.2006 в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем) №02-03 8/498і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до п.п. 1.1. ОСОБА_1 , передала в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: - домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, буд. 66 (надалі за текстом - «Предмет іпотеки»), що належить відповідачу на праві приватної власності; - земельна ділянка, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, заг. площею 0,3493га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка №1 площею 0,1859 га, кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та ділянка №2, площею 0,1634, кадастровий номер-3222488201:01:001:0014, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Згідно п.п. 4.1, 4.5, 4.5.1., 4.6, 4.6.2. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодавець" має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку " та п. 1.1. договорів іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки у якості забезпечення зобов'язань позичальника за договором кредиту (основне зобов'язання), а саме зобов'язань зі сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, сплати можливих сум неустойки (пені, штрафу), відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням та збитків завданих порушенням основного зобов'язання.

Відповідно до п.п. 2.5 договору кредиту позичальник зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом у валюті кредиту не пізніше 20 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, що передбачений договором або законом.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідачеві було надіслано претензію-повідомлення (вимогу) № 08.305-186/21263 від 31.07.2014 про повернення достроково у повному обсязі заборгованості по кредиту та відсоткам, яка залишилась невиконана.

Графік погашення заборгованості за кредитом було порушено, що визначений п.п. 1.1.2 договору кредиту, не здійснено погашення чергової частини кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, а тому, згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, зобов'язана погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 02.12.2014 заборгованість за договором кредиту складає 212 924 долари США 51 цент, що еквівалентно за курсом НБУ - 3 205879 гривень 34 копійки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст. 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Кореспондуючі положення містять статті 19, 20 Закону України «Про заставу», стаття 7 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобовязання не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки разі невиконання цієї вимоги.

Разом з цим не піддягає задоволенню позов третьої особи ОСОБА_2 з самостійними вимогами з наступних підстав:

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання.

Розглядаючи спори щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦК, позивачу необхідно довести таке: при зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні; обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане; одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, зважаючи на конкретну ситуацію, акцентуючи увагу на тому, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох умов: 1) розірвання договору має суперечити суспільним інтересам: 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку, «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК дає визначення цього поняття, зауважуючи на тому, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відмовляючи в позові 3-ї соби з самостійними вимогами , суд виходить з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.ХІ.1950), а також враховує , що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 ЦК України, законами України: "Про банки і банківську діяльність"; "Про заставу"; "Про іпотеку"ЗУ "Про захист прав споживачів"; «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"; "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ "Про Національний банк України".

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторони договору не досягли згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: має місце істотне порушення договору другою стороною; наявні інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК).

Натомість у ч. 3 ст. 651 ЦК України зазначено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Також зустрічний позов суд вважає необгрунтованим.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою ташостоюстатті 203цього Кодексу.

У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а такожморальним засадам суспільства; волевиявлення учасникаправочинумає бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідност. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 8 Постанови «Пленуму Верховного суду України» №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У звязку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

П. 22 постанови зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Посилання відповідачки та її представника, що кредит за цільовим призначенням ОСОБА_2 не витрачався, а був привласнений нічим не підтверджено в судовому засіданні, натомість, всупереч цьому твердженню в тексті зустрічної позовної заяви зазначається, що здійснювалися ремонтно-дизайнерські роботи для чого використовувалися будівельні матеріали та до будівельних робіт залучалися робітники.

Також, не доведено наявності умислу у представника банківської установи ПАТ «Укрсоцбанк» при укладенні кредитного та іпотечного договорів на настання невигідних для довірителя (безпосередньо банківської установи ПАТ «Укрсоцбанк»).

ПАТ «Укрсоцбанк» в своєму листі на ім'я ОСОБА_1, доданому адвокатом ОСОБА_6 до зустрічної позовної заяви, повідомляє, що банком було ретельно перевірено факти, викладені у зверненні ОСОБА_1 та за результатами перевірки не було виявлено порушень або зловживань з боку співробітників Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» та було встановлено, що працівники діяли в межах чинного законодавства України у відповідності до посадових інструкцій ПАТ «Укрсоцбанк» та у межах наділених повноважень.

Довіритель в особі ПАТ «Укрсоцбанк» не вбачає, що правочини (кредитний та іпотечний договори) вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

ОСОБА_1 було обґрунтовано відмовлено в ознайомленні з первинними документами, що підтверджують використання кредитних коштів, оскільки вона не є фінансовим поручителем за кредитом, що також підтверджено нею в судовому засіданні, та, відповідно, не несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями перед банком, а інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта (ОСОБА_2С), яка стала відома банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту є банківською таємницею та розголошенню в силу приписів ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягає.

З приводу оформлення довіреності та надання заяви про надання дозволу на отримання інформації щодо кредиту, яка містить банківську таємницю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не зверталася.

Ознайомлення з первинними документами, що підтверджують використання кредитних коштів, перевірка майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, за місцем його знаходження або виконання робіт, перевірка стану і правильності використання предмету іпотеки є правом, а не обов'язком банку і таким правом банк може користуватися на власний розсуд, а не використання такого права жодним чином не свідчить про наявність умислу представників банку на настання негативних наслідків щодо виконання зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України, та необґрунтованість та недоведеність вимог 3-ї особи з самостійними вимогами та зустрічного позову відповідачки, оскільки вони не відповідають вимогам ст.ст. 57-59 ЦПК України .

Згідно ст.. 88 ЦПК України, суд, судові витрати покладає на відповідачку.

Враховуючи наведене на підставі ст.ст. 202, 203, 215, 216, 509, 526, 549, 610, 611, 635, 1045-1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-038/335к від 18.07.2006 в сумі 212924 долари США 51 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 02.12.2014 - 3 205 879 гривень 34 копійки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, - домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, буд. 66 та земельну ділянку, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,3493 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Центральна, на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка №1 площею 0,1859 га, кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та ділянка №2, площею 0,1634 га, кадастровий номер - 3222488201:01:001:0014, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3654 грн. судового збору.

В позові третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання кредитного договору відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору про надання не відновлювальної кредитної лінії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: