Рішення № 46084187, 30.06.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4716/15-ц

Провадження № 2/185/2752/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

прокурора: Тюрі В.В.,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Павлоград Дніпропетровської області цивільну справу за позовом прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії, суд

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року прокурор Павлоградської міжрайонної прокуратури в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії, в якій просив суд стягнути з Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 не нараховану та не виплачену стипендію за період навчання з вересня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 5 344,00 грн.; зобов'язати Павлоградське медичне училище засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в подальшому сплачувати на користь ОСОБА_2 стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб до закінчення нею навчання.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідно до наказу Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області № 91-с від 11.08.2014 року ОСОБА_2 було зараховано до першого курсу денної форми навчання за державним замовленням до фельдшерського відділення за спеціальністю "Лікувальна справа" з 01.09.2014 року по 30.06.2017 року. Батько позивача, ОСОБА_3, мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля 17 років 4 місяці, що підтверджується відповідною довідкою. Враховуюче наведене, позивач має право у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на отримання стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Однак, з 01.09.2014 року по теперішній час стипендія нараховувалась на загальних підставах та була нижчою за рівень прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Таким чином, за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року позивачу було не донараховано та не доплачено грошові кошти в розмірі 5 344,00 грн., які необхідно стягнути з відповідача та зобов'язати виплачувати до закінчення навчання стипендію у відповідності до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У судовому засіданні прокурор Павлоградської міжрайонної прокуратури позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спиралася на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала суду письмові заперечення на позов, відповідно до змісту яких просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Бюджетом України на 2014-2015 роки не передбачено коштів на виконання вимог ст. 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Фінансування Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області відбувається за рахунок обласного бюджету.

Суд, вислухавши пояснення прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури та представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається обовязок представляти інтереси громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що наказом № 91-с від 11.08.2014 року ОСОБА_2 було зараховано до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області за спеціальністю "Лікувальна справа" (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про народження серії І-КИ № 413758, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Тернівської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області 08 травня 1997 року, батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 (а.с. 17).

ОСОБА_2 було надано відповідачу довідку ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", згідно якої її батько ОСОБА_3 має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті 17 років 4 місяці (а.с. 15-16).

З вересня 2014 року по квітень 2015 року ОСОБА_2 отримувала стипендію в розмірі 550,00 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж "земної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим бором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

ОСОБА_2 є дочкою особи, яка має стаж підземної роботи більше 15 років, тому їй повинна бути призначена і виплачуватися в період навчання у Павлоградському медичному училищі заснованому на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області стипендія в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це визначено вищенаведеною нормою закону.

Суд погоджується з розрахунком сум невиплаченої стипендії, наданої позивачем, оскільки його розраховано з урахуванням сум стипендії, яка була виплачена навчальним закладом, за період навчання ОСОБА_2 та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України " за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року.

Посилання представника відповідача на положення п. 6 Порядку призначення та виплати стипендії від 12 липня 2004 року № 882, затвердженої у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2008р. № 165, яка на даний час є чинною, про те що витрати на стипендіальне забезпечення дітей окремих категорій шахтарів у відповідності до вимог ст. 5 ЗУ "Про підвищення шахтарської праці" в ній не передбачені, не заслуговують на увагу, оскільки пізніше прийнятим Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено інший більш високий рівень стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів.

Дія ст. 5 вищезазначеного закону Законами України "Про державний бюджет України" на 2014-2015 роки не призупинялась.

Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці" передбачено, що особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованоювиплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Тобто, положеннями цієї статті гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму.

Відсутність бюджетних асигнувань на виплату стипендії не є підставою для відмови у її виплаті у розмірі прожиткового мінімуму згідно ст. 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки таке твердження суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі "Кечко проти України", згідно з якою реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, а згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 не нарахованої та не виплаченої стипендії за період навчання з вересня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 5 344,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати на користь ОСОБА_2 стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб до закінчення нею навчання задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Таким чином, відсутні правові підстави прийняття рішення відносно прав, які ще не порушено та відсутні будь-які законні підстави для винесення рішення на майбутні періоди, так як за змістом зазначених норм ЦПК України суд може захистити вже порушене право, свободу чи інтерес, а не ґрунтувати своє рішення на припущеннях щодо можливого порушення прав позивача відповідачем у майбутньому.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії - задовольнити частково.

Стягнути з Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 02011137) на користь ОСОБА_2 не нараховану та не виплачену стипендію за період навчання з вересня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 02011137) на користь держави (рахунок: 31215206700032, ЄДРПОУ суду: 26509623, отримувач: УДКСУ у м. Павлограді 22030001, код отримувача: 37936856, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Бондаренко