Постанова № 4607627, 21.04.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.04.2009
Номер справи
2-а-11981/08/1570
Номер документу
4607627
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-11981/08/1570

«21» квітня 2009 року

11год.36хв.

Зала судових засідань №13

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Павелко Д.Ю.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 та уточнення до адміністративної позовної заяви, згідно яких позивач просить суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок Державного бюджету України на користь позивача суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008 р. як учаснику бойових дій виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В уточненій позовній заяві ОСОБА_1. зменшив суб'єктний склад відповідачів порівняно з первинною редакцією позову, зазначивши відповідачем тільки Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої учасникам бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 23.12.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.12.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 17.02.2009р., з наступним відкладенням на 02.04.2009р., 13.04.2009р. та перервою до 21.04.2009р.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№27008 від 19.12.2008р.), посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій у зв'язку з тим, що виплати до Дня Перемоги здійснювалися ним відповідно до приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік» у розмірі 250грн.; Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік” у розмірі 280грн. До того ж, у запереченнях на позов відповідач наголошує на пропуск позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом щодо стягнення разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до Дня Перемоги за 2005-2007р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 22.10.1996р., в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком..

Згідно зі ст.17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік» встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» та ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» у 2005 та у 2006р.р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

 Згідно з п.18 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію 18) частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Відповідно до п.13 ст.71 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р. ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII викладено в такій редакції: „Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008р. №183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" , здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.

Як вбачається з позовної заяви та відзиву на позов, Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1. як учаснику бойових дій до Дня Перемоги було виплачено разову грошову допомогу у 2004р. - у розмірі 120грн., у 2005р. та 2006р. - у розмірі 250грн, у 2007р. - у сумі 280грн. та у 2008р. - у сумі 310 грн.

Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як вбачається з п.6 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Вказаного рішенням Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. визнатно такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 195 гривень, інвалідам війни II групи - 160 гривень, інвалідам війни III групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень

Згідно Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень;

- пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Положення ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст.30,77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнавалися Конституційним судом України неконституційними, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006 рік, не підлягають задоволенню, оскільки виплати разової грошової допомоги здійснювалися Якімову В.Б. як учаснику бойових дій відповідно до положень діючого на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік”, що визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007р., а положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, втратили чинність з 22.05.2008р., а дія відповідних положень ст..ст.12-16 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993р. була відновлена з вказаних дат.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (до внесення змін та доповнень Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 23.12. 2004 р. № 2291-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

За даними Державного комітету статистики України розмір середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2003рік складає 462,27грн.

Таким чином, станом на 01.01.2004р. мінімальний розмір пенсії за віком становив 92,45грн. (20%* 462,27грн.). Отже, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. пять мінімальних пенсій за віком складають 462,27рн.

Враховуючи вищевикладене, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2004р. загалом складає 342,27грн. (462,27грн.-120грн.).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Крім того, зазначеною статтею встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.), отже сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 2050,3грн.

Відтак, з урахуванням викладеного, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. загалом складає 1770,3грн.(2050,3грн.-280грн.).

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями), ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. з 1 квітня становить - 481грн., у зв'язку з чим сума п'яти мінімальних пенсій за віком загалом складає 2405грн.

Відтак, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. загалом складає 2095грн.(2405грн.-310грн.) і підлягає виплаті Управлінням праці і соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ст..1 цього Закону термін конвенція вживається у такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950р. і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; термін Суд - Європейський суд з прав людини; термін практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne v.Home Office (Case 41/74 van Duym v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Судом частково приймаються до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.2,3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.11.2008р., вимагаючи здійснення перерахунку та забезпечення проведення виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008р.р.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума не отриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007р., не нарахованої та не виплаченої відповідачем в порушення ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, є заборгованістю, а отже може розглядатись як власність ОСОБА_1

За таких обставин до захисту права позивача на отримання спірних виплат з Державного бюджету України суд вважає за можливе застосувати строк звернення до суду з позовом, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, а саме - загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Виходячи з наведеного, строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання перерахувати та забезпечити проведення виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 р. не був пропущений позивачем, проте строк звернення до суду з вимогами, що стосуються виплат за 2004р., був пропущений, оскільки сплив 05.05.2007р.

Відповідно до ч.1,2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

У зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2004р. слід відмовити, оскільки поважних причин пропуску строку звернення з позовом суд не вбачає, а позивач не наводить.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «ОСОБА_2 проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specials. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не навів мотиви та доводи щодо правомірності та ґрунтовності виплати позивачу не у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до Дня перемоги у 2007р.-2008р.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок Державного бюджету України на користь позивача суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008р.р. як учаснику бойових дій виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком підлягають задоволенню в частині вимог позивача, що стосуються виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2007р.-2008р.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради (м.Одеса, вул.Академіка Філатова, 15-а, код ЄДРПОУ 26343513) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2007-2008р.р. як учаснику бойових дій виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано «27» квітня 2009р.

Суддя Аракелян М.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 4607627 ?

Документ № 4607627 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 4607627 ?

Дата ухвалення - 21.04.2009

Яка форма судочинства по судовому документу № 4607627 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 4607627 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 4607627, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 4607627, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 21.04.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 4607627 відноситься до справи № 2-а-11981/08/1570

Це рішення відноситься до справи № 2-а-11981/08/1570. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 4607618
Наступний документ : 4607634