Постанова № 46072663, 23.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2011 року Справа № 5005/2038/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірко І.О. (доповідач)

суддів: Науменка І.М., Джихур О.В.,

секретар судового засідання: Соловйова О.І.

за участю представників сторін:

представники позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №03/28-06 від 10.01.11;

представник відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №397 від 19.11.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Навчально-дослідне господарство Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 року у справі № 5005/2038/2011

за позовом Прокурора м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ в особі Міського комунального виробничого підприємства Дніпроводоканал, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства Навчально-дослідне господарство Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету, с. Олександрівка Дніпропетровської області

про стягнення 102 717 грн.58 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 р. (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Міського комунального виробничого підприємства Дніпроводоканал задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету на користь Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" 63 203 грн. 10 коп. основного боргу, 35 098 грн. 81 коп. пені, 3 211 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1 204 грн. 15 коп. 3% річних.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату послуг з водопостачання та водовідведення, згідно умов укладеного між ними договору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржує його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:

згідно ст.2 ГПК України, прокурор звертаючись з позовом до суду, самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, але на думку відповідача, позов подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного субєкта господарювання;

господарський суд, задовольняючи вимоги прокурора щодо сплати пені в повному обсязі, порушив вимоги чинного законодавства, відповідно до якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нарахована пеня;

судом не зупинено провадження у справі до закінчення розгляду господарським судом справи № 5005/3388/2011 про банкрутство відповідача за заявою Міського комунального виробничого підприємства Дніпроводоканал.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

23.06.2011 р. в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги і просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між Міським комунальним виробничим підприємством Дніпроводоканал (Водоканал) та Державним підприємством Навчально-дослідне господарство Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету (Абонентом) укладено договір на відпуск води та послуг каналізації № 7197 (далі Договір) з терміном дії з 06.02.1998р. по 06.02.1999р. Вказаний договір автоматично поновлювався на наступні терміни, згідно з п. 4.1 Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за відпуск води та послуги каналізації здійснюється Абонентом, щомісячно самостійно в п'ятиденний строк після початку розрахункового місяця по абонентним книжкам або рахункам, які він самостійно отримує в Водоканалі в розмірі спожитої води та відпущених строків за період минулого місяця по діючим тарифам. Погашення заборгованості здійснюється по тарифам, діючим на день оплати.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату послуг з водопостачання та водовідведення, які надавалися йому позивачем в період із жовтня 2009р. по грудень 2010р., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 63 203 грн. 10 коп., що підтверджується розрахунком боргу (а.с. 8), та актами приймання-передачі виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи (а.с. 17-28).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на час розгляду справи відповідач не погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 63 203 грн. 10 коп., то суд першої інстанції правомірно задовольнив вказані вимоги. Крім вимог про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 35 098 грн. 81 коп. пені, 3 211 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1 204 грн. 15 коп. 3% річних.

Згідно із ст.1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги субєкти підприємницької діяльності , які використовують нежилі будинки та приміщення для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно пункту 3.1. Договору, сторони погодили, що у випадку прострочення платежів після 5 числа розрахункового місяця нараховується пеня в розмірі 0,5 % суми, що підлягає оплаті за кожний день прострочки.

Згідно з обгрунтованим розрахунком позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті наданих послуг за вказаним Договором за період з січня по грудень 2010р. відповідач має сплатити пеню у розмірі - 35 098 грн. 81 коп. (а.с. 10).

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на положення Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який є спеціальним щодо відносин які виникли на підставі договору № 7197 від 06.02.1998 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем суду розрахунок сум інфляційних та річних, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому судом правомірно було стягнуто з відповідача інфляційні в сумі 3 211 грн. 52 коп. та 3% річних в сумі - 1 204 грн. 15 коп. (а.с. 9).

Доводи відповідача щодо неправомірності подання Прокурором м.Дніпропетровська позову в інтересах держави в особі Міського комунального виробничого підприємства Дніпроводоканал, не грунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, згідно абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 вказаної статті ГПК України передбачено, що в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. За таких умов, подання позову прокурором відповідає вимогам ГПК України.

Доводи відповідача щодо обовязкового зупинення судом провадження у даній справі в звязку з порушенням провадження у справі про банкрутство ДП Навчально-дослідне господарство Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення 18.04.2011р. була відсутня публікація оголошення про порушення справи про банкрутство.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 р. має бути залишено без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 р. у справі № 5005/2038/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Навчально-дослідне господарство Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету, с. Олександрівка Дніпропетровської області без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

Судді О.В. Джихур

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 29.06.2011 р.