Рішення № 46072171, 27.12.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2010 р. Справа № 07/155-38

за позовом Підприємця ОСОБА_1, смт.Торчин

до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТФ «Старк», м.Луцьк

про стягнення 21298,40грн.

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача : ОСОБА_2, довіреність від 03.11.2010р.

від відповідача : 1) ОСОБА_3 генеральний директор

2) ОСОБА_4, довіреність від 23.11.2010р.

Сторонам розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні 27.12.2010р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач Підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим заявою від 01.12.2010р., в якому просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВТФ «Старк» 21298,40грн. з них: 18920грн. заборгованості за поставку у червні-вересні 2009 року портландцементу згідно договору поставки товару № 8 від 02.06.2009р., 2378,40 інфляційних втрат, 3860грн. витрат на правову допомогу, а також 587,42грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги у повному обсязі та надав в судове засідання документи, що витребовувалися судом.

Відповідач у запереченні від 24.11.2010р. та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснивши, що згідно позовної заяви відповідач протягом червня-серпня 2009 року отримав від позивача портландцемент на загальну суму 123 620грн. 69коп.

Факт отримання вище вказаного товару на суму 123 620грн. 69коп. відповідач не заперечує.

Однак, за вказаний товар відповідач сплатив позивачу більшу суму ніж вказано в позовній заяві, а саме -131 080грн.

Вказана обставина доводиться наступним.

Позивач у своїй позовній заяві, посилаючись на 17 платіжних доручень, визнає факт отримання по них коштів на загальну суму 22 000грн. за період з 30.09.2009р. по 27.10.2010р.

Однак, позивач чомусь промовчав про отримання ним коштів ще на загальну суму 109 080грн., які ТзОВ АВТФ «СТАРК» перерахувало підприємцю ОСОБА_1 наступними платіжними дорученнями:

12.06,2009р. - платіжним дорученням № 687 - 12 000 грн.

16.06.2009р. - платіжним дорученням № 731 -12 000 грн.

17.06.2009р. - платіжним дорученням № 740 - 12 000 грн.

17.06.2009р. - платіжним дорученням № 746 - 14 040 грн.

17.07.2009р. - платіжним дорученням № 45 - 5 000 грн.

21.07.2009р. - платіжним дорученням № 71 - 4 000 грн.

21.07.2009р. - платіжним дорученням № 70 - 50 040 грн.

(12000 +12000 +12000 + 14040 + 5000 + 4000 + 50040= 109080).

З врахуванням 22000грн., які визнає позивач, загальна сума отриманих ним від відповідачакоштів за поставлений ним портландцемент становить 131 080грн. ( 109080 + 22000= 131080).

Таким чином, будь-яких боргових зобов'язань станом на час пред'явлення позову Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно Виробничо-Торгова Фірма «Старк» перед підприємцем ОСОБА_1 не мало.

Аналогічно, не можна погодитись із законністю нарахування позивачем пені в розмірі 35631грн. 84коп. враховуючи наступне.

Вказана сума пені нараховується позивачем відповідно до пунктів 5.2.- 5.4. не вказаного в позовній заяві договору.

Однак, між позивачем та відповідачем укладався лише один Договір № 8 поставки товару, згідно п.7.1. якого він діяв до 31 грудня 2006 року.

В зв'язку з безпідставністю задоволення позовних вимог про стягнення боргу, не підлягає до задоволення і позовна вимога про стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу та витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні відповідач заперечує отримання товару в вересні 2009 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

02.06.2009року між Підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТФ «Старк» укладено договір поставки №8, згідно якого Підприємець ОСОБА_1 (Постачальник) зобовязувався поставити та передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю АВТФ «Старк» (Покупець) Портландцемент, а Покупець в свою чергу зобовязувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п.5.3. договору Покупець зобовязаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати отримання товару. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи фінансових та бухгалтерських документів, зокрема видаткових та податкових накладних, відповідачем у червні-вересні 2009р. було отримано цемент на загальну суму 150000грн. Відвантаження товару на загальну суму 150000грн. підтверджується поданими фінансовими та податковими документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору провів розрахунки частково на суму 131080грн.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 18920грн. (150000-131080), не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 2378,40 інфляційних втрат.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3860грн. судових витрат на оплату послуг адвоката

В підтвердження наданих послуг надає: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 від 22.05.2008р. №5/56, договір про надання юридичних послуг від 22.10.2010р., а також видатковий касовий ордер №11 від 25.10.2010р. про отримання цих коштів.

Проте, позивач не надав суду належних доказів, що підтверджували б реальні витрати адвоката повязані саме із цією справою.

Згідно листа Вищого Господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи час на підготовку матеріалів, представництво інтересів позивача в суді та нескладність розгляду справи, суд відмовляє в частині стягнення 2360грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТФ «Старк» (м.Луцьк, вулВинниченка, 67, код ЄДРПОУ 13360579, р.р. 260040738069012 в ВАТ «СВЕДБАНК» м. Київ, МФО 300164) на користь Підприємця ОСОБА_1 (Волинська область, смт. Торчин, вул.Незалежності, 52/А.10, код НОМЕР_1, р/р.26009001318880 в АТ «ОТП Банку», МФО 300528) 21298грн.40коп. з них: 18920грн. заборгованості, 2378,40 інфляційних втрат, а також 212грн.98коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500грн. витрат з оплати послуг адвоката.

3. В частині стягнення 2360грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Повне рішення складено 29.12.2010р.

Суддя Сур'як О. Г.