Постанова № 460694, 14.02.2007, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2007 р.

№ 35/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Невдашенко Л.П.

суддів

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.

за участю представників:

позивача -

Боєнко О.В.

відповідача -

Філіпова Н.А.

третьої особи -

не з’явились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 р.

у справі

№ 35/4

господарського сулу м.Києва

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго"

до

Державного підприємства "Енергоринок"

третя особа

Національна комісія регулювання електроенергетики України

про

стягнення 208 997 338,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2005 у справі № 35/4 (суддя: Паламар П.І.) ВАТ “Донбасенерго” відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію у сумі 39819060,85 грн. і збитків внаслідок інфляції у сумі 125555555,44 грн. та залишено позов без розгляду в частині стягнення 3% річних у сумі 39126591,77 грн. за весь термін прострочення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) зазначене рішення змінене частково –відмовлено в позові ВАТ "Донбасенерго" про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію у сумі 39819060,85 грн., збитків внаслідок інфляції у сумі 125555555,44, а також 3% річних у сумі 39126591,77 грн. за весь термін прострочення.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 3% річних, а також понесених ним судових витрат.

Позивач зазначає, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем як правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго" договору № 70/01-ЕР від 31.08.1999 р. відповідач не в повному обсязі оплатив придбану у нього протягом 1 лютого - 1 грудня 2004р. електричну енергію, заборгувавши 44315191,17 грн.

У процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості за договором, просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу станом на 1 листопада 2005 р. у розмірі 39819060,85 грн., підтримав заявлені вимоги в частині стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.1999 р. Національна енергетична компанія "Укренерго" та ВАТ "Донбасенерго" уклали договір № 70/01-ЕР.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 5.05.2000 р. "Про утворення державного підприємства "Енергоринок", Статуту державного підприємства "Енергоринок", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 922 від 05.06.2000 р., останнє є правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго" за вказаним договором.

За умовами вищеназваного договору позивач зобов'язався продавати відповідачу електричну енергію, а відповідач - купувати та здійснювати оплату за неї відповідно до умов договору. Сторони за договором визнали свої зобов'язання за Договором між членами оптового ринку електроенергетики.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли відносини за договором купівлі-продажу електричної енергії, врегульовані ст. 92 Конституції України, гл. 20 ЦК УРСР, Законом України "Про електроенергетику".

Поясненнями сторін, актом звірки розрахунків між ними станом на 1 жовтня 2005 р. підтверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом лютого-листопада 2004 року електричної енергії за договором загальною вартістю 838497535,52 грн., а також часткової оплати відповідачем придбаної електричної енергії та заборгованість останнього по оплаті електричної енергії станом на 1 листопада 2005 р. у розмірі 39126591,77 грн.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу по оплаті електричної енергії у розмірі 4496130,32 грн. (44315191,17-39126591,77) відповідачем сплачена, предмет спору в цій частині відсутній, відтак апеляційний суд правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ст.80 ГПК України слід припинити.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Договір між членами оптового ринку електричної енергії України укладений 15 листопада 1996 р.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 15-1 вищезгаданого Закону. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальними, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку з електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

З урахуванням визначення понять "алгоритм оптового ринку електричної енергії" та "поточний рахунок із спеціальним режимом використання", наведеним у статті 1 Закону, встановлений НКРЕ алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків ДП "Енергоринок". Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: чи був дотриманий ДП "Енергоринок" алгоритм відрахування коштів в період з 01.02.2004 р. по 01.12.2004 р. з поточного рахунку ДП "Енергоринок" із спеціальним режимом використання на поточний рахунок ВАТ "Донбасенерго" за відпущену електричну енергію.

Відповідно до Висновку № 4539 судово-бухгалтерської експертизи від 31.10.2006 р. ДП "Енергоринок" був дотриманий алгоритм перерахування коштів в період з 01.02.2004 р. до 01.12.2004 р. з проточного рахунку ДП "Енергоринок" із спеціальним режимом використання на поточний рахунок ВАТ "Донбасенерго" за відпущену електричну енергію.

Відтак, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що всупереч ст. 33 ГПК України позивачем не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у лютому-листопаді 2004 року електричну енергію.

За таких обставин, господарські суди обґрунтовано та законно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу та збитків внаслідок інфляції за час прострочення відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України.

Окрім того, господарськими судами з’ясовано, що господарським судом міста Києва розглядаються справи №№ 22/313, 40/385, 37/259, 37/130, 43/188 за позовом ВАТ "Донбасенерго" до ДП "Енергоринок" предметом розгляду яких є вимоги ВАТ "Донбасенерго" про стягнення, зокрема, 3% річних з простроченої суми, нарахованих на загальну суму заборгованості, яка виникла за спірним договором протягом грудня 1999 - вересня 2005 років.

Господарський суд м.Києва посилаючись на те, що у проваджені господарського суду є справи між тими ж сторонами про стягнення 3% річних з простроченої суми, тобто про той же предмет і з тих же підстав, прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 39126591,77 грн. трьох процентів річних з простроченої суми відповідно до вимог п. 2 ст. 81 ГПК України слід залишити без розгляду.

Колегія суддів на підставі викладеного та враховуючи, що суди обґрунтовано встановили факт існування між сторонами зобов’язальних відносин, щодо купівлі-продажу електроенергії та розрахунків за неї на підставі двостороннього договору від 31.08.1999 № 70/01-ЕР та що сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (п.2.1), а також що платежі за фактично продану електроенергію здійснюються відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, яка є додатком до ДЧОРЕ (п.4.2). Оплата електроенергії коштами здійснюється з розподільчого рахунку, відкритого відповідно до чинних нормативних актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію (пункт 4.3). Згідно експертизи вказаний порядок дотримано.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що прийняті судами рішення та постанова відповідають матеріалам справи та чинному законодавству і тому підстав для їх скасування не вбачається.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вищенаведене. Крім того, згідно з положеннями ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу або додатково перевіряти їх.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 р. у справі № 35/4 залишити без змін.

Головуючий, суддя Л. Невдашенко

Судді: М.Михайлюк

Н.Дунаєвська