Постанова № 46065611, 26.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2015 р. № 820/4147/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий НОМЕР_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності 1760059, індексний номер витягу 6620359 від 22 липня 2013 року за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про інше речове право 7063972, індексний номер рішення 15929994 від 19 вересня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23.01.2015 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №66419831 від 22.07.2013 р., видане Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області. 17.03.2015 р. та 06.04.2015 р. позивач звертався до відповідача з заявою про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку з реєстраційним НОМЕР_3 та з заявою про припинення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним НОМЕР_3, за рішенням суду, однак, державний реєстратор відмовив у задоволенні цих заяв, посилаючись на неподанням позивачем рішення суду, яке набрало законної сили. Позивач вважає такі рішення цілком протиправними, такими, що порушують його права, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, прибув у судове засідання та надав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження. В заяві просив суд прийняти рішення про задоволення позову. (а.с.52).

Представник відповідача - Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, проти позову заперечував. У письмових запереченнях на позов (а.с.49-50) зазначив, що позивач дійсно звертався до реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області з вказаними позивачем заявами: про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку з реєстраційним НОМЕР_3 та з заявою про припинення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним НОМЕР_3 на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23.01.2015 р. Вивчивши подані заяви на відповідність положенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановив відсутність в поданих документах рішення адміністративного суду про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень. За таких підстав, державним реєстратором прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідач також зазначив, що у випадку винесення рішення адміністративного суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, Реєстраційною службою буде внесено запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації прав.

У судове засідання представник відповідача не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.(а.с.50).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське", у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.33-35 КАС України. (а.с.44).

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6, 2502 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 122949, виданим Нововодолазькою РДА Харківської області 14.05.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04.03.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № 227.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2012 року. реєстраційний № 1878, позивач є спадкоємцем за законом права на земельну частку (пай), сертифікат серії ХР № 0115016 з земель, які перебувають у колективній власності КСП "Труд" розміром 8, 05 в умовних кадастрових гектарах після смерті матері - ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.12.2012 року Нововодолазькою РДА Харківської області були внесені зміни у сертифікат на право на земельну частку (пай) у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай). Розпорядженням Нововодолазької РДА Харківської області від 29.12.2012 року № 829 "Про виділення в натурі земельної частки (паю) та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку" позивачу виділена в натурі земельна частка (пай) тап передана у приватну власність земельна ділянка площею 6, 2502 га.

Підставою виникнення права власності на зазначену земельну ділянку, що зареєстрована за позивачем 22.07.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6620359, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2013 року № 6619831.

Як зазначає позивач, на підставі вищезазначених документів між ним та ТОВ СП "Мелихівське" був укладений договір оренди земельної ділянки від 22.05.2014 року. який зареєстрований реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції в Харківській області 19.09.2014 року, № витягу 27060793, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна земельної ділянки НОМЕР_3. В подальшому при вирішенні питання реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку було встановлено, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку була допущена помилка у визначенні земельної ділянки, її кадастрового номеру відповідно до проекту розпаювання земель колективної власності КСП "Труд" Мелихівської сільської ради. Проектна документація була виготовлена помилково на земельну ділянку, яка належить позивачу на праві власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 122949, виданим Нововодолазькою РДА Харківської області 14.05.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04.03.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № 227.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23.01.2015 року по справі №631/1868/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, треті особи: Реєстраційна служба Нововодолазького районного управління юстиції в Харківській області, відділ Держзамагенства у Нововодолазькому районі Харківської області про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №6619831 від 22 липня 2013 року, видане Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області. (а.с.11-13).

Вказане судове рішення набуло законної сили і позивач 17.03.2015 року звернувся до Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції з заявою про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку з реєстраційним НОМЕР_3.

Спірним рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 від 17.03.2015 року №20051357 відмовлено позивачу у скасуванні запису про нерухоме майно. (а.с.14). Підставою для відмови реєстратором зазначено: "відсутність рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, яке набрало законної сили або завірене належним чином відповідно до законодавства". (а.с. 14).

06.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції з заявою про припинення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним НОМЕР_3.

Спірним рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 від 06.04.2015 року №20534413 відмовлено останньому у скасуванні запису про державну реєстрацію іншого речового права, з посиланням на відсутність рішення суду про скасування рішення державного реєстратора. (а.с.15).

Отже, як вбачається зі змісту згаданих вище рішень, підставою для відмови у скасуванні державної реєстрації права власності державним реєстратором вказано, що заявником не надано реєстратору рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, яке набрало законної сили або завірене належним чином відповідно до законодавства.

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень та діянь органу державної реєстрації прав в особі відповідного державного реєстратору, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Статтею 41 Конституції України гарантовано, кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року за № 1952-ІУ (преамбула Закону).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби керується Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р (Порядок № 868).

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На даний час такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з п. 13 Порядку, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

В силу приписів частин 2 та 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру права бо відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Судовим розглядом встановлено, що єдиною підставою для відмови державного реєстратора в реєстрації права власності вказано не надання реєстратору рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, яке набрало законної сили.

Разом з тим, суд відзначає, що до передбачених ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень віднесено, в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. (частина 5 статті 19 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-ІУ, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-ІУ, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п. 37 Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно серед іншого є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2.6 Порядку № 3502/5 передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Пунктом 41 Порядку № 1141 передбачено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищенаведене, та з метою приведення у належним стан даних у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відповідно до закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11, 12, 51, 71, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163. ст.167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Нововодазького районного управління юстиції Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий НОМЕР_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності 1760059, індексний номер витягу 6620359 від 22 липня 2013 року за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про інше речове право 7063972, індексний номер рішення 15929994 від 19 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко