Ухвала суду № 46065561, 02.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/9000/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - ГончарукВ.П.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Басюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», поданою представником ВОЙТЕНКОМ Ігорем Івановичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», треті особи: ОСОБА_4, Профспілкова організація Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - про поновлення на роботі,

встановила:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до відповідача ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та просив поновити його на посаді заступника голови правління з 07.10.2014 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року позов задоволено : поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 07 жовтня 2014 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79 793 грн. 56 коп., а на користь держави - судовий збір 797 грн. 93 коп.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач через представника Войтенка І.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності розкрадання матеріальних цінностей, оскільки відповідачем було надано суду достатньо доказів факту виявлення нестачі матеріальних цінностей. Зокрема, аудиторський висновок, який не оскаржений, копії інвентаризаційних описів, які підтверджують факт нестачі дизельного палива, а також копію договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3, підписаного між ним та головою правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Також було надано копію висновку експерта від 09.04.2015 року проведеного експертного економічного дослідження, яким підтверджено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 637 518 грн. 61 коп. Крім того, Державною фінансовою інспекцією 15.04.2015 року було складено акт ревізії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, яким підтверджено факт нестачі на цю ж суму. Вважає, що суд вийшов за межі позову, кваліфікувавши нестачу як розкрадання.

В судовому засіданні представник апелянта Кошель І.В. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити; позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 23.04.2012 року він працював на посаді заступника голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». У квітні 2014 року на підприємстві було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності, за результатами якої було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 1 605 944 грн. 52 коп., у зв'язку з чим 06.10.2014 року відповідачем було видано наказ № 260/ос про звільнення позивача із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України - у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, адже все отримане пальне за договором з ТОВ «Юкра» № 11/04 від 11.04.2013 року було фактично отримане та оприбутковане по обліках ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та з цього приводу призначено відповідну ревізію, яку доручено провести Фінансовій інспекції України, а не позаплановому внутрішньому аудиту, висновок якого щодо недостачі пального нічим не підтверджено.

Наказ суперечить положенням ст. 41 КЗпП України, при цьому жодних фактів невиконання ОСОБА_3 без поважних причин обов'язків, покладених на нього договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не було, заходи дисциплінарного стягнення не застосовувались.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.04.2012 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду заступника голови правління Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту».

06 жовтня 2014 року відповідачем було видано наказ № 260/ОС про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі проведеного позапланового аудиту діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», яким було виявлено недостачу на суму 1 605 944 грн. 52 коп.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачем було надано суду аудиторський звіт Міністерства інфраструктури України за період з 01.04.2012 року по 01.04.2014 року та копію договору від 04.03.2014 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_3, пов'язану з прийманням, передачею та використанням товарно-матеріальних цінностей, та взяття на себе повної матеріальної відповідальності, починаючи з 04.03.2014 року.

Відповідно до аудиторського звіту Міністерства інфраструктури України, який проводився за період з 01.04.2012 року по 01.04.2014 року та яким було виявлено недостачу паливно-мастильних матеріалів, винну особу у скоєнні розкрадання не встановлено, в який конкретно період було розкрадання, ким була здійснена розтрата, факт розкрадання також встановлений не був. Отже, відсутні докази, що розкрадання відбулось з вини позивача. Також в судовому засіданні представником відповідача не було надано доказів того, чи порушено кримінальне провадження з приводу розкрадання матеріальних цінностей.

Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив положень ст. ст. 40, 41, 139, 147, 148, 149 КЗпП України та вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а також з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У наказі відповідача № 260/ОС від 06 жовтня 2014 року зазначено наступне: в ході проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» згідно наказу Міністерства інфраструктури від 18.04.2014 року було виявлено недостачу дизельного палива, яке закуповувалось згідно договору № 11/04 від 11.04.2013 року, укладеного з ТОВ «Юкра» на придбання нафтопродуктів. Недостача підтверджується відсутністю в наявності палива, яке згідно документів було прийнято особисто заступником голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_3 за підписаними ним видатковими накладними. Загальна кількість недостачі складає 151 504,2 л. на загальну суму 1 605 944 грн. 52 коп. Вказане паливо було прийняте на баланс, за нього були сплачені зазначені кошти, але саме паливо в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» відсутнє. На неодноразові звернення ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» до ТОВ «Юкра» щодо недопоставленого палива на філії ТОВ «Юкра» заявляло, що весь обсяг зазначеного палива вже поставлений і ніяких невиконаних зобов'язань перед ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в нього немає. Своїми діями заступник голови правління ОСОБА_3 наніс ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» збитки в сумі 1 605 944 грн. 52 коп. Враховуючи, що такі дії є грубим порушенням ОСОБА_3 трудових обов'язків, позивача звільнено з посади заступника голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 06.10.2014 року у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, згідно з п.1 ч. 1 ст. 41 КЗПпП України. ( а.с. 4-5)

Проте, виходячи зі змісту наказу та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що зазначені у наказі підстави звільнення ( одноразове грубе порушення трудових обов'язків) не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Також у постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, прийнятій з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 3 ст. 40, ч. 1, 2 ст. 41, ч. 1 ст. 235 КЗпП України, Верховний Суд України зазначив, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наказу, в ньому не зазначено конкретних дій (бездіяльності) позивача щодо невиконання покладених на нього трудових обов'язків, не вказано, які саме трудові обов'язки він порушив та коли саме було вчинено порушення. Матеріали справи не містять доказів зазначених обставин.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта також не змогла повідомити про такі обставини, а зазначила, що одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків відповідач вважає сам факт виявлення недостачі на суму 1 605 944 грн. 52 коп., оскільки збереження товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального) мав забезпечити позивач відповідно до укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність від 04.03.2014 року.

Таким чином, видаючи наказ про звільнення позивача з посади заступника голови правління за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з виявленням недостачі дизельного палива, що утворилась за проміжок часу з 01.03.2013 року по 01.04.2014 року, відповідач не зазначає, в чому полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків позивачем, що призвело до настання таких наслідків.

Доводи апелянта про те, що факт наявності нестачі підтверджується аудиторським звітом та висновком експерта з економічного дослідження, - висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зазначеними документами доведено лише факти недостачі на підприємстві дизельного пального, яка виникла у період з 01.03.2013 року по 01.04.2014 року, проте не містять чіткої вказівки, внаслідок якого саме одноразового порушення (а не триваючого чи декількох порушень протягом певного періоду) позивачем фінансової чи бухгалтерської дисципліни, чи порядку обліку товарно-матеріальних цінностей виникла така недостача.

Як зазначено у висновку експертного економічного дослідження № 59 від 09.04.2015 року, проведеного експертом Науково-дослідного інституту судової експертизи з питань інтелектуальної власності за заявою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ОСОБА_3 є матеріально відповідальною особою товариства по отриманому ним дизельному паливу по виписаних на нього довіреностях. Оскільки за даними журналу реєстрації довіреностей всі довіреності по постачальниках дизпалива товариства було виписано на ОСОБА_3, то по всьому, вказаному в обліковому регістрі по бухгалтерському рахунку 20 субрахунку 203 обсягу оприбуткованого дизельного палива матеріально-відповідальною особою є співробітник ОСОБА_3 ( а.с. 185).

Зі змісту аудиторського звіту про результати позапланового контрольного заходу (фінансового аудиту та аудиту відповідності) діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.04.2012 року по 01.04.2014 року, проведеного управлінням внутрішнього аудиту Міністерства інфраструктури України, на який посилається відповідач, вбачається, що між відповідачем та ТОВ «Юкра» було укладено ряд договорів на поставку дизпалива.

Поставка дизельного палива від ТОВ «Юкра» здійснювалась у період з 01.04.2012 року по 31.03.2014 року, при цьому товариство повертало дизельне паливо ТОВ «Юкра». Зокрема, на підставі листа ТОВ «Юкра» від 23.08.2013 року щодо простроченої заборгованості заступником голови правління ОСОБА_3 було прийнято рішення повернути не кошти, а товар.

Згідно наданих документів аудиторської перевірки повернуто дизельного палива в кількості 376 626,8 літрів, по якій причині повернуто паливо в кількості 200 000 літрів - до аудиторської перевірки не надано. При цьому повернення 200 000 літрів у травні 2013 року та наступне придбання дизпалива не вплинуло на фінансовий результат, оскільки рівень цін не змінився.

За 3 місяці 2014 року згідно даних бухгалтерського обліку повернуто 80 532 літрів, але підтверджуючих документів, по якій причині повернуто дизельне паливо ТОВ «Юкра», до аудиторської перевірки не надано.

Згідно пояснення в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10, бухгалтерський облік руху дизельного палива за розрахунками з ТОВ «Юкра» в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» здійснювався таким чином: заступник голови правління ОСОБА_3 підписував накладні на отримання дизпалива, а потім, згідно заявок філій, ТОВ «Юкра» здійснювало фактичні поставки на філії власним транспортом. Відділом бухгалтерського обліку та звітності видаткові накладні оформлювалися згідно отриманих довіреностей від філій на кожну фактичну поставку за підписами головного бухгалтера ОСОБА_11 та ОСОБА_3 як матеріально-відповідальної особи.

Станом на 01.04.2014 року за період з 01.03.2013 року по 31.03.2014 року різниця між кількістю отриманого товариством за накладними дизельного палива та кількістю відписаного за накладними на філії дизельного палива і повернутого постачальнику дизельного палива відображена у бухгалтерському обліку у кількісному вимірі 151 504,2 л. Таким чином, на ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за даними бухгалтерського обліку рахується залишок дизельного палива 151 504,2 л. на суму 1 927 133 грн. 42 коп. Фактично ( фізично) дизельне паливо відсутнє.

Пунктом 60 аудиторського звіту відповідачу рекомендовано провести розслідування щодо повернення дизельного палива ТОВ «Юкра» та вжити заходів щодо відшкодування нестачі дизельного палива, бензину, газу та виявленої попереднім контрольним заходом перевитрати палива ( а.с. 138).

Як вбачається з письмового пояснення позивача на ім'я голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_4 від 06.10.2014 року, ОСОБА_3 зазначив, що дизельне пальне постачалось згідно контрактів, первинна документація відділом координації закупівель оформлялась своєчасно. Щодо первинної документації по придбанню дизельного палива від ТОВ «Юкра» потрібно здійснити перевірку згідно з п. 60 ( сторінка звіту 258) аудиторського звіту ( а.с. 53).

Відповідно до наданої відповідачем копії програми позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.04.2012 року по 01.04.2014 року, затвердженої першим заступником Держфінінспекції в м. Києві 10.11.2014 року (тобто після звільнення позивача), відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2014 року, поставлено запитання: з чиєї сторони допущені порушення норм законодавства України при виконанні договору № 11/04 від 11.04.2013 року, укладеного між ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ТОВ «Юкра»? Чи спричинили вказані порушення збитки, якщо так, на яку суму та кому саме?

Разом з тим, як вбачається із наданого представником позивача витягу із акту ревізії від 15.04.2015 року, проведеної Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, у витягу з акту міститься лише посилання на вищевказаний висновок експертного економічного дослідження від 09.04.2015 року, відповідно до якого підтверджується нестача товарно-матеріальних цінностей за період роботи підприємства з 24.04.2012 року по 06.10.2014 року в розмірі 1 364 598 грн. 84 коп., а також висновок про те, що відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.03.2014 року та записів у журналі довіреностей за період з 24.04.2012 року по 06.10.2014 року матеріальна відповідальність за дизельне паливо покладена на ОСОБА_3 ( а.с. 172).

Інших доказів та пояснень щодо підстав звільнення позивача відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявними у матеріалах справи доказами не доведено, що недостача дизельного палива на ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в кількості 151 504,2 літри на суму 1 605 944 грн. 52 коп. виникла внаслідок одноразового грубого порушення ОСОБА_3 трудових обов'язків, а тому законні підстави для звільнення позивача з роботи згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - відсутні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові № 6-33цс14 від 21.05.2014 року, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, та не дають підстав вважати, що судом були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, у зв'язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: