Рішення № 46064571, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015№910/10439/14

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Київської міської державної адміністрації

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ"

про визнання недійсним розпоряджень та витребування майна.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - представ. за посв.№018332 від 16.07.13р.;

від позивачa-1: Тетерятник О.В. - представ. за довір.;

від позивача-2: Тетерятник О.В. - представ. за довір.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Щетинін С.М. - представ. за довір., Чепурний С.М. - директор.

У судовому засіданні 22.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради, 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача-1 - Київської міської державної адміністрації, Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" про визнання недійсним розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 29.09.2008р. №1334; від 17.04.2009р. № 433 та витребування майна у ТОВ "Дельта-ПФ" цілісний майновий комплекс по вул. Героїв Севастополя, 42 у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/10439/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року, позові вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року у справі №910/10439/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ та довідки про автоматичний розподіл справ між суддями справа №910/10439/14 передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 05.05.2015 справу №910/10439/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 08.06.2015.

Ухвалою від 08.06.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 22.06.2015.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява є такою, що не підлягає задоволенню.

Позивачі підтримали позовні вимоги прокурора та зазначили, що власником спірного майна є територіальна громада міста Києва та на відчуження цього майна Київська міська рада рішення не приймала.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що право власності ним набуте у законний спосіб, що підтверджується державною реєстрацією права власності на цілісний майновий комплекс.

В судовому засіданні 22.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 року №473/1134 "Про передачу на конкурсних засадах у найм (оренду) цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" доручено Головному управлінню комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), змінено найменування на - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), передати на конкурсних засадах у найм (оренду) цілісний майновий комплекс Комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" терміном на 5 років.

Пунктом 6 вказаного рішення зобов'язано директора КП "Кінотеатр "Тампере" здійснити організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності КП "Кінотеатр "Тампере" шляхом його реорганізації через приєднання до суб'єкта господарювання, якого буде визнано переможцем конкурсу та правонаступником підприємства.

Рішенням спільного засідання постійної комісії Київради з питань власності та Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.01.2008р., оформленого протоколом №50, ТОВ "Дельта-ПФ" визнано переможцем конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу КП "Кінотеатр "Тампере" за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 42.

15.02.2008р. між Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та ТОВ "Дельта-ПФ" (орендар) укладено попередній договір б/н про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.09.2008 за № 1334 вирішено припинити діяльність КП "Кінотеатр "Тампере" шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Дельта-ПФ", створено комісію з припинення КП "Кінотеатр "Тампере", до повноважень якої, серед іншого, було віднесено за результатами інвентаризації скласти передавальний акт, яким визначити всі права та обов'язки, майно КП "Кінотеатр "Тампере", що переходить до ТОВ "Дельта-ПФ" та подати його на затвердження в установленому порядку.

Між комунальним підприємством та ТОВ "Дельта-ПФ" 27.02.2009 р. був складений передавальний акт, за яким товариству передано все майно комунального підприємства. Вказаний акт підписаний головою комісії та директором ТОВ "Дельта-ПФ", затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №433 від 17.04.2009 року. Згідно додатку № 25 до передавального акту від 27.02.2009 року спірне майно передано ТОВ "Дельта-ПФ".

Прокурор, звертаючись з даним позовом до суду вказував, що Київська міська рада, як власник спірного майна - Кінотеатру "Тампере", жодних рішень щодо передачі майна ТОВ "Дельта-ПФ" не приймала. При цьому, прокурор зазначив, що об'єкти культури відносяться до об'єктів приватизації групи "Ж", щодо яких визначено певну процедуру приватизації, яка визначена Законом України "Про приватизацію державного майна" та Державною програмою приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р. № 1723-ІІІ, чинної на час прийняття спірних розпоряджень. Оскільки вказану процедуру приватизації було порушено, спірне майно було відчужено поза спеціально встановленою процедурою, що призвело до його вибуття з власності територіальної громади міста Києва, тому прокурор просив суд прийняті розпорядження визнати недійсними та витребувати майно з володіння ТОВ "Дельта-ПФ".

Вищий господарський суд України в постанові від 21.04.2015, звернув увагу на те, що: "Розглядаючи спір в частині визнання недійсними розпоряджень Київської міської державної адміністрації, суди попередніх судових інстанцій не перевірили, чи підлягає даний спір розгляду у господарських судах та не звернули уваги на вимоги діючого законодавства щодо питання юрисдикції".

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (ч.2 ст.17 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із ст.8 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Спірні розпорядження не є актами щодо приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва, а лише стосуються діяльності кінотеатру, як юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.2008 №1334 "Про припинення діяльності комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.04.2009 №433 "Про організаційно-правові заходи пов'язані з реорганізацією шляхом приєднання комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" до ТОВ "Дельта -ПФ", є публічно-правовим спором, а тому мають розглядатись у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України;

Таким чином, провадження в частині зазначених позовних вимог в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, слід припинити.

Щодо інших позовних вимог про витребування у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради від ТОВ "Дельта-ПФ" цілісного майнового комплексу по вул. Героїв Севастополя, 42 у м. Києві загальною вартістю 18 857 779,00 грн. та площею 2 052,1 кв.м., суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги, прокурор посилається на положення частини 3 статті 388 ЦК України, які передбачають: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Також, прокурор зазначає, що спірне майно є комунальною власністю, яка незаконно вибула з володіння Київської міської ради поза її волею, оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації №1331 та №433 не відповідають вимогам приватизаційного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння є речово-правовим, вимоги якого при звернені до суду повинні бути підтвердженні наявністю у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про витребування майна повинна бути наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна, однак, як свідчать матеріали справи прокурором таких доказів в порядку ст. 33, 34 ГПК України, суду не надано.

Разом з тим, за приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає у особи з моменту його державної реєстрації.

Встановлено, що 25.06.2009р. комунальне підприємство "Кінотеатр "Тампере" було ліквідоване шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Дельта-ПФ", про що свідчить відповідний запис про включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №10731120005011061.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дельта-ПФ" здійснило реєстрацію права власності на спірне майно, що підтверджується свідоцтвом (індексний номер) №12346174 про право власності від 06.11.2013р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №16599694 від 06.11.2013р. Державний реєстратор , перевіривши подані документи на відповідність вимогам закону, здійснив державну реєстрацію права власності за відповідачем 2.

Вказане свідоцтво про право власності ніким не скасоване і є дійсним, питання про його скасування не ставилося.

Отже, на час розгляду справи відповідач є власником спірного майна. У відповідності до ст. 386 ЦК України виключно власник може звернутися до суду з вимогою про захист свого права власності, зокрема у спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України.

Крім цього, відповідач зазначив, що ТОВ "Дельта-ПФ" згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, сплатив на користь Київської міської ради кошти у розмірі 2 539 209, 67 грн. за оренду майна, що також взято до уваги судом, при вирішенні спору.

Оскільки відповідач підтвердив своє право власності свідоцтвом про право власності, не визнає право власності на спірний кінотеатр за територіальною громадою міста Києва, суд зазначає, що позовні вимоги прокурора в частині витребування майна у відповідача у комунальну власність, є необґрунтованими та безпідставними з урахуванням вищенаведеного, з урахуванням положень ст. 387 Цивільного кодексу України, які передбачають, що саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд відзначає, що прокурором належним чином не доведено того, що власником спірного майна є територіальна громада м. Києва, адже матеріали справи свідчать протилежне.

За таких обставин, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Щодо застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог прокурора, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.2008 "1334 "Про припинення діяльності комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" та визнання недійсним розпорядження Київської державної адміністрації від 17.04.2009 №433 "Про організаційно-правові заходи пов'язані з реорганізацією шляхом приєднання комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" до ТОВ "Дельта-ПФ".

2.В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова