Рішення № 46064447, 26.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.15р. Справа № 904/2413/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 66 492,68 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяв № б/н від 27.04.2015 року, № б/н від 15.06.2015 року про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" заборгованість у сумі 66 492,68 грн., з яких: 29 581,99 грн. - основний борг, 13931,24 грн. - інфляційні втрати, 537,34 грн. - 3% річних, 2 615,05 грн. - пеня, 19 827,06 грн. - курсова різниця. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором № 308 від 28.11.2012 року на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 29581,99 грн. на яку позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 13 931,24 грн., 3% річних у сумі 537,34 грн., пеню у сумі 2615,05 грн. та курсову різницю у сумі 19 827,06 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015 року (а.с. 30 - 32 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштових відправлень (а.с. 34, 53, 62, 63 том 1) та телефонограма, прийнята 23.06.2015 року представником відповідача - Підопригорою Д.Ю., фахівцем правового забезпечення (а.с. 75 том 1).

Відзиву на позов Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" суду не надало.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 року з призначенням її до розгляду на 27.04.2015 року.

У судовому засіданні 27.04.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті, про що зроблено відповідну відмітку в протоколі судового засідання.

29.04.2015 року через канцелярію суду Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" у якій просить:

1. Відстрочити Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання" сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 904/2413/15.

2. Прийняти зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про розірвання договору поставки № 308 від 28.11.2012 року до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2015 року у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено, зустрічну позовну заяву з додатками повернуто Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання".

13.05.2015 року до господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" № 015-1235 від 12.05.2015 року на ухвалу суду від 29.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2015 року провадження у справі було зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 29.04.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 року у справі № 904/2413/15 повернута без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2015 року провадження у справі поновлено.

Розгляд справи призначався на 17.06.2015 року, 26.06.2015 року.

У судовому засіданні 26.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" (далі - Постачальник, Позивач) був укладений договір № 308 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - "Ресурси") на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказується у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (далі - "Специфікації") /пункту 2.1. договору/.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

За умовами пункту 4.1. договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених у специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктом 5.1. сторони передбачили, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 10.4. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).

Цей договір діє до 31.12.2014 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (пункт 10.5. договору).

На підставі договору позивачем були поставлені відповідачеві обумовлені специфікацією № 4 від 28.09.2014 року ресурси (сталь листова) на суму 29 581,99 грн., що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 1007004 від 07.10.2014 року (а.с. 20, 22 том 1).

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем грошових коштів у сумі 29581,99 грн. за отриману продукцію.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2. договору та специфікації № 4 від 28.09.2014 року, якою визначений строк оплати поставлених ресурсів протягом 30-ти календарних днів від дати поставки, оплата мала бути здійснена не пізніше 06.11.2014 року.

Станом на час вирішення спору жодних доказів щодо сплати 29 581,99 грн. грошових коштів за отримані ресурси відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 29 581,99 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставлених ресурсів за договором розрахована у сумі 2 615,05 грн. за період з 07.11.2014 року по 15.06.2015 року без врахування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин правильним буде нарахування пені за період з 07.11.2014 року по 07.05.2015 року, за який пеня із заборгованості у сумі 29 581,99 грн. буде складати 2 153,57 грн. (29581,99 грн. х 0,04% х 182 дн : 100% = 2153,57 грн.).

Таким чином, позовні вимоги щодо пені підлягають задоволенню частково у сумі 2153,57 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних розраховані за період з 07.11.2014 року по 15.06.2015 року сумі 537,34 грн.

За результатом перевірки розрахунку порушень не встановлено, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 13 931,24 грн. розраховані за період з 07.11.2014 року по 15.06.2015 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що вони здійснені невірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначене позивачем не враховано.

За результатом перерахунку інфляційні втрати будуть становити 13 134,40 грн. за період з грудня 2014 року по травень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 144,3%.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задовленню частково у сумі 13 134,40 грн.

Відповідно до пункту 8. специфікації № 4 від 23.09.2014 року загальна сума специфікації з урахуванням ПДВ становить 30 520,00 грн., що згідно курсу НБУ 1 долар = 13,489709 грн. станом на 22.09.2014 року становить 2 262,47 доларів США у зв'язку зі 100% імпортної складової. При збільшенні/зменшенні курсу долара більш ніж на 3% від зазначеного вище, ціна на товар підлягає перерахунку на день платежу і вираховується за такою формулою: С2 = С1*А2/А1, де С2 - вартість товару на момент оплати, С1 - вартість товару, зазначена в пропозиції, А1 - вартість долара США за курсом НБУ на 22.09.2014 року, А2 - вартість долара США за курсом НБУ на день оплати, допускається толеранс за кількістю +/- 10%.

Позивачем нарахована курсова різниця вартості товару станом на 24.04.2015 року у сумі 19 827,06 грн.

За результатом перевірки розрахунку курсової різниці, здійсненого позивачем, встановлено, що він є вірним.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 65234,36 грн., з яких: 29 581,99 грн. - основний борг, 2 153,57 грн. - пеня, 537,34 грн. - 3% річних, 13 134,40 грн. - інфляційні втрати, 19 827,06 грн. - курсова різниця.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 792,43 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 95, ідентифікаційний код 37575023) основний борг у сумі 29 581,99 грн., пеню у сумі 2 153,57 грн., 3% річних у сумі 537,34 грн., інфляційні втрати у сумі 13 134,40 грн., курсову різницю у сумі 19 827,06 грн., судовий збір у сумі 1 792,43 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2015 року.

Суддя І.І. Колісник