Рішення № 46064437, 30.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.15р. Справа № 904/4101/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 389 756 грн. 65 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Медяний О.Ю., дов. № 51юр від 25.05.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська заборгованість в розмірі 1 389 756 грн. 65 коп., з яких: 901 217 грн. 71 коп. - основний борг, 144 596 грн. 07 коп. - пеня, 9 153 грн. 82 коп. - 3% річних, 334 789 грн. 05 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов типового договору на постачання природного газу за регульованими тарифами, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) від 28.02.2014р. № 2014/ТП-Б-4797/164701.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив.

25.06.2015р. на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська та військові частини Дніпропетровського гарнізону фінансуються виключно з державного бюджету України. Згідно сумісної директиви від 09.12.2005р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного КЕУ №303/18/2050 та листа начальника Південного територіального КЕУ від 27.12.2005р. (про прийом Квартирно-експлуатаційними відділами міст від військових частин основних фондів (споруд та будівель) на бухгалтерський облік та забезпечення військових частин з 01.01.2006р. комунальними послугами) на КЕВ м. Дніпропетровська було покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин, та військових комісаріатів Дніпропетровського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. Просив в позові відмовити. Одночасно, відповідач звернувся до господарського суду із клопотання від 25.06.2015р. № 2768, в якому просив суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 00,00 грн., посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якої проводиться у дуже обмеженому обсязі, а кошти на оплату штрафних санкцій та пені взагалі не передбачені кошторисом КЕВ м. Дніпропетровська.

08.06.2015р. та 25.06.2015р. на адресу суду надходили клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивовані зайнятістю представника в інших судових процесах.

Враховуючи закінчення встановленого законом строку розгляду справи; повідомлення судом належним чином відповідача про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі доказами; достатність матеріалів справи для винесення рішення у справі; можливість уповноваження відповідачем іншого представника для представлення інтересів в суді, господарський суд вважає за необхідне клопотання відповідача відхилити та розглянути справу за відсутністю представника КЕВ м. Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений типовий Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються: з державного та місцевого бюджетів) № 2014/ТП-Б-4797/164701 (далі - Договір) за умовами якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) код предмета закупівлі 06.20.1 споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1. Договору).

За умовами п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2014р.

Згідно до п. 2.9. Договору акти приймання - передачі газу та/або акт виконаних робіт є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 4.7. Договору, оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Протягом дії Договору сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміні до Типового договору щодо розміру ціни газу (а.с. 28-36).

На виконання умов Договору у травні, липні, серпні та грудні 2014 року позивач здійснив постачання природного газу відповідачу в обсязі 117 195 куб м. на загальну суму 901 217 грн. 71 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи (а.с. 37-41).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за поставлений природний газ у спірному періоді в сумі 901 217 грн. 71 коп.

Згідно п.6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до умов п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача сума нарахованої пені складає 144 596 грн. 40 коп. за загальний період з 06.06.14р. по 08.05.15р. по кожному акту окремо.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до сплати відповідачу 9 153 грн. 82 коп. 3 % річних за період з 06.06.14р. по 08.05.15р. та інфляційні втрати в розмірі 334 789 грн. 05 коп. за вказаний період.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 07.04.2015р. № 213/17-20 про сплату заборгованості за поставлений природний газ на суму 901 217 грн. 71 коп., яка отримана відповідачем 14.04.15р., але залишена без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача підтверджується Договором з додатками та додатковими угодами до нього, двосторонніми актами прийому-передачі природного газу у спірному періоді, обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

Доказів оплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду справи сторонами матеріали справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, судом при перевірці наданого розрахунку інфляційних втрат встановлено, що розмір індексу інфляції є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних в заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки щодо оплати переданого позивачем у власність відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 901 217 грн. 71 коп., 9 153 грн. 82 коп. 3% річних та 334 789 грн. 05 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 144 146 грн. 00 коп. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Водночас, в ході судового розгляду справи відповідачем подано клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтоване тим, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якої проводиться у дуже обмеженому обсязі, а кошти на оплату штрафних санкцій та пені взагалі не передбачені кошторисом КЕВ м. Дніпропетровська.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При вирішенні клопотання відповідача суд враховує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що клопотання відповідача є обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню із зменшенням розміру пені на 50% до 72 073 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, б. 13 код ЄДРПОУ 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) 901 217 грн. 71 коп. (дев'ятсот одну тисячу двісті сімнадцять грн. 71 коп.) основного боргу, 9 153 грн. 82 коп. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят три грн. 82 коп.) 3% річних, 334 789 грн. 05 коп. (триста тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять грн. 05 коп.) інфляційних втрат, 72 073 грн. 00 коп. (сімдесят дві тисячі сімдесят три грн.. 00 коп.) пені, 27 786 грн. 13 коп. (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 13 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І. А. Рудь

Повне рішення складено - 30.06.15р.