Постанова № 46063912, 01.07.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 липня 2015 р. Справа № 802/1382/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання Арутюнян З.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Вінницького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахування та виплати грошової компенсації, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (надалі Вінницький ОВК) про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахування та виплати грошової компенсації, стягнення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що протягом періоду з 18.03.2014 по 11.03.2015 та, у відповідності до указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію", він проходив військову службу під час мобілізації у Вінницькому обласному військовому комісаріаті, особовий склад якого перебував на всіх видах забезпечення. На думку позивача, під час проходження військової служби, відповідачем було допущено порушення порядку та норм забезпечення речовим майном, в результаті чого, він не отримав належне йому речове майно згідно ОСОБА_2 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених постановою КМУ №1444 від 28.10.2004. Більше того, всупереч Положенню про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 09.12.2002, позивач не отримав грошову компенсацію за незабезпечення його харчуванням. Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що звільнення його із лав Збройних Сил України без проведення повного розрахунку по усім видам забезпечення є незаконним, а тому і звернувся до суду із вимогами: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у звільненні ОСОБА_1 з військової служби без забезпечення на день виключення зі списків особового складу грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та у безпідставній невиплаті компенсації за не отримане речове майно та норми харчування за період проходження служби; зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за весь період незаконного звільнення починаючи з 11.03.2015; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму компенсації за не отримане позивачем речове майно та норми харчування; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.32-34).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

Відповідно до указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України №1126-VII від 17.03.2014, ОСОБА_1 був призваний на військову службу.

Наказом військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №40 від 18.03.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера відділення Вінницького ОВК та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення (а. с. 10 ).

В подальшому, наказом військового комісара Вінницького ОВК №45 від 11.03.2015 капітана ОСОБА_1, офіцера відділення персоналу Вінницького ОВК, звільненого наказом Командира Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.03.2015 №169 з військової служби у запас, відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 15.01.2015 №113-VIII, з 11 березня 2015 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Вінницького ОВК і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області (а. с.11 ).

19 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Вінницького ОВК з письмовим зверненням у якому виклав усі свої доводи щодо порушень з боку відповідача та просив: надати довідку про отримане та не отримане ним речове майно за період проходження військової служби із зазначенням його вартості; виплатити грошову компенсацію за не отримане ним речове майно відповідно до ОСОБА_2 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених постановою КМУ №1444 від 28.10.2004; виплатити грошову компенсацію за не отримані ним норми харчування у розмірі вартості цих норм за весь період служби у Вінницькому ОВК з 18.03.2014 по 11.03.2015; надати довідку-розрахунок вартості не отриманих ним норм харчування; повідомити про причини не виплати належних йому при звільненні сум, в тому числі: грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік; матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік; виплатити належні йому суми коштів (а. с. 16-18 ).

Так, листом №9/979 від 27.03.2015 за підписом військового комісара Вінницького ОВК, позивачу надана відповідь, з якої слідує, що при звільнені останньому нараховано та виплачено грошове забезпечення по день виключення зі списків особового складу у розмірі 9469,67 грн., у тому числі: грошова допомога для оздоровлення за 2015 рік 2806,50 грн., грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік 467,75 грн., вихідна допомога 1234,86 грн., індексація 26,80 грн. Щодо грошової компенсації за невидані речове майно та продовольчі пайки, в листі вказано, що у звязку з прийняттям Закону №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно (а. с. 13-14 ).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 (надалі Інструкція).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що при звільнені ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення по день виключення зі списків особового складу у розмірі 9469,67 грн., у тому числі: грошова допомога для оздоровлення за 2015 рік у сумі 2806,50 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік 467,75 грн.; вихідна допомога 1234,86 грн.; індексація 26,80 грн.

Згідно до п.п.3 п. 242 Положення "Про проходження громадянами України служби у Збройних Силах України", затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається, без його згоди, зі списків особового складу військової частини.

Суд критично оцінює посилання позивача на ту обставину, що розрахунок по всім видам забезпечення з ним проведено лише 23.03.2015, а не в день виключення зі списків особового складу військової частини, оскільки, несвоєчасність проведення розрахунку, не є підставою для визнання звільнення незаконним. Крім того, як зауважив представник відповідача, від ОСОБА_1 заяв, клопотань чи заперечень щодо виключення його із списків особового складу Вінницького обласного військового комісаріату не надходило.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Вінницького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби та зобовязання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за весь період незаконного звільнення.

З приводу вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у безпідставній невиплаті компенсації за не отримане речове майно та норми харчування за період проходження служби та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суму компенсації за не отримане позивачем речове майно та норми харчування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначено постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час".

Відповідно до затверджених норм позивачу має бути видано речове майно згідно норми №2, забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань, а саме: кашкет, берет, кашкет польовий, шапка з каракулю, шапка з овчини, шапка-феска трикотажна, пальто зимове, плащ демісезонний, джемпер, плащ-накидка з чохлом, кітель і штани, штани, куртка і штани, сорочка, краватка, кашне, рукавички трикотажні, костюм (куртка і штани) польовий, куртка утеплена польова, штани утеплені польові, напівчоботи хромові утеплені, напівчеревики хромові, черевики з високими берцями, фуфайка з короткими рукавами, труси трикотажні, білизна натільна, білизна тепла, шкарпетки літні, шкарпетки зимові, ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою, сумка польова.

Разом з тим, пунктом 28 постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 закріплено, що військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Натомість, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначеним речовим майном він не був забезпечений та грошова компенсація за не отримане речове майно також не була виплачена, а докази в підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Більше того, відповідач в своїх запереченнях посилається на застосування до спірних правовідносин "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил на воєнний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903-027 від 26.05.1999 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил майном на воєнний час".

Проте, з такими доводами відповідача суд не може погодитись, оскільки згідно статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України, але на день розгляду справи, як встановлено судом, будь-якого рішення про введення воєнного стану в Україні не приймалося.

Відповідно до підпункту "н" пункту 1 приміток норми №1 постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" (зі змінами) та наказу Міністра оборони України №402 від 09.12.2002 (зі змінами) громадяни, які призвані на військову службу, у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.

З метою упорядкування продовольчого забезпечення Збройних Сил України на мирний час та організації раціонального харчування військовослужбовців згідно з нормами, затвердженими постановою постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002, наказом Міністра оборони України №402 від 09.12.2002 затверджено "Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час" (надалі Положення).

Пунктом 1.10 Положення закріплено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини. Військовослужбовці Збройних Сил України, вихованці військових оркестрів, ліцеїсти ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, працівники авіаційних центрів з підготовки льотчиків, працівники штатного складу екіпажів суден забезпечення та берегових об'єктів навігаційного обладнання Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - військовослужбовці та інші категорії), які вперше набули право на продовольче забезпечення за рахунок держави (відповідно до приміток норм харчування), зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини без атестата.

Відповідно до пункту 2.1 Положення, забезпечення військовослужбовців та інших категорій продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України (надалі - норми харчування), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального звязку та захисту інформації" (із змінами).

У Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Центральним управлінням продовольчого забезпечення виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм (пункт 2.3 Положення).

Пунктом 2.10 Положення визначено, що за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства.

Доказів, які б свідчили про зарахування позивача на продовольче забезпечення відповідачем до суду не надано, натомість, як свідчать матеріали справи, кошти на харчування виділялись, а також надходили телеграми від вищестоящого командування щодо забезпечення мобілізованих військовослужбовців харчуванням, однак як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1, харчуванням останній не забезпечувався. В судовому засіданні відповідач пояснив, що позивач харчувався вдома, а на час чергування видавалися набори сухих продуктів, що підтверджено документально відомостями (а.с.63-75).

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З приводу вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.4) зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки, позивачем не надано жодних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди, суд позбавлений можливості задовольнити вказану вимогу.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницького обласного військового комісаріату МО України щодо невидачі речового майна та не зарахування на продовольче забезпечення ОСОБА_1.

Зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат МО України видати ОСОБА_1 речове майно, згідно норм належності, під час проходження ним служби в зв'язку із мобілізацією з 18.03.2014 по 11.03.2015 включно.

Зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період проходження служби з 18.03.2014 по 11.03.2015 включно.

В решті позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис ОСОБА_3

Копія вірна Суддя:

Секретар: