Постанова № 46063786, 25.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 909/135/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Юрченка Я.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2015 р.

у справі № 909/135/15

за позовом: публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 54097,72грн., з яких пеня - 43552,19грн, інфляційні збитки - 1835,10грн та 3% річних - 8710,43грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В. - за довіреністю №14-94 від 18.04.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2015 р. (суддя П.А.Шкіндер) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 39196, 97грн. пені, 8408,77грн. 3% річних та 1704,59 грн. судового збору. В частині стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 5863,53грн. пені, 301,66грн. 3% річних та інфляційних збитків в розмірі 1835,10грн. відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині зменшення пені на 4 355,22 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 355,22 грн. В решті рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім цього, скаржник посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені. Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та збитковістю підприємства, на підтвердження чого, в суді першої інстанції було подано звіт про нарахування та оплату за спожиту теплоенергію і інші види діяльності за січень 2015 р. та розрахунок збитків з врахуванням встановленого індексу інфляції. Крім цього, зазначає, що при розгляді аналогічних справ Вищим господарським судом України враховуються вказані відповідачем обставини як виняткові.

В судовому засіданні представником позивача викладено доводи по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець/позивач) та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2635-БО-15 від 28.12.2012р.

Згідно п. п. 1.1.,1.2, 5.2, 3.3., 3.4, 6.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3509,00грн.

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 31 212 257, 15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 р. Однак, оплата за договором здійснювалась невчасно, що і стало підставою звернення до суду про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв'язку з цим, позивачем нараховано відповідачу пеню 43 552,19 грн., інфляційні втрати 1835,10 грн. та 3% річних 8710,43грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних та пені, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивачем невірно визначено кінцевий період ( по 17.05.2013 р. включно) для їх нарахування. Враховуючи те, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ 17.05.2013 р., суд вважає що розрахунковим періодом для обчислення пені та 3% річних в травні 2013 року є період з 14.05.2013 по 16.05.2013 рр. За період з 14.05.2013 р. по 16.05.2013 р. підлягає до стягнення пеня в розмірі 1508,30 грн. За період з 14.05.2013 р. по 16.05.2013 р. підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 301,66 грн. В решті, обрахунок здійснений позивачем вірно.

Щодо стягнення суми індексу інфляції, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову у задоволенні даної вимоги з наступних підстав.

Відповідно до наказу Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів

Крім цього, судова колегія зазначає.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При прийнятті рішення судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховано особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - природний газ, що поставляється позивачем, за укладеним договором №13/2635-БО-15 від 28.12.2012р., використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними установами, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги (дебіторська заборгованість за надані послуги з теплопостачання становить відповідно до поданого Звіту про нарахування та оплату за спожиту теплоенергію і інші види діяльності за січень 2015року - 86347702,92грн.), вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, що заслуговує на увагу, зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення стягнення пені з відповідача на 10 % є обґрунтованим.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено вище, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем невірно визначено кінцевий період для нарахування пені та 3% річних, а саме: по 17.05.2013 р. включно замість 16.05.2013 р. включно, а також те, що за період з 14.05.2013 р. по 16.05.2013р. підлягає до стягнення пеня лише у розмірі 1508,30 грн. та 3% річних у сумі 301, 66 грн.

Відтак, сума обґрунтовано заявленої пені становить 42 043,88 грн.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд, при здійсненні обрахунку стягненні пені з врахуванням зменшення її розміру на 10%, допустив помилку, а саме: суму 10% зменшив від заявленої суми пені позивачем, тобто від 43 552,19 грн., замість від обґрунтовано заявленої - 42 043,88 грн., як було встановлено в ході судового розгляду в суді першої інстанції.

А отже, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 37 839, 49 грн. Відповідно, місцевий господарський суд допустив також помилку в частині відмови у стягненні пені, зазначивши, розмір відмови у стягнення пені у сумі 5 863, 53 грн. замість 5 712, 30 грн.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду змінити в частині розміру стягнення та відмови у стягненні пені.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Згідно цієї ж статті, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи мінімальну ставку судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», 1 827,00 грн. судового збору підлягає до стягнення з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишається на апелянту.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2015 р. у справі

№ 909/135/15 змінити, п.2 та 3 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: «Стягнути з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76007 м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59 А, ідентифікаційний код 03346058) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720)

37 839, 49 грн. пені, 8 408, 77 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

В частині стягнення з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76007 м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59 А, ідентифікаційний код 03346058) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 5 712, 30 грн. пені, 301,66грн. 3% річних та інфляційних збитків в розмірі 1835,10 грн. відмовити».

Господарському суду першої інстанції видати наказ на виконання даної постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2015 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

Я.О. Юрченко