Постанова № 46063774, 25.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 907/824/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

ОСОБА_1

суддівСкрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргуфізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Ужгород б/н від 07.05.2015 р.

на ухвалугосподарського суду Закарпатської області від 07.05.2015 р.

про визнання дій міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції незаконними та зобовязання здійснити відповідні дії

у справі№ 907/824/13

за позовом:прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі департаменту міського господарства Ужгородської міської ради м. Ужгород

до відповідача:фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Ужгород

про стягнення 19042,66грн., в тому числі 16867,21грн. боргу по орендній платі за договором оренди №953/0 від 29.08.2011р. та 2175,45грн. пені за несвоєчасний розрахунок

за участю представників сторін від:

прокурора: Макогон Ю.І. посвідчення № 020325 від 06.09.2013 р.

позивача: не зявився

відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 07.05.2015 р. (суддя О.Ф. Ремецькі) в задоволенні скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород від 20.03.2015р. про визнання дій міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції незаконними та зобов'язання здійснити відповідні дії відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та визнати дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Сухана М.М. протиправними та незаконними. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не відклав розгляду справи та розглянув її за відсутності представника апелянта. Крім цього, скаржник зазначає, що державний виконавець неналежно виконує свої обовязки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не надіслав документи виконавчого провадження на адресу боржника. У звязку з тим, що у виконавця немає інформації, що постанова про відкладення виконавчих дій для надання строку на самостійне виконання рішення суду не доведена до боржника, він не мав права починати примусове стягнення за виконавчим листом.

Державним виконавцем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався, а тому, відповідач міг скористатися своїм правом на участь в судовому процесі. Крім цього, виконавець зазначає, що згідно п.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець надсилає рекомендованою кореспонденцією лише постанову про відкриття виконавчого провадження, всі інші документи направляються простою кореспонденцією. А тому, на підтвердження направлення кореспонденції сторонам виконавчого провадження в суді першої інстанції було надано журнал відповідної вихідної кореспонденції, де містяться відмітки про направлення її боржнику. Крім цього, виконавець зазначає, що сторони виконавчого провадження відповідно до ст..12 вказаного вище Закону мають право ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження.

В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, з підстав викладених у ній.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013р. позовні вимоги прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про стягнення 19042,66грн., в тому числі 16867,21грн. боргу по орендній платі за договором оренди №953/0 від 29.08.2011р. та 2175,45грн. пені за несвоєчасний розрахунок задоволено частково. На виконання рішення видано наказ від 12.11.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що підтверджують належне повідомлення учасників процесу про судове засідання та отримання ними ухвал суду. Крім цього, необхідно зазначати що ухвалами суду від 06.04.2015 р. та 21.04.2015 р. місцевим господарським судом розгляд було відкладено.

А відтак, твердження скаржника, що розгляд справи було здійснено за його відсутності, що позбавило його можливості захистити своє право, є безпідставними.

Крім цього, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3, ч.2 ст.25 вказаного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В подальшому за заявою позивача, 25.11.2013р. державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, м. Ужгород було винесено постанову ВП № 40919791 «Про відкриття виконавчого провадження» щодо виконання наказу господарського суду Закарпатської області №907/824/13 від 12.11.2013 р. про стягнення боргу у розмірі 17884,33грн. та боржнику надано строк для самостійного виконання до 02.12.2013 р. У строк для самостійного виконання виконавчий документ боржником не було виконано.

05.12.2013 р. до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ надійшла заява від боржника ОСОБА_2 з проханням відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищезазначене, державним виконавцем, на виконання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» 06.03.2013р. було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, якою боржнику надано боржнику строк для самостійного виконання до 18.12.2013 р., та яку було скеровано сторонам виконавчого провадження.

Крім цього, 09.12.2013 р. до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ з ДПІ м. Ужгород на виконання надійшов наказу №907/824/13 від 12.11.2013 року виданий господарським судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір 1720,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2013 р. в порядку ст. ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої боржнику надано строк для самостійного виконання до 19.12.2013 р.

Враховуючи те, що на час надходження даного виконавчого документа у МВ ДВС Ужгородського МРУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2, виконавчі провадження були об'єднанні у зведене виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.

17.04.2014 р. до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ надійшла заява від боржника і в додатку до неї прикріплена квитанція про сплату на депозитний рахунок ДВС суми у розмірі 17884,33 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку з тим, що боржником згідно двох виконавчих документів було сплачено не всю суму заборгованості державним виконавцем у відповідності до п.5, п.6 ст 44 Закону України «Про виконавче провадження», було встановлено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності суми для задоволення всіх вимог стягувачів. З огляду на такі обставини виконавцем було проведено перерахунок коштів по черговості, а саме в першу чергу було перераховано суму у розмірі 1892,55 грн., з якої 1720,50грн - це судові витрати та 172,05 грн. виконавчий збір, а залишок суми у розмірі 15991,78грн перераховано на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради згідно вищезазначеної статті.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду, що дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо здійснення виконавчих дій при виконанні наказів господарського суду Закарпатської області у справі №907/824/13 не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець в порядку вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснив належні виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з боржника.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. п.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи з вищевикладеного, державний виконавець зобовязаний надіслати боржнику рекомендованою кореспонденцією лише постанову про відкриття виконавчого провадження, всі інші документи надсилаються простою поштою, що і було здійснено у даній ситуації, на підтвердження чого, державним виконавцем долучено до матеріалів справи журнал вихідної кореспонденції.

Необхідно також зазначити, що відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник мала право ознайомитися з відповідними документами виконавчого провадження, зробити з них копії, крім цього, зобовязана була повідомити державного виконавця про самостійне виконання рішення. Однак, всупереч зазначеній нормі Закону, заявник вказаним правом не скористалась, обовязок щодо повідомлення про самостійне виконання рішення не виконала.

А тому, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання дій міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції незаконними та зобов'язання здійснити відповідні дії.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 112-2 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07.05.2015 р. у справі

№907/824/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2015 р.

Головуючий-суддяМатущак О.І.

СуддіДубник О.П.

ОСОБА_3