Постанова № 46063679, 02.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа№ 910/11020/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі № 910/11020/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне

підприємство СПРАТЛІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛГЗ»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про спонукання укласти договір

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛГЗ»

до 1. Приватного акціонерного товариства

«Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ»

2. Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про визнання договору недійсним, нечинним

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Блажкевич С.В. (довіреність від 10.02.2014р.);

від відповідача: Сіряченко Т.Б. директор;

Славов В.О. (довіреність від 13.06.2015р.);

В судовому засіданні присутній Приступко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р.:

- відмовлено у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» за первісним позовом про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛГЗ» до укладення з Приватним акціонерним товариством «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції місяця листопада 2013 року;

- відмовлено у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛГЗ» за зустрічним позовом про визнання договору (з додатками) між відповідачами на постачання електроенергії недійсним і нечинним та про зобов'язання відповідачів вчинити дії.

Ухвалою суду від 19.06.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» у якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2015р. в частині відмови у задоволенні первісного позову у справі № 910/11020/14; прийняти рішення згідно якого, позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» задовольнити повністю.

Згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції не виконав належним чином вимог постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2015р. у справі; не правильно застосував положення Закону України «Про електроенергетику» та постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики «Про затвердження Правил користування електричною енергією» № 28 від 31.07.1996р.; неправильно застосував положення ч. 3 ст. 184 ГК України та не застосував п. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України; безпідставно залишив без уваги фактичні обставини виконання припису контролюючого органу в сфері споживання електричної енергії; судом не досліджено усіх обставин справи, зокрема, умови постачання електричної енергії електропередавальною організацією (ПАТ «Київенерго») до субспоживача.

Від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відхиляються доводи апеляційної скарги та зазначається, що в суді першої інстанції було зібрано достатньо доказів та встановлено, доведено і підтверджено в суді і другої інстанції зібраними належними доказами важливі для всебічного повного об'єктивного розгляду обставини, які доводять безпідставність вимог позову.

Заяви ТОВ «КЛГЗ» про відвід суддів Самсіна Р.І., Гончарова С.А. та Скрипки І.М. судом розглянуті, у відводі суддів відмовлено, про що винесені ухвали в порядку ст. 20 ГПК України.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення прийнятого за розглядом первісного позову, виходячи з наступного.

Спір у справі за первісним позовом розглянуто судом за вимогами Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛГЗ» до укладення з Приватним акціонерним товариством «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції місяця листопада 2013 року.

Оскаржуване рішення від 18.05.2015р. прийняте судом першої інстанції після направлення справи на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015р..

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України, з посиланням на неврахування судами приписів п. 1.7 Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996р. № 28) зазначив, що умови договору, про спонукання укласти який, звернувся позивач, фактично не були предметом розгляду при здійсненні судового провадження.

Відповідно до встановлених обставин, які підтверджені матеріалами справи:

- ТОВ «КЛГЗ» (відповідач у справі) є власником цілісного майнового комплексу загальною площею 18 940, 2 кв.м. розташованого у м. Києві по вул. Сім'ї Сосніних 3 з усіма системами його електричного забезпечення, в т.ч. ТП 3333 разом з засобами обліку і відповідним кабельним господарством (реєстраційне посвідчення видане 16.11.2001р., договір купівлі-продажу від 27.09.2001р., акт прийому-передачі обладнання трансформатора ТПП 3333 від 08.11.2001р. залучені до справи, аркуш справи 101-109 том 2);

- договір про постачання електричної енергії у відношенні майнового комплексу укладений відповідачем 09.12.2005р. з АЕК «Київенерго», як постачальником електричної енергії за № 10216 (аркуш справи 89-92 том 2);

- 22.04.2013р. між ТОВ «КЛГЗ», як власником мереж та ПАТ «Київенерго», як користувачем укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 183/09-13 (аркуш справи 60-64 том 2).

Обладнання трансформаторної підстанції ТП 3333 на промисловому майданчику по вул. Сім'ї Сосніних 3 у м. Києві було предметом договору оренди укладеного між позивачем (АТЗТ «Фармацевтичне підприємство Спратлі») та відповідачем (ТОВ «КЛГЗ») 15.12.2010р., строк дії якого закінчився, договірні відносини сторін не продовжувались, листом від 10.10.2012р. № 33 позивача повідомлено, що договір оренди трансформаторної підстанції від 15.12.2010р. не подовжено на 2013 рік.

Постачання електричної енергії на межі балансової належності електроустановок споживача погоджено договором про постачання електричної енергії укладеним між АЕК «Київенерго» та позивачем 20.07.2001р. № 85006, який викладений в новій редакції згідно з додатком 2 до угоди від 20.10.2010р. (аркуш справи 15-23 том 1).

Оскільки, цією угодою встановлено точку продажу електричної енергії на межі балансової належності електроустановок (РУ 0,4-ТП3333), належних відповідачу, позивач, з метою врегулювання договірних відносин з електропостачання неодноразово звертався до відповідача з проханням підписати договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

На лист позивача від 07.11.2013р. за № 135 (т. 1 а.с. 37), з доданим до нього проектом договору про технічне забезпечення електропостачання відповідач зазначив про наявність підстав, що перешкоджають врегулюванню поставлених у листі питань, посилаючись на неналежну експлуатацію орендованого обладнання ТП 3333 і технологічного приміщення для його обслуговування, невиконання необхідних регламентних та інших робіт по забезпеченню їх належної роботи, припинення договірних відносин оренди та їх не врегулювання між сторонами (лист за вих. № 75 від 22.11.2013р., аркуш справи 9, том 2).

Взаємовідносини в сфері електроенергетики регулюються, зокрема, нормами ЦК України, ГК України, Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., у редакції постанови НКРЕ від 17.05.2005р. № 910 зі змінами та доповненнями (далі - ПКЕЕ), та іншими нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики.

Відповідно до ч. 11 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

За приписами пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996р. №28 у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Таким чином, обов'язковість укладення (переукладення) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача передбачена саме у разі дотримання субспоживачем вимог цих Правил, при цьому, вказана норма не означає автоматичного задоволення позову про спонукання до укладення такого договору в судовому порядку, що відповідно і відображено у постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 12.02.2015р. з посиланням на необхідність розгляду судом умов договору, про спонукання укласти який звернувся позивач.

За наведених обставин, доводи апелянта про те, що відповідач не має права відмовити в укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання не звільняють позивача від обов'язку доведення обставин дотримання ним вимог Правил користування електричною енергією при зверненні до суду з відповідними вимогами, а саме лише посилання на приписи п. 1.7 Правил не є підставою для задоволення поданого у справі позову виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Стаття 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, пункт 5.4 ПКЕЕ передбачає перелік документів та заяв, які заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації для укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, та вказує, що ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

Пункт 5.17 ПКЕЕ містить перелік істотних умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, та зокрема, обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності, режими постачання, величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача, а згідно з п. 5.18 ПКЕЕ невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Предмет договору визначений розділом 1 договору, має чіткі посилання на додаток «Однолінійна схема», а згідно з п. 10.4 (типового договору) додатками до цього договору є: додаток № 1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», додаток № 2 «Однолінійна схема».

Тобто, предметом договору, який і складає істотні умови договору, передбачається обов'язкове заповнення додатків до договору, що є його невід'ємними частинами, та як правильно встановлено судом першої інстанції, порядок укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, істотні умови такого договору та перелік документів, які слід долучити до договору та які є його невід'ємними частинами визначено п.п. 5.4, 5.17, 5.18 ПКЕЕ.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГПК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до п. 1.7 ПКЕЕ основний споживач не має права відмовити субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Положеннями ПКЕЕ передбачено обов'язкове зазначення в договорі про технічне забезпечення електропостачання споживача (додатках до договору) електрообладнання (в тому числі ТП), яке задіяне в схемі електропостачання споживача (субспоживача), складання відповідної схеми, а акт розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін є невід'ємною частиною такого договору.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи у представленому до справи примірнику договору про технічне забезпечення електропостачання споживача (аркуш справи 38-45 том 1), у тому числі у додатках до договору, не міститься відомостей про електрообладнання, яке буде задіяне в схемі електропостачання споживача (субспоживача), не складено відповідної схеми, не вказано його технічних характеристик та потужностей, і також до проекту договору позивачем не було додано акту розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін (позивача та відповідача), який має були невід'ємною частиною такого договору.

Згідно наявних у матеріалах справи документів, зокрема листування сторін, в тому числі за зверненнями до різних установ та організацій з метою приведення відносин електропостачання у відповідність з вимогами встановленими Правилами користування електричною енергією, відсутні підстави вважати погодженими та взагалі такими, що можуть бути невід'ємною частиною цього договору додатки до договору.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання позивача на існування між сторонами на даний час спору щодо порядку використання ТП-3333 та зроблено правильний висновок, що згідно вищенаведених приписів ПКЕЕ укладення спірного договору для відповідача є обов'язковим лише при дотриманні позивачем всіх встановлених ПКЕЕ умов, необхідних для укладення такого договору, та зокрема, оформлення належним чином як самого договору з викладенням всіх його істотних умов, щодо яких сторони повинні дійти згоди, так і додатків до договору, які є його невід'ємною частиною та щодо змісту яких також необхідне досягнення згоди сторін.

Факт неналежного оформлення між сторонами правовідносин у сфері електропостачання встановлений судом першої інстанції, та не заперечується необхідність укладення обов'язкового в силу положень ПКЕЕ договору про технічне забезпечення електропостачання споживача між позивачем (субспоживач) та відповідачем (власник мереж), про спонукання до укладення якого заявляє вимоги позивач по первісному позову.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Встановивши, що направлений позивачем відповідачу проект спірного договору, копія якого залучена до матеріалів справи, не містить всіх обов'язкових згідно з ПКЕЕ істотних умов та додатків, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що сторонами не було визначено всіх істотних умов спірного договору та додатків до нього, відповідно не було дотримано вимог щодо узгодження істотних умов договору в порядку, передбаченому ст.ст. 179, 181 ГК України, ст. 638 ЦК України та ПКЕЕ.

Суд не є органом який здійснює розробку схеми однолінійного постачання електроенергії, не складає та не погоджує зі сторонами акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін за відсутності згоди між сторонами у цьому питанні, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що сторонами викладалися всі істотні умови договору.

Заперечення (розбіжності) сторін щодо окремих умов договору не можуть бути узгоджені судом, адже всі істотні умови спірного договору не визначалися сторонами, що виключає задоволення позовних вимог судом, оскільки господарський суд при вирішенні спору не може виходити за межі своєї компетенції та самостійно визначати істотні умови договору, які не були визначені сторонами.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року.

За розглядом зустрічних вимог ТОВ «КЛГЗ» про визнання недійсним та нечинним договору та зобов'язання припинити дії які порушують права ТОВ «КЛГЗ» прийнято рішення про відмову у їх задоволенні, це рішення суду першої інстанції не оскаржується апелянтом, відповідно його апеляційний перегляд не здійснюється.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтичне підприємство СПРАТЛІ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі № 910/11020/15 в оскаржуваній частині по первісному позову - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11020/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка