Постанова № 46063673, 30.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/28009/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2015 року

у справі № 910/28009/14 (суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" Костенка Ігоря Івановича

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма"

про стягнення 8 880 300,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" Костенка Ігоря Івановича (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" (далі - відповідач) про стягнення 8 880 300,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року, у справі № 910/28009/14 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що спірним договором не було визначено форму та зміст вимоги. Отже, банк звернувся до суду з позовною заявою, що можна вважати вимогою про дострокове повернення кредиту для позичальника, що в свою чергу є підставою для скасування спірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 24.04.2015 року апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 30.06.2015 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 18.06.2015 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, скаржником було подане клопотання про розгляд справи за відсутності представника скаржника, яке було задоволено судом.

При цьому, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 30.06.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2014 року № 537 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.08.2014 року було прийнято рішення № 76 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ Банк" та призначення повноважної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

12.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лемма" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" (банк) було укладено договір про кредитну лінію № 05-к.

Відповідно до умов даного договору, з урахуванням всіх змін і доповнень до нього, позивач надав відповідачеві кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом у сумі 10 000 000,00 грн, що підтверджується виписками з позичкового рахунку позичальника (наявні в матеріалах справи).

Згідно договору про внесення змін та доповнень № 6 від 28.02.2014 року до кредитного договору, ліміт кредитування в період:

- з 24 квітня 2013 року до 11 жовтня 2013 року (включно) становитиме 10 000 000,00 грн.;

- з 12 жовтня 2013 року по 11 листопада 2013 року (включно) становитиме 9 000 000,00 грн.;

- з 12 листопада 2013 року по 11 грудня 2013 року (включно) становитиме 8 000 000,00 грн.;

- з 12 грудня 2013 року по 11 липня 2014 року (включно) становитиме 7000 000,00 грн.;

- з 12 липня 2014 року по 15 квітня 2015 року (включно) становитиме 5 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.8. кредитного договору, кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати прострочених процентів за кредит, потім нарахованих строкових процентів. Сума, що залишилась, спрямовується на погашення кредиту.

На підставі п. 5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується використовувати кредит за його цільовим призначенням і повернути одержаний кредит та сплатити нараховані проценти в строки, обумовлені кредитним договором.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

На підставі статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Виходячи з умов договору, а саме п. 6.7., Банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі, сплатити процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) днів з дати отримання від Банку відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

З матеріалів справи вбачається, що строкова заборгованість за кредитом в сумі 5000000,00 грн. відповідачем повинна бути повернена після 15.04.2015 року.

Отже, за таких обставин позивач вимагає дострокового повернення за кредитним договором.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, що позивачем не було надано належних доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою стосовно дострокового повернення заборгованості по кредиту, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.7. договору про кредитну лінію банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів, а позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання від банку відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, договором не визначено форму та зміст вимоги.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів»: «Відсутність письмової вимоги про дострокове стягнення суми кредиту з Відповідача не є перешкодою для реалізації права Позивача, яке передбачено ч.2 ст. 124 Конституції України, ст. З Цивільного Процесуального Кодексу України, ст. 1 Господарського Процесуального Кодексу України, звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки відповідач у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог позивача або виконати умови кредитного договору до винесення рішення по справі.

Згідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Тобто, як правильно зазначено скаржником, звернення позивача до суду першої інстанції з позовною заявою, з огляду на викладене є вимогою про дострокове повернення кредиту для позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, жодної пропозиції від імені відповідача про врегулювання спору не надходило.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що єдиним можливим способом стягнення коштів, які спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, є звернення до суду з позовною заявою.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000000,00 грн основного боргу, 2000000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 187055,55 грн поточних процентів за кредитом, 1081888,89 грн, прострочених процентів за кредитом, 193753,43 пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87385,49 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 23013,70 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10682,23 грн 3% річних за несвоєчасне погашення процентів, 235930,50 грн втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п. 1.7. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються з моменту отримання позичальником коштів (зарахування на поточний рахунок позичальника, або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом "факт/360".

Відповідно до п. 3.6., п. 3.7. кредитного договору, проценти за користування кредитом, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. У випадку не сплати нарахованих процентів у встановлений строк, наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються банком на рахунку прострочених процентів.

Згідно п.п. 5.3, 5.4 кредитного договору позичальник, у разі порушення умов договірної дисципліни щодо порядку строків та строків повернення кредиту та процентів за його користування зобов'язався:

- сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за кредитом, що не звільняє його від обов'язків погасити кредит;

- сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за процентами за користування кредитом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посиланні відповідача викладене в відзиві на позовну заяву, що пеня нарахована позивачем понад шість місяців, як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського суду України, з огляду на наступне.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок 3 % річних, пені та штрафу погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 187055,55 грн поточних процентів за кредитом, 1081888,89 грн, прострочених процентів за кредитом, 193753,43 пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87385,49 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 23013,70 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10682,23 грн 3% річних за несвоєчасне погашення процентів, 235930,50 грн втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити у повному обсязі.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 року у справі №910/28009/14- скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" (01042, м. Київ, вул.. Чигоріна, буд. 59, код ЄДРПОУ 22623173) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39631, м. Кременчук, Полтавська обл. вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 20046323) 5000000,00 грн (п'ять мільйонів гривен, 00 копійок) строкової заборгованості за кредитом, 2000000,00 грн (два мільйони гривен, 00 копійок) простроченої заборгованості за кредитом, 187055,55 грн сто вісімдесят сім тисяч п'ятдесят п'ять гривен, 55 копійок) поточних процентів за кредитом, 1081888,89 грн (один мільйон вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім гривен, 89 копійок) прострочених процентів за кредитом, 193753,43 грн (сто дев'яносто три тисячі сімсот п'ятдесят три гривні, 43 копійки) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 87385,49 грн (вісімдесят сім тисяч триста вісімдесят п'ять гривен, 49 копійок) пені за несвоєчасне погашення процентів, 23013,70 грн (двадцять три тисячі тринадцять гривен, 70 копійок) 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 10682,23 грн (десять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні, 23 копійки) 3% річних за несвоєчасне погашення процентів, 235930,50 грн (двісті тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять гривен, 50 копійок) втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 73080,00 грн (сімдесят три тисячі вісімдесят гривен, 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" (01042, м. Київ, вул.. Чигоріна, буд. 59, код ЄДРПОУ 22623173) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39631, м. Кременчук, Полтавська обл. вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 20046323) 36540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривен, 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/28009/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

Б.В. Отрюх