Постанова № 46063622, 30.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/2345/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Герасименка Р.І. - дов. №ГН-С-192/2015 від 10.04.2015 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги 1) Приватного акціонерного товариства

«Страхова група «ТАС»

2) Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ВУСО»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 07.04.2015 р. (суддя Шкурдова Л.М.)

у справі №910/2345/15-г

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ВУСО»

(далі - ПрАТ «СК «ВУСО»)

до Приватного акціонерного товариства

«Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»)

про стягнення 15 926,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. у справі №910/2345/15-г позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 3 516,43 грн. страхового відшкодування та 403,38 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. За твердженнями відповідача, судом першої інстанції не дотримано положень ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» й безпідставно та необґрунтовано стягнуто з відповідача 3 516,43 грн. страхового відшкодування, адже відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на підставі виконаного за законом звіту №2013/1858 від 18.03.2013 р. тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/2345/15-г за апеляційною скаргою ПрАТ «СГ «ТАС» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 р. у зв'язку з перебуванням суддів Алданової С.О. та Коршун Н.М. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» прийнято до провадження, розгляд справи №910/2345/15-г призначено на 02.06.2015 року.

27.05.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ «СК «ВУСО», якою оскаржено рішення суду першої інстанції, поставлено питання про його скасування в частині відмови в задоволенні позову та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи. На думку позивача, судом першої інстанції неправильно визначено характер правовідносин між сторонами, невірно застосовано норми законодавства, що регулюють ці відносини, зокрема, застосовано положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», натомість не враховано приписів ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.06.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р., враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Коршун Н.М. з лікарняного, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. апеляційні скарги ПрАТ «СГ «ТАС» та ПрАТ «СК «ВУСО» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання 02.06.2015 р. з'явилися представники сторін, представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Проти скарги ПрАТ «СК «ВУСО» заперечив, просив залишити її без задоволення. Представник позивача проти доводів скарги ПрАТ «СГ «ТАС» заперечив, просив не брати їх до уваги, а скаргу залишити без задоволення, натомість просив задовольнити свою скаргу, скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.06.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.06.2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р., враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Алданової С.О. з відпустки, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. апеляційні скарги ПрАТ «СГ «ТАС» та ПрАТ «СК «ВУСО» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання 30.06.2015 р. з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (протокол судового засідання від 02.06.2015 р., розписка про перерву та ознайомлення з датою наступного судового засідання 30.06.2015 року), про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представник позивача підтримав надані в попередньому судовому засіданні пояснення, проти закінчення розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, просив оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, його пояснення заслухано в попередньому судовому засіданні апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційні скарги по справі розглянути за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга ПрАТ «СГ «ТАС» задоволенню не підлягає, натомість скарга ПрАТ «СК «ВУСО» підлягає задоволенню, оскаржене рішення в зв'язку з цим - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Так, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення 15 926,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №093088-02-03-01 від 22.04.2010 р. (далі - Договір страхування) внаслідок настання страхової події виплачено страхове відшкодування страхувальнику, відтак отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, цивільно-правову відповідальність якої застраховано відповідачем на підставі полісу серії АА/4475968 (далі - Поліс), відтак обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача тощо.

Відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на звіт №2013/1858 від 18.03.2013 р. про оцінку транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складала 17 895,27 грн., які позивачу було перераховано відповідачем.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог й прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що між позивачем та його страхувальником за Договором страхування досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування в розмірі 33 821,93 грн., з яких 8 700,00 грн. - вартість ремонтних послуг та 25 121,93 грн. - вартість пошкоджених деталей, яке було виплачено позивачем особам, які надавали послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Постановляючи оскаржене рішення суд посилався на вимоги ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважаючи, що пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу витрати повинні бути відшкодовані з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованим експертом. Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №2013/1858 від 18.03.2013 р. коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу складав 0,494, відтак суд дійшов висновку, що вартість матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню від заміни деталей, становить 12 711,70 грн. Оскільки вартість матеріального збитку від заміни деталей становить 12 711,70 грн., вартість наданих послуг з ремонтних робіт складає 8 700,00 грн., сума страхового відшкодування становить 21 411,70 грн. Оскільки відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 17 895,27 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 3 516,43 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 22.04.2010 р. між ПрАТ «СК «ВУСО» (страховиком) та Гегер Д.І. (страхувальником ) укладено Договір страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Subaru» державний реєстраційний номер АC7688АО (далі - автомобіль «Subaru»).

13.12.2011 р. в м. Луцьку по вул. Рівненській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Subaru» під керуванням Гегер Д.І. та транспортного засобу «Mersedes» державний реєстраційний номер АС0780АВ (далі - автомобіль «Mersedes»), який належить Нікітенко С.І. під керуванням Сасовського І.О. Внаслідок цієї ДТП було пошкоджено автомобіль «Subaru», який був застрахований позивачем за Договором страхування.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 31.01.2012 р. Сасовського І.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративного правопорушення.

15.12.2012 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку №10313 від 01.03.2013 р., складеного підприємцем Порва І.І., вартість виконаних робіт щодо заміни пошкоджених деталей автомобіля «Subaru» становить 8 700,00 грн. Згідно рахунку-фактури №ЛЦ-0000656 від 11.03.2013 р., складеного ТОВ «Богдан-Авто Луцьк», вартість необхідних для відновлювального ремонту деталей становить 24 769,93 грн. та на підставі рахунку №15/03/13 від 15.03.2013 р. підприємця Яскорської Т.В. вартість деталей становить 352,00 грн.

Страховим актом №2170-02 від 24.05.2013 р. пошкодження автомобіля «Subaru» визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 33 821,93 грн., з яких 8 700,00 грн. визначено перерахувати ФОП Порва І.І., 352,00 грн. - ФОП Яскорській Т.В., 24 769,93 грн. - ТОВ «Богдан-Авто Луцьк».

Платіжним дорученням №5795 від 24.05.2013 р. позивачем перераховано 8 700,00 грн. ФОП Порва І.І., платіжним дорученням №5796 від 24.05.2013 р. 352,00 грн. перераховано ФОП Яскорській Т.В., платіжним дорученням №5797 від 24.05.2013 р. 24 769,93 грн. - ТОВ «Богдан-Авто Луцьк».

Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Такою особою в даному випадку є винний у скоєнні ДТП водій автомобіля «Mersedes» Сасовський І.О.

Страхувальник (власник автомобіля «Subaru»), який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача (водія автомобіля «Mersedes») й строк такої вимоги починає спливати в момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика (ПрАТ «СК «ВУСО») переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, права та обов'язки страхувальника позивача (власника автомобіля «Subaru»), в тому числі право вимоги до особи, яка визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до його страховика - до ПрАТ «СК «ВУСО» в межах здійсненої ним виплати в розмірі 33 821,93 грн.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Як встановлено матеріалами справи, цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «Mersedes» застраховано в ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Полісу, ліміт відповідальності згідно якого за шкоду, заподіяну майну третій особі становить 50 000,00 грн., франшизу встановлено в розмірі 0,00 грн., отже відповідач є особою, на яку Полісом покладено обов'язок з відшкодування завданої під час експлуатації автомобіля «Mersedes» в момент ДТП 33 821,93 грн. шкоди.

Оскільки відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 17 895,27 грн., що підтверджується обома сторонами, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 15 926,66 грн. ( 33 821,93 грн. - 17 895,27 грн.), яку заявлено позивачем до стягнення, отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що на підставі ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він зобов'язаний здійснити страхове відшкодування відповідно до звіту №2013/1858 від 18.03.2013 р., згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 17 895,27 грн. і яку ним добровільно сплачено, не заслуговують на увагу.

Так, положеннями ст.ст. 22, 29 згаданого Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проте, за змістом положень ч. 1 ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Спір у даній справі виник в зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, які регулюються приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Натомість преамбулою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави вважати, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

В свою чергу у правовідносинах, заснованих на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за нього.

Таким чином Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, приписи цього Закону до даних правовідносин не застосовуються. Згаданий Закон регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач до таких суб'єктів не належить.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. у справі №910/17223/13 ( постанова від 04.11.2014 р.).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За умовами п. 2.4 Договору страхування підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО, рекомендованої ПрАТ «СК «ВУСО», отже позивачем як страховиком погоджено із страхувальником розмір страхової виплати.

Крім цього, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язань страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, адже цей звіт є попереднім оціночним документом й визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Виплативши страхове відшкодування за умовами договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах фактичних затрат. Така позиція Верховного Суду України за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 р. у справі №910/7163/14 ( постанова від 15.04.2015 р.).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає доводи відповідача по суті скарги безпідставними й необґрунтованими, відтак такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі, й приходить до висновку, що скарга ПрАТ «СГ «ТАС» задоволенню не підлягає.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується із рішенням місцевого суду про часткове задоволення позову й стягнення з відповідача 3 516,43 грн., вважає його таким, що підлягає скасуванню в частині відмови в позові з прийняттям нового - про задоволенні позову в повному обсязі, в зв'язку з цим апеляційну скаргу позивача належить задовольнити.

На підставі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги ПрАТ «СК «ВУСО» слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. у справі №910/2345/15-г в частині відмови в позові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) 15 926 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 66 коп. страхового відшкодування, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги».

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/2345/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун