Постанова № 46063615, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/1027/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (апелянта): Руденко Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1027/15-г (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації",

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення від 25.12.2014 №139/02-р/к

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/1027/15-г позов задоволено. Визнано недійсним рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що володілець свідоцтва України № 136638, яким є позивач, може у дозволений законом спосіб передавати надане йому законом право використання знака для товарів і послуг, який є власністю Товариства, іншим особам (у тому числі на підставі ліцензійних договорів). Прийнявши рішення № 139/02-р/к, відділення АМК фактично позбавило позивача права використовувати належну останньому власність, яким є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 136638 (без визнання недійсним такого правоохоронного документу), чим порушило наведені вище приписи Цивільного кодексу України і Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення 139/02-р/к, оскільки висновки оспорюваного рішення не відповідають обставинам антимонопольної справи і крім того, відділенням АМК не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/1027/15-г та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач є власником знака для товарів і послуг "Схвалено Українським НДІ Харчування" за свідоцтвом України № 136638, згідно якого напис "Схвалено Українським НДІ Харчування" є складовою словесно-зображувального знака згідно зі свідоцтвом України № 136638. Проте, позивачем вчинено порушення у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, оскільки ПрАТ "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації" не є установою Український науково-дослідний інститут харчування, що згідно статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" і стало підставою для винесення рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14.

Відповідно до автоматичного розподілу між суддями апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по справі № 910/1027/15-г призначено судді - доповідачу Рудченко С.Г. для розгляду у складі сформованої колегії суддів: головуючий суддя: Рудченко С.Г., судді: Жук Г.А., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 колегією суддів у складі головуючого судді: Рудченко С.Г., судді: Жук Г.А., Агрикова О.В., порушено апеляційне провадження у справі № 910/1027/15-г, розгляд справи призначено на 29.04.2015.

27.04.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін у зв'язку з його відповідністю нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справи № 910/1027/15-г між суддями, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Рудченко С.Г. у відпустці, справу призначено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі сформованої колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 апеляційну скаргу по справі № 910/1027/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., справу призначено до розгляду на 24.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 24.06.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В. для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1027/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 справу № 910/1027/15-г прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В. Розгляд справи № 910/1027/15-г вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні: 24.06.2015.

В судовому засіданні 24.06.2015 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання 24.06.2015 представників не направив, причин неявки в судове засідання представників - не повідомив. Позивач про призначене судове засідання на 24.06.2015 повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження (поштове повідомлення про вручення 0411612407487).

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

П.п. 3.9.1. п.п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників позивача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, з виписки від 12.03.2015 № 191 з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, наданої Державною службою інтелектуальної власності України, вбачається, що ПрАТ "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації" є власником знака для товарів і послуг яке містить напис "Схвалено Українським НДІ Харчування", який є складовою словесно-зображувального знака (заявка від 13.01.2010 № m2010 00237; відомості про видачу свідоцтва опубліковано 25.03.2011 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 6) за свідоцтвом України №136638, зареєстрованого для товарів 29, 30, 31, 32 і 33 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Відділенням АМК розглядалася справа № 87-02/07.14 про порушення Товариством законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення відомостей, які приписують повноваження та права, яких позивач не має, а саме інформації "Схвалено Українським НДІ Харчування", в той час як жодного відношення до Українського науково-дослідного інституту харчування Міністерства охорони здоров'я України Товариство не має, крім того, жодних кваліфікованих експертиз відповідності продуктів чи речовин позивач не здійснює.

У статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:

визнання факту недобросовісної конкуренції;

припинення недобросовісної конкуренції;

офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

накладання штрафів;

закриття провадження у справі.

Згідно з рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14:

- визнано дії Товариства порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення відомостей, які приписують повноваження та права, яких позивача не має, а саме інформації "Схвалено Українським НДІ харчування", в той час, як Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України, а також те, що у позивача відсутні будь-які документи, які підтверджують, що останнє є установою Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України (пункт 1 рішення № 139/02-р/к);

- за вчинене порушення накладено на Товариство штраф у сумі 40 000 грн. (пункт 2 рішення № 139/02-р/к);

- зобов'язано позивача припинити порушення у двомісячний строк з дня отримання рішення, а саме припинити надавати у використання суб'єктам господарювання знак для товарів і послуг, що містить неправдиву інформацію "Схвалено Українським НДІ харчування" (пункт 3 рішення № 139/02-р/к).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 139/02-р/к в межах зазначеного строку (21.01.2015).

У прийнятті рішення від 25.12.2014 №139/02-р/к відділення АМК виходило, зокрема, з такого:

- Товариство є власником знака для товарів і послуг "Схвалено Українським НДІ Харчування" за свідоцтвом України № 136638 на знак для товарів і послуг, яке містить напис "Схвалено Українським НДІ Харчування", який є складовою словесно-зображувального знака;

- ВАТ "Український науково-дослідний інститут харчування" зареєстроване 30.10.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією;

- основними видами діяльності Товариства є дослідження та експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, технічні випробовування та дослідження тощо;

- за інформацією, наданою Товариством (лист від 01.07.2014 № 27), установу "Український науково-дослідний інститут харчування" було створено в 1932 році, в 1994 році вона була реорганізована в Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України;

- у лютому 1997 року на базі Українського науково-дослідного інституту харчування МОЗ України шляхом його реорганізації було створено державне підприємство "Український науково-дослідний інститут харчування";

- у 2011 році ВАТ "Український науково-дослідний інститут харчування" було перейменовано в ПрАТ "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації";

- Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування, - офіційним скороченим найменуванням Товариства є ПрАТ "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації", а не "УкрНДІ харчування" або "Український НДІ харчування" отже підстав для поширення на товарах напису "Схвалено Українським НДІ Харчування" позивач не має, а така інформація є неправдивою;

- на підставі ліцензійних договорів Товариство надає дозвіл на використання цього знака для товарів і послуг різним юридичним особам на різних продуктах харчування, таких як: кондитерські вироби, молоко та молочні продукти, фруктові напої та фруктові соки, сиропи та інші складники для готування напоїв, безалкогольні напої та інші;

- листом від 29.10.2014 № 47 позивач повідомив відповідача про те, що зразки продукції, на якій зображується знак з інформацією "Схвалено Українським НДІ Харчування" за дорученням Товариства додатково досліджуються у акредитованій Лабораторії;

- позивач зазначив, що він лише використовує результати лабораторних досліджень фахівців Лабораторії, які викладені у складених ними програмах/протоколах, у своїх висновках;

- продукція, для якої Товариство видає дозвіл на поширення на ній напису "Схвалено Українським НДІ Харчування", аналізується повторно на дотримання та відповідність вимогам стандартів, технічних умов, згідно з якими вона була виготовлена;

- за умовами ліцензійних договорів Товариство не несе відповідальності за заявленими до нього вимогами про невідповідність якості товарів, що виробляються та збуваються ліцензіатом;

- інформація про те, що продукція, щодо якої проведено мікробіологічні дослідження у Лабораторії, схвалюється чи рекомендується до вживання "Український НДІ Харчування" у висновках, виданих ДП "Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України" відсутня;

- дії Товариства у вигляді повідомлення відомостей, які приписують права та повноваження, яких позивач не має, та передача можливості використання таких відомостей на упаковках товарів та в рекламних заходах іншим суб'єктам господарювання, а саме поширення напису "Схвалено Українським НДІ Харчування", в той час, як Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування та за відсутності у позивача будь-яких документів, які підтверджують, що продукція схвалена установою, яка має назву "Український НДІ Харчування", або іншою компетентною установою, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання продуктів з таким написом, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману;

- відповідно до звіту про фінансові результати позивача дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2013 рік Товариства становить 809 000 грн.;

- відповідно до статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" при визначені розміру штрафу, покладеного на Товариство у сумі 40 000 грн. враховано такі обставини: порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції вчинено не вперше; свої дії Товариство порушенням не визнало; позивач сприяв розгляду справи; порушення не припинене.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/418/2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним, а не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку порушника.

В свою чергу, судом першої інстанції під час винесення рішення було зроблено висновок про те, що прийнявши рішення № 139/02-р/к, відділення АМК фактично позбавило позивача права використовувати належну останньому власність, яким є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 136638 (без визнання недійсним такого правоохоронного документу), чим порушило наведені вище приписи Цивільного кодексу України і Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", у зв'язку з чим визнав наявність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення 139/02-р/к, оскільки висновки оспорюваного рішення не відповідають обставинам антимонопольної справи і крім того, відділенням АМК не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також вказаний висновок не відповідає обставинам справи, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Відповідно до статті 16 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Використанням знака визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Згідно з частиною першою статті 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до частини другої статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, набуття чинності для України 25.12.1991, актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Частиною третьою статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником знака для товарів і послуг "Схвалено Українським НДІ Харчування" за свідоцтвом України № 136638 на знак для товарів і послуг, яке містить напис "Схвалено Українським НДІ Харчування", який є складовою словесно-зображувального знака, і право використання якого ним передано іншим особам на підставі ліцензійних договорів. Проте, позивач не є установою Український науково-дослідний інститут харчування, а офіційним скороченим найменуванням позивача є ПрАТ "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації", а не "УкрНДІ харчування" або "Український НДІ харчування", а тому дані, які розміщені на належному позивачу товарному знаку за свідоцтвом України № 136638 щодо словесного напису «Схвалено Українським НДІ Харчування» - є неправдивими, адже приписують позивачу повноваження та права, яких він не має, і ніяких випробувань товару на їх відповідність певним нормам - не проводить, а тому є інформацією, що вводить в оману.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що хоча позивач і не здійснює використання знака для товарів і послуг "Схвалено Українським НДІ Харчування" у власній діяльності, не маркує виготовлені ним товари і не використовує знак у наданні власних послуг, проте, на підставі укладених ліцензійних договорів з певним колом суб'єктів господарювання, ним здійснено передачу права на використання знака для товарів і послуг, який містить неправдиві дані.

При цьому, статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що неправдива інформація може поширюватись як особою безпосередньо, так і через інших осіб, а тому послання позивача на те, що ним у своїй діяльності не здійснюється використання товарного знака за свідоцтвом України № 136638 щодо словесного напису «Схвалено Українським НДІ Харчування» - не може бути прийнято до уваги, адже приписи наведеного закону встановлюють відповідальність саме за поширення інформації, що вводить в оману, а не за використання неправдивих відомостей у діяльності.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги і посилання позивача на те, що він, як володілець свідоцтва України № 136638, може у дозволений законом спосіб передавати надане йому законом право використання знака для товарів і послуг, який є власністю Товариства, іншим особам (у тому числі на підставі ліцензійних договорів), що виключає його відповідальність згідно з Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", оскільки реєстрація знака для товарів і послуг хоча і надає право на маркування товару, для якого відповідний знак для товарів і послуг зареєстровано, проте не надає права на поширення інформації, що вводить в оману із посиланням на відповідне свідоцтво та не може переважати право інших осіб (у тому числі потенційних споживачів) на одержання достовірної інформації про товари і послуги, які реалізуються. Тобто, дії позивача у вигляді повідомлення відомостей, які приписують права та повноваження, яких позивач не має, та передача можливості використання таких відомостей на упаковках товарів та в рекламних заходах іншим суб'єктам господарювання, а саме поширення напису "Схвалено Українським НДІ Харчування", в той час, як позивач не є установою Український науково-дослідний інститут харчування та за відсутності у позивача будь-яких документів, які підтверджують, що продукція схвалена установою, яка має назву "Український НДІ Харчування", або іншою компетентною установою, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання продуктів з таким написом, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, що є підставами для застосування до позивача відповідальності згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги підстави заявленого позову, наведене у рішенні Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14 мотивування, дослідивши зміст вказаного рішення та перевіривши доводи сторін доказами, дійшов висновку, що наведене рішення прийнято відповідачем у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання його недійсним, обумовлені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14 - задоволенню не підлягає.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому в силу п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір за подачу позову покладається на позивача, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 статті Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1027/15-г - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1027/15-г - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 №139/02-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладання штрафу" у справі №118-02/10.14 - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації" (код ЄДРПОУ 02011864; місцезнаходження: 01042 м.Київ, вул.. Чигоріна,18) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/1027/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім