Постанова № 46063599, 30.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2015 справа №908/1179/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А.,Радіонова О.О. за участю представників: від прокуратури: від позивача:не з'явився Лихман Ф.О., довіреність №01/13/102 від 13.01.2015р.від відповідача :не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.)у справі№908/1179/14 (суддя Проскуряков К.В.)за позовомПершого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, м.Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя простягнення 1 017 013,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя про стягнення 998490,71грн., які складаються з основного боргу в розмірі 793404,12грн., пені - 74047,39, штрафу - 101820,18грн., інфляційних - 12470,65грн. та відсотків у розмірі 16748,37грн.

В ході розгляду справи прокурор надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 793404,12 грн., пеню - 80075,82 грн., штраф - 101820,18 грн., 3 % річних - 18139,63 грн. та інфляційні - 23573,61 грн., що в сумі складають 1017013,36грн.

Заява була прийнята судом і в подальшому суд розглядав позовні вимоги з урахуванням уточнення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.) у справі №908/1179/14 позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення) задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 793404,12грн., пеню у розмірі 80075,82грн., штраф у розмірі 101820,18грн., інфляційні у розмірі 23573,61грн., 3 % річних у розмірі 18139,63грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов'язання за договором про організацію Державної пожежної охорони ГУ МНС України в Запорізькій області на ВАТ «Завод напівпровідників» в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт. Відповідач всупереч умовам договору свій обов'язок по оплаті за період з березня 2013 року по серпень 2013 року здійснив з порушенням строків оплати, а за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року - взагалі не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка і була стягнута судом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.) у справі №908/1179/14 та постановити нове, яким відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що до початку розгляду справи по суті ним було подано до Господарського суду Запорізької області клопотання про відстрочення виконання рішення суду на п'ять місяців у зв'язку з тим, що Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» знаходиться в простої і відповідно виконання рішення суду є вкрай ускладненим. Проте, в задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено, що на думку скаржника є необґрунтованим та таким, що порушує його права.

В результаті автоматичного розподілу справ між суддями сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2015р. у справі №908/1179/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 08.06.2015р. та 11.06.2015р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представники прокурора та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2015р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою, відповідач та прокурор не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, тому вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника скаржника та прокурора за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Завод напівпровідників» (далі - замовник) та Головним управлінням Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області (далі - виконавець) було укладено договір № 696 про організацію Державної пожежної охорони ГУ МНС України в Запорізькій області на ВАТ «Завод напівпровідників (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями).

Згідно з п. 1.3. договору виконавець створив на об'єктах замовника Державну пожежну частину № 9 (по охороні ВАТ «Завод напівпровідників» загальною кількістю особового складу 53 особи - далі по тексту найменування структурного підрозділу виконавця - ДПЧ-9).

Відповідно до ст. 5 та ст. 24 Закону України «Про пожежну безпеку» та пункту 39 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 № 508 предметом цього договору є взаємовідносини сторін щодо організації виконавцем охорони від пожеж та здійснення пожежно-технічного обслуговування території, будівель та споруд замовника, їх права, обов'язки та відповідальність (п. 2.1. договору)

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується протягом строку дії договору організувати охорону від пожеж та здійснити пожежно-технічне обслуговування об'єктів замовника.

Права та обов'язки сторін визначені у розділі 3 договору. Так, пунктом 3.3.9 договору передбачено, що замовник зобов'язується забезпечувати виконавця паливно-мастильними матеріалами в межах норм забезпечення, згідно з погодженим кошторисом та розрахунком (додаток № 5), а також фактичного використання паливно-мастильних матеріалів відображеного в акті виконаних робіт, який складається щомісячно не пізніше п'ятого числа місця наступного за звітним та затверджується керівниками сторін шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

В розділі 4 сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків. Відповідно до п.4.1. вартість робіт за договором визначається сторонами згідно з погодженим кошторисом (додаток № 3), який складено з урахуванням обслуговування ДЧП-9 територій КП «ЗТМК», ВАТ «Завод напівпровідників», ЗМДЗ та затверджується їх керівниками. Частка замовника в витратах на утримання ДПЧ-9складає 49,5 % від загальної суми кошторису.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кошторис щорічно складається виконавцем на підставі визначених актами чинного законодавства норм на утримання (оплату праці та інші види забезпечення) і підготовку працівників виконавця, визначених відповідними Законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, іншими директивними документами.

Сума договору складає 1 967 074, 45 грн. на рік з урахуванням ПДВ, тобто 163 922,86 грн. у місяць (п.4.1.2).

Відповідно до п.4.2 договору при зміні визначених чинним законодавством норм на утримання і підготовку працівників виконавця сума робіт за договором та кошторис підлягають перегляду, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 4.3 договору визначено, що документом, що підтверджує факт виконання виконавцем робіт, передбачених цим договором, є Акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця.

За умовами п.4.4 договору оплата за виконану роботу виконавцем за цим договором здійснюється замовником в безготівковій формі, в національній валюті України (гривня), щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця, за минулий, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок виконавця.

Розділом 5 договору визначена відповідальність сторін. Так, пунктом 5.1 передбачено, що за неналежне виконання обов'язків, передбачених цим договором, замовник та виконавець несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України. Згідно з п. 5.2. договору у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості при цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється лише через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Додатку № 2 до договору сторони затвердили Перелік об'єктів ВАТ «Завод напівпровідників», які беруться під охорону ДПЧ-9 ГУ МНС України в Запорізькій області. Кошторис витрат на утримання ДПЧ-9 доданий до договору.

30.12.2011р. сторонами підписано кошторис витрат річного використання ПММ та експлуатаційних матеріалів для забезпечення боєздатності ДПЧ-9 на 2012 рік, відповідно до якого сума за місяць складає 3478,80 грн., сума за рік складає 41 745, 60 грн.

Сторонами підписувалися додаткові угоди від 30.12.2011, від 25.04.2012, від 27.09.2012, від 12.12.2012, від 01.06.2013 та від 31.01.2014 до договору .

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2013 року по лютий 2014 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи наявні акти звіряння взаєморозрахунків: Акт № 47 від 31.10.2013р. на суму 925638,14 грн.; Акт № 61 від 11.12.2013р. на суму 925638,14грн.; Акт № 65 від 31.12.2013р. на суму 925638, 14 грн.; Акт № 03 від 28.02.2014р. на суму 925638 14, грн.; Акт № 06 від 08.05.2014р. на суму 1 057 872, 16 грн.; Акт № 08 від 16.05.2014р. на суму 1 057 872, 16 грн.

Проте, всупереч умовам договору відповідач не виконав обов'язку по оплаті за договором. У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію № 1, в якій пропонував в десятиденний строк виконати обов'язки за договором та погасити основний борг у сумі 925638,14 грн. та суму штрафних санкцій (вих.№ 01/13/5103 від 26.12.2013).

Пізніше, 26.03.2014 року позивач надіслав відповідачу лист № 01/13/1359 від 17.03.2014 щодо звернення до суду у разі несплати заборгованості.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки, що містяться у матеріалах справи, які були частково сплачені відповідачем. Проте, станом на 10.06.2014 заборгованість відповідача склала 1017013,36грн., з яких: 793404,12 грн. - основний борг, пеня - 80075,82грн., штраф - 101820,18 грн., інфляційні - 23573,61 грн., 3 % річних - 18139,63 грн.

За приписами ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №696 від 17.12.2009 року, між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріали справи свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за договором, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 793404,12грн.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 793404,12грн. по оплаті за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених пунктом 5.2. договору пені та штрафу, та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 101820,18грн. та пені у розмірі 80075,82грн., суд першої інстанції правомірно врахував пункт 5.2. договору, положення статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, а також встановив, що обов'язок по оплаті за період з березня 2013 року по серпень 2013 року був виконаний з простроченням, а заборгованість за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року на час звернення із позовом взагалі не сплачена, тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи приписи ч.2 ст.625 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно визначив період нарахування 3% річних та інфляційних та правомірно стягнув з відповідача 18139,63грн - 3% річних та інфляційні у розмірі 23573,61грн.

Посилання скаржника на погашення заборгованості за період з березня 2013р. по серпень 2013р. як на підставу не нарахування штрафних санкцій судовою колегією не приймаються, оскільки зазначена заборгованість була сплачена з порушенням строків оплати, передбачених договором.

В апеляційній скарзі відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області на шість місяців. Проте, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з наступним.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та на те, що підприємство з 19.11.2012р. знаходиться в простої. В підтвердження цього відповідачем надані накази про затвердження актів простою та оголошення простою підприємства, довідки банків щодо обороту грошових коштів на рахунках та звіт про фінансові результати за І квартал 2014р. Можливість оплати заборгованості в подальшому пояснюється укладанням контракту №16 від 25.02.2014 та додаткової угоду № 2 до нього про поставку великої партії полікристалічного кремнію, тобто відповідач буде мати можливість здійснювати погашення заборгованості.

Проте, суд першої інстанції правомірно не прийняв надані докази як належні та допустимі докази скрутного матеріального становища відповідача, оскільки, як вбачається з довідок банківських установ, відповідач здійснював щомісячно погашення заборгованості за кредитом. Крім того, зупинення виробництва не свідчить про фінансову неспроможності відповідача сплачувати заборгованість (рахунки). До того ж відповідачем не було надано суду в повному обсязі контракт № 16 від 25.02.2014, у зв'язку з чим, посилання відповідача на отримання коштів за додатковою угодою № 2 до зазначеного контракту є непереконливими. Разом з тим, позивач та прокурор заперечували проти задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення, оскільки позивач фінансується з бюджету та виплата заробітної плати працівникам ДПРЧ-28 здійснюється повністю за рахунок коштів, отриманих від відповідача.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.) у справі №908/1179/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.) у справі №908/1179/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2014р. (повний текст підписано 16.06.2014р.) у справі №908/1179/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надр 6 прим.: 1- поз; 1- відп; 1 - прокурору.; 1- до справи; 1- ДАГС; 1-ГСЗО