Постанова № 46063567, 30.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2015 р. справа №922/5549/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача: від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи на стороні відповідача:ОСОБА_4 - за довіреністю не з"явився ОСОБА_5- за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної фінансової інспекції в Одеській області, м.Одеса на рішення господарського суду Харківської області від16.02.2015 року по справі№922/5549/14 за позовомПублічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", м.Одесадо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФізичної особи-підприємеця ОСОБА_6, м.Луганськ Державної фінансової інспекції в Одеській області, м.Одеса Фізичної особи ОСОБА_7, м.Одесапровизнання недійсними договорів та стягнення 7 650 685,00 грн.

Господарський суд Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) рішенням від 16.02.2015р. відмовив у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", м.Одеса (далі - ПАТ "Одеська ТЕЦ") до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що мешкає у м.Луганськ (далі ФОП ОСОБА_6Б.) про визнання недійсними договорів про надання послуг у сфері права та стягнення 7 650 685 грн., посилаючись на недоведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням Державна фінансова інспекція в Одеській області, м.Одеса (далі - Фінінспекція) - третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. у справі №922/5549/14 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що суд безпідставно визнав неправомірним посилання позивача на висновки Фінінспекції за результатами перевірки як підставу для задоволення позову, оскільки за допомогою акту ревізії, як доказу у справі, суд може встановити фактичні дані , що мають значення у справі.

Крім того, на думку апелянта, в ході ревізії не підтверджено виконання ФОП ОСОБА_6 зобов"язань за спірними договорами, тому позивачем необгрунтовано сплачено кошти на загальну суму 7 650 685 грн.

В апеляційній скарзі також зазначено, що суд в оскарженому рішенні послався на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. у справі №815/6656/14, яка не набрала законної сили; правовою підставою для повернення коштів є реституція як наслідок фіктивності укладених договорів , а не набуття або збереження майна без достатньої правової підстави; до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені матеріали досудового розслідування за №1201416000000694 від 26.06.2014р.за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу викладені в ній доводи вважає безпідставними, посилаючись на належне виконання ФОП ОСОБА_6 зобов"язань за спірними договорами про надання послуг у сфері права, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, актами звірки, звітами про виконану роботу, що містяться в матеріалах справи, тому укладені договори не можна кваліфікувати як фіктивні.

З врахуванням викладеного відповідач просить апеляційний суд рішення суду Харківської області від 16.02.2015р. у справі №922/5549/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач - ПАТ "Одеська ТЕЦ" також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що звернувся до господарського суду з позовом про визнання договорів про надання юридичних послуг недійсними на виконання п.2 вимоги Фінінспекції від 27.10.2014р. №15-05-23-14/9842, який разом з іншими пунктами вимоги був визнаний протиправним та скасований постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. по справі 815/6656/14, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015р. Копії відповідних судових рішень позивачем додані до відзиву.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позовні вимоги про визнання недійсними укладених між ПАТ "Одеська ТЕЦ" та ФОП ОСОБА_6 договорів про надання юридичних послуг №391 від 28.10.2011 р.; №501 від 11.10.2012 р.; №504 від 28.12.2012 р.; №142 від 01.03.2013 р.; №120 від 01.03.2013 р.; №119 від 01.03.2013 р.; №143 від 06.03.2013 р.; №235 від 02.07.2013 р.; №325 від 26.09.2013 р.; №403 від 01.10.2013 р.; №409 від 01.10.2013 р.; №405 від 28.11.2013 р.; №410 від 01.12.2013 р.; №111 від 08.01.2014 р.; №44 від 08.01.2014 р.; №45 від 08.01.2014 р.; №46 від 08.01.2014 р.; №114 від 08.01.2014 р.; №126 від 24.02.2014 р.; №127 від 24.02.2014 р.; №128 від 10.03.2014 р.; №129 від 14.03.2014 р.; №130 від 27.03.2014 р.; №140 від 27.03.2014 р.; №141 від 27.03.2014 р.; №148 від 04.04.2014 р.; №14/04/18 від 18.04.2014 р. та стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів за недійсними договорами в розмірі 7 650 685 грн. обгрунтовані посиланням на ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ "Одеська ТЕЦ" за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої було складено акт № 05-11/174 від 30.09.2014р., з якого вбачається, що в порушення ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV, ст. 244 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV внаслідок не підтвердження виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_6, які передбачені умовами договорів, позивачем необґрунтовано сплачено кошти в період з 01.10.2011 по 30.06.2014 року на загальну суму 7 650 685,0 грн. (в 2011 році - 470 000,0 грн., в 2013 році - 4 693 685,0 грн., в І півріччі 2014 року - 2 487 000,0 тис. грн.), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Товариства.

На підставі Акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в Одеській області була винесена вимога щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень № 15-05-23-14/9842 від 27.10.2014 р. в якій позивача зобов"язано:

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість у сумі 7 650 685,00 грн. перед ФОП ОСОБА_6

- стягнути з ФОП ОСОБА_6 необгрунтовано сплачені кошти у сумі 7 650 685 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_6 не виконував свої зобов"язання за спірними договорами, не надав диплому про освіту у сфері права, не отримував довіреності на представлення інтересів ПАТ "Одеська ТЕЦ", а тому на момент їх вчинення сторони не мали наміру створювати правові наслідки, дані договори не були спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та обов"язків сторін та не створили цивільно-правових наслідків, тому відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України ці договори є недійсними.

Судом першої інстанції надана відповідна правова оцінка підставі визнання договорів недійсними, зазначеній в позовній заяві.

Суд, з посиланням на відповідні статті Цивільного кодексу України визнав спірні договори як договори про надання послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд також зазначив, що вирішуючи спір про визнання договорів недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз.1,4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення судом умислу його сторін. Позивач повинен довести, що всі сторони правочину не мали наміру створювати правові наслідки на момент його вчинення.

Як свідчать матеріали справи, спірні договори підписані головою правління ПАТ "Одеська ТЕЦ" - ОСОБА_7Ю та ФОП ОСОБА_6

Колишній голова правління ПАТ "Одеська ТЕЦ" - ОСОБА_7, який вступив у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ст. 27 Господарського процесуального кодексу України), та ФОП ОСОБА_6 послались на докази виконання спірних договорів, а саме: акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), звіти про виконану роботу (надані послуги), підписані сторонами, докази оплати Замовником шляхом банківського переводу коштів на загальну суму 7 650 685 грн., які містяться в матеріалах справи.

Дійсно, позивачем до позову надано копії: договорів про надання юридичних послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг); звітів про роботу (надання послуг), підписаних сторонами без зауважень та платіжних доручень, які підтверджують оплату за надані юридичні послуги за договорами.

Таким чином, правовідносини сторін за спірними договорами підтверджені первинними документами, іх наявність позивачем не спростовується.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Посилання позивача на акт Фінінспекції №05-11/174 від 30.09.2014р. зазначених доказів не спростовує. Таким чином, доказів, що сторони при укладанні спірних договорів не мали наміру створити правових наслідків позивачем не надано, тому господарський суд Харківської області правомірно з посиланням на ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зробив висновок про недоведеність позовних вимог. Враховуючи, що вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 7 650 685 грн. є похідною від позовної вимоги про визнання договорів недійсними, суд відмовив у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК Ураїни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набуло законної сили, крім встановлених рішенням третейськогог суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки на момент прийняття оскарженого рішення постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. у справі №815/6656/14, якою визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9 Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень не набрала чинності, посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені нею, є некоректним.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. Посилання Фінінспекції, що сплачені за договорами кошти (7650685 грн.) підлягають стягненню з відповідача не як безпідставно отримані (ст. 1212 Цивільного кодексу України), а в порядку реституції, не грунтуються на матеріалах справи, оскільки в позовній заяві підставою для їх стягнення зазначено саме ст. 1212 Цивільного кодексу України, а Фінінспекція, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не наділена правом заявлення самостійних вимог або правом на зміну підстави і предмету позову (ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної фінансової інспекції в Одеській області задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. у справі №922/5549/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Заявником апеляційної скарги є Державна фінансова інспекція в Одеській області, яка відповідно до положень п. 21 ст. 5 закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області, м.Одеса залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі №922/5549/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано: 7 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

2 третім особам

1 у справу

1ДАГС

1 г/с Харківської обл.