Постанова № 46063503, 12.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2011 року Справа № 6/5005/7374/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Герасименко І.М.,

секретар судового засідання: Заболотна О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №37 від 01.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 26.04.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 року у справі №6/5005/7374/2011

за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», м.Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній відомостей про масу вантажу в розмірі 15 025 грн.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця»(далі по тексту ДП «Придніпровська залізниця») звернулось з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»на свою користь штрафу в розмірі 15025грн. за неправильне зазначення останнім маси вантажу у залізничній накладній №47172054 від 01.12.2010 року та понесених судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011року у справі №6/5005/7374/2011 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено; стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»на користь ДП «Придніпровська залізниця»15 025 грн. штрафу; 150 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно п.1 нової редакції статуту публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»(далі по тексту ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), затвердженої загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»(протокол №11 від 19.04.2011 року) та 22.04.2011 року зареєстрованої виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (номер запису 12321050102000145)) ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»(ідентифікаційний код 00178353) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 року у справі №6/5005/7374/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову залізниці відмовити.

Скаржник зазначає, що:

- позивачем належними доказами не доведено, що ваги, на яких залізницею здійснено переважування спірного вагону, пройшли державні приймальні випробування та внесені до державного реєстру ЗВТ, допущених до застосування в Україні;

- місцевий господарський суд відмовив у клопотанні відповідачу щодо зменшення розміру штрафу, не врахувавши, що своїми діями ним не спричинено ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин будь-яких збитків, відправлений вагон з меншою масою, ніж зазначено у перевізному документі, не загрожував безпеці руху, залізниця не зверталась до відправника з вимогою приведення маси вантажу у відповідність задекларованим даним.

Позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, повязані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України «Про транспорт», Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обовязки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно ч.1 ст.22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи у грудні 2010 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці відповідач відвантажив вагон №53790093 з камяним вугіллям на адресу відкритого акціонерного товариства «Західенерго», що підтверджується накладною №47172054 від 01.12.2010 року, в свою чергу залізниця зобовязалась доставити вагон на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці і видати його вантажоодержувачу.

Користуючись правом, наданим їй ст.24 Статуту Залізниць України, залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці було виявлено, що у вагоні №53790093 маса нетто камяного вугілля на 10200кг менше, ніж вказано у перевізному документі, про що складено комерційний акт АА №036896/41 від 02.12.2010 року.

Провізна плата, як зазначено в накладній №47172054 (вагон 53790093), складає 3005 грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому позивач, у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України, правомірно нарахував відповідачеві штраф, який правомірно стягнутий місцевим господарським судом оскарженим рішенням.

Щодо посилання відповідача на недоведеність позивачем проходження ваг, на яких здійснено переважування спірного вагону, державних приймальних випробувань та внесення до державного реєстру ЗВТ, допущених до застосування в Україні, слід зазначити наступне.

Інструкція про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту України від 05квітня 2004 року №279 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23квітня2004 року за № 527/9126 (далі по тексту інструкція), визначає загальні положення, порядок обліку та встановлення засобів ваговимірювальної техніки, порядок їхнього метрологічного забезпечення та обслуговування, організацію роботи вагового господарства на залізничному транспорті, а також порядок приймання залізницями на обслуговування засобів ваговимірювальної техніки, що належать іншим організаціям, які не входять до структури залізничного транспорту. Вона розроблена відповідно до положень Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про залізничний транспорт" та Статуту залізниць України і спрямована на забезпечення єдності вимірювань, безпеки руху поїздів, схоронності вантажів при перевезеннях на залізничному транспорті. Вимоги інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, що мають засоби ваговимірювальної техніки для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом загального користування.

Засіб ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) засіб вимірювальної техніки, який використовується для визначення маси.

Відповідно до п.1 Інструкції повірка ЗВВТ - це встановлення придатності ЗВВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд до застосування на підставі результатів контролю їхніх метрологічних характеристик.

Згідно п.2 інструкції ЗВВТ власності залізниці та сторонніх організацій, призначені для зважування вантажів, які перевозяться залізничним транспортом, підлягають обліку залізницями. Взяття на облік ЗВВТ, на яких визначається маса вантажів, що перевозяться залізницями, здійснюється за письмовою заявою власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням експлуатаційної документації підприємства - виробника ЗВВТ та свідоцтва про повірку ЗВВТ згідно з ДСТУ 2708. Якщо ЗВВТ відповідають вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів з питань метрології, вони беруться до обліку працівником вагового господарства дирекції, який оформляє технічний паспорт ваг установленої форми (додаток), де робиться запис про виконану повірку згідно з представленим свідоцтвом про повірку та придатність ЗВВТ для зважування вантажів. Паспорт передається начальнику станції, на якій приймаються вантажі до перевезення, зважених на цих ЗВВТ. За проханням власника ЗВВТ йому може бути видана копія технічного паспорта. Записи в технічному паспорті ЗВВТ про повірку, контроль придатності ЗВВТ для зважування вантажів, профілактичне обслуговування, перевірки, несправності ЗВВТ, вагових і підхідних колій, фундаментів і вагових приміщень, ремонти, відхилення в експлуатації ЗВВТ та усунення недоліків здійснюються керівниками вагових бригад, ревізорами та майстрами вагового господарства, керівниками служб і відділів комерційної роботи та маркетингу залізниць і дирекцій, представниками Укрзалізниці, Держспоживстандарту і його територіальних органів. Зі змістом записів повинні бути ознайомлені під розписку для вжиття заходів начальник станції або його заступник, а також відповідальний представник підприємства - власника ЗВВТ.

Відповідно п.3.1. Інструкції ЗВВТ, які використовуються для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, повинні бути повірені органами, акредитованими на право проведення повірки. Результати повірки заносяться повірником до технічного паспорта ваг.

В матеріалах справи (а.с.21) міститься копія технічного паспорту ваг встановленої інструкцією форми, в якому мається запис від 26.10.2010 року про придатність механічних ваг РС150Ц13В (заводський №1177) до експлуатації терміном до 26.12.2010 року, що свідчить про відповідність ЗВВТ вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів з питання метрології, тому результати, отримані залізницею при переважуванні спірного вагону, є належними та допустимими, в розумінні ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що ЗВВТ як серійного виробництва, так і одиничних зразків, що використовуються для визначення маси вантажів, які перевозяться залізницями, повинні пройти державні приймальні випробування, бути повірені та внесені до Державного реєстру ЗВТ, допущенних до застосування в Україні.

Разом з тим відповідачем не доведено, що наслідком невнесення до державного реєстру ЗВТ ваг залізниці є заборона їх використання.

Щодо зменшення розміру штрафу слід зазначити, що по-перше, у відповідності із п.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання; по-друге, ст.233 Господарського кодексу України, на яку посилається скаржник, передбачає можливість (не обовязковість) такого зменшення у виняткових випадках, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора та у разі, коли порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених у законі умов на розсуд суду. При цьому суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду. Відмова місцевим господарським судом у клопотанні щодо зменшення розміру штрафу не є порушенням норм матеріального (ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.551 Цивільного кодексу України) та процесуального (п.3ст.83 Господарського процесуального кодексу України) права.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 року у справі №6/5005/7374/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Герасименко

(Повний текст постанови складено 15.08.2011р.)