Рішення № 46063113, 30.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 922/1359/13

вх. номер 1359/13

Суддя Господарського суду Харківської області Яризько В.О.

при секретарі судового засіданні Сінченко І.В.

за участю представників сторін :

позивача - Сивак А.Ю. (дов.)

1-відповідача - Зубрич Д.О. (дов.)

2-відповідача - Станішевський І.С. (дов.)

розглянувши матеріали справи за позовом: публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки Харківської області,

до 1. публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків,

2. публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

про спонукання до виконання договірного зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить спонукати Публічне АТ "Харківміськгаз" та Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" до виконання обов`язку, передбаченого п. 3.4. договору №13/3040-БО-32 від 28.12.12р., шляхом зобов`язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" 08.02.13р., 07.03.13р. оригіналів актів приймання - передачі природного газу за договором №13/3040-БО-32 від 28.12.12р. за період з січня 2013р. по лютий 2013р. підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою. Судові витрати просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що невиконання 2-відповідачем свого обов'язку підписати акт позбавляє його можливості розрахуватись за придбаний газ своєчасно та в повному обсязі, що порушує його права.

1-відповідач зазначає, що з його боку спірні акти підписані.

2-відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 30.09.2013р. об 11:30 год.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" та Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" було укладено договір №13/3040-БО-32 від 28.12.2012р. купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Згідно п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець (ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") зобов'язується надати Продавцеві (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В якості газотранспортного підприємства було обрано Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз".

На виконання п.3.4 вищезазначеного договору на адресу ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було надіслано поштою акти приймання-передачі за період з січня 2013 року по лютий 2013 року, доказами чого є копії супровідних листів, актів та описів вкладення (а.с.19-24).

1-відповідач, ПАТ "Харківміськгаз", підписав акти приймання-передачі за період з січня 2013 року по лютий 2013 року, однак, 2-й відповідач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вищезазначені підписані акти не повернув, а також не надав своєчасно мотивованої відмови від підписання таких актів, що і не заперечується 2-відповідачем.

У своєму відзиві на позов, що був поданий 29.04.2013р., 2-відповідач посилається на те, що акти, отримані від позивача, складені останнім без врахування Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 15.07.2010р. № 288.

Позивач в своїх додаткових пояснення послався на те, що дію наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288 зупинено 30.12.2012р., про що було опубліковано відповідне оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" № 11 від 18.01.2013р.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та 2-відповідачем фактично існує спір щодо визначення обсягів спожитого газу в січні 2013р. та лютому 2013р. бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Позивач просить суд зобов'язати 2-відповідача повернути підписаний з боку 2-відповідача повноважною особою примірник оригіналів актів приймання - передачі природного газу за договором №13/3040-БО-32 від 28.12.12р. за період з січня 2013р. по лютий 2013р., тобто фактично це є вимогою про зобов'язання підписати акти приймання-передачі, оскільки як встановлено судом з боку 2-відповідача до теперішнього часу такі акти не підписані.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані норми не передбачають такого способу захисту прав, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі.

При цьому суд зазначає, що перелік способів захисту порушених прав, який міститься в зазначених нормах, не є вичерпним, порушене право може бути захищено і іншими способами, які є ефективними для відновлення порушених прав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога не може бути предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення.

Заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана в примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 3.4 Договору №13/3040-БО-32 від 28.12.2012р. передбачений обов'язок 2-відповідача не пізніше 8-го числа повернути позивачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

А отже невиконання вимог даного пункту у встановлені строки з боку 2-відповідача свідчить про прийняття таких актів, що є підставою для здійснення позивачем розрахунків за отриманий газ.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав саме неповерненням 2-відповідачем підписаних актів за січень 2013р., лютий 2013р.

За таких обставин позовні вимоги є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 07.10.2013р.

Суддя Яризько В.О.