Рішення № 46061774, 02.07.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 р. Справа №917/985/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР", вул.Нікішева, 1, м.Луцьк, Волинська область, 43001

до Приватного підприємства "Лукулл", с.Харківці, Пирятинський район, Полтавська область,37022

про стягнення 12049,12грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники сторін у судове засідання не з"явилися.

У судовому засіданні 02.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №293/2016 від 03.06.2014р. у розмірі 12049,12грн., у т.ч. 6968,66грн. - сума основного боргу, 2301,90грн. - інфляційні нарахування, 1431,96грн. - 30% річних, 1346,60грн. - пеня.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи суд встановив

03.06.2014 року між ТзОВ "ВТР" (Продавець) та ПП "Лукулл" (Покупець) було укладено Договір поставки №293/2016.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар в кількості, асортименті та по цінах згідно з Додатками до цього Договору, які є невід'ємними частинами цього договору та оплатити його вартість. Під Додатками до цього договору розуміються видаткові накладні, що видаються Продавцем або зміни до Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1.1 Договору Продавець зобов"язується відповідно до товарно-транспортної документації надавати Товар в місці поставки не пізніше строку, обумовленому Сторонами.

Датою поставки є дата передачі Товару Покупцю, яка зазначена в накладних на Товар (п.4.4 Договору)

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата проводиться на протязі семи календарних днів з дати отримання Товару.

Відповідно до п.5.3 Договору відстрочка платежу на протязі 7 (семи) календарних днів з дати отримання Товару.

Ціни на Товар узгоджуються Сторонами та вказуються в накладних або рахунках на оплату. Ціна є договірною і застосовується виключно для даного Договору (п.5.4 Договору).

Пунктами 8.1, 8.2 Договору визначено, що у випадку порушення строку оплати

Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день затримки без обмежень строку її нарахування.

У випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого Товару більш як на 60 календарних днів Покупець на вимогу Продавця додатково сплачує 30 відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору ТзОВ „ВТР" здійснило поставки товару ПП "Лукулл" на загальну суму 26894,42 грн. (підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностями).

Як зазначає позивач у позові, відповідач, в порушення взятих на себе зобов"язань за Договором в частині оплати вартості товару, частково сплатив кошти в розмірі 19925,54 грн. за придбаний товар.

Станом на 27.04.2015 року борг ПП "Лукулл" за поставлений Товар, становить 6968,88 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2014 року.

Як зазначає у позові позивач, відповідач повинен був перерахувати борг в сумі 6968,66грн. до 20.08.2014 року, тобто на протязі семи календарних днів з дати отримання Товару згідно видаткової накладної №ЛУ-1526 від 12.08.2014 року.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за Товар у розмірі 6968,66грн. поставлений саме за видатковою накладною №ЛУ-1526 від 12.08.2014 року

При вирішенні спору суд виходить з анступного

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 6968,66грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем відповідно до п. 8.1, 8.2 Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1346,60грн. за період з 28.10.2014р. по 27.04.2015р., 1431,96грн. - 30% річних за період з 20.08.2014р. по 27.04.2015р. та інфляційні нарахування у розмірі 2301,90грн. за період з вересня 2014р. по лютий 2015р.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в постанові №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін

Позивачем було здійснено поставку товару за видатковою накладною №ЛУ-1526 від 12.08.2014р. Оскільки, відповідач повинен був перерахувати кошти на протязі семи календарних днів з дати отримання товару, а саме до 20.08.2014р., то строк нарахування пені, враховуючи приписи статті 232 ГК України, починається з 20.08.2014р.р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 28.10.2014р. по 27.04.2015р. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару та шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, що встановлений п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що визначений позивачем період є не вірним, а відтак, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення пені у розмірі 642,47грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені відхиляються судом як необґрунтовані з підстав, зазначених вище.

За приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Судом встановлено, що в п. 8.2 Договору сторони збільшили розмір процентів річних до 30%. Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 1431,96грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2301,90грн., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6968,66грн. основного боргу, 642,47грн. - пені, 1431,96грн. 30 % річних та інфляційних нарахувань в сумі 2301,90грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 704,13грн. пені у позові слід відмовити.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з приватного підприємства „Лукулл" ( 37022, с. Харківці, Пирятинського району, Полтавської області, Код ЄДРПОУ 22519518) на користь - товариства з обмеженою відповідальністю «ВТР» ( 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1, п/р 26000055478120 в ВГРУ "ПриватБанк" м. Луцька, МФО 303440, Код ЄДРПОУ 33381354) 6968,66 грн. - суму основного боргу, 642,47грн. - пені, 1431,96грн. 30 % річних та інфляційних нарахувань в сумі 2301,90грн., а також 1720,23грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено: 03.07.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.