Рішення № 46061740, 30.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2015 р.Справа № 916/1585/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (м. Черкаси);

До відповідача: Державного підприємства "Одеська залізниця" (м. Одеса);

про стягнення 2031,25 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Лісецька Н.В. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 15.04.2015р. за вх. №1675/15 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Відповідач) про стягнення вартості недоставленого вантажу 2 031,25 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, вважає що матеріальну відповідальність за часткову втрату вантажу повинно нести Державне підприємство "Одеська залізниця", надав додаткові пояснення №501-06/273 від 09.06.2015р., які надійшли до суду спочатку електронною поштою 10.06.2015р. за вх. ГСОО №14851/15, а 16.06.2015р. за вх. ГСОО №15276/15 зазначені пояснення надійшли поштою в оригіналі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував повністю, надав заперечення №НЮ-14/642 від 18.05.2015р. (вх. ГСОО 12568/15 від 18.05.2015р.) на позов та додаткові пояснення №НЮ-б/н від 30.06.2015р. за вх. ГСОО №16534/15 від 30.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2015р. строк розгляду справи відповідно до положень ст. 69 ГПК України продовжено по 30.06.2015р.

У судовому засіданні 30.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

24 жовтня 2014 року зі станції Черкаси Одеської залізниці на станцію Жовтнева Одеської залізниці прибув вагон №59242073, відправником якого є ПАТ "АЗОТ".

Відправлення вантажу здійснювалось на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-тера".

При прибутті вагону 25.10.2014 року №59242073 на станцію призначення Жовтнева було встановлено факт втрати 1250 кг вантажу, згідно Комерційного акту № БЖ 321377/186 від 30.10.2014р.

За цією обставиною на станції Жовтнева Одеської залізниці складено комерційний акт загальної форми ГУ-22 від 30.10.2014р. № БЖ 321377/186 (а.с.20), яким зафіксовано різницю ваги вантажу вагона №59242073, у зв'язку з тим, що у першому розвантажувальному люку з ліва за рухом потягу було виявлено протікання вантажу.

Отже, Позивачем у позовній заяві зазначено, що за договором перевезення вантажу залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ч.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.6 ст. 130 Статуту залізниці України (далі - Статут), право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умов пред'явлення оригіналу залізничної накладної, комерційного акта, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 статуту, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Таким чином на накладній №429770103 від 24.10.2014р. зроблено напис, що підтверджує перехід права на пред'явлення претензії від ТОВ "МСП НІКА-ТЕРА" до ПАТ "АЗОТ", який засвідчено підписами начальника і заступника начальника по фінансам та економіці - Головний бухгалтер та печаткою товариства.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме ст.3 Закону визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок та умови перевезень для всіх юридичних осіб і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту), на підставі якого затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідності до ст. 23 Статуту відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Згідно із ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч.ч.1, 2 ст.306 ГК України).

Відповідно до ст.12 Закону України „Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідач вважає, що матеріальної відповідальності за часткову втрату вантажу вагону №59242073 залізниця не має нести, оскільки залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення.

Однак, згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

На станції відправлення Черкаси Одеської залізниці вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відтиск календарного штемпеля станції Черкаси в графі 56 на оригіналі накладної вантажовідправника №42970103 від 24.10.2014р. (а.с.16).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.2,3 ст. 308 ГК України).

Згідно із ст.ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Так, як вбачається з комерційного акту № БЖ 321377/186 від 30.06.2014 (форма ГУ-22), складеного на станції Жовтнева Одеської залізниці, в першому розвантажувальному люку потягу виявлено течію вантажу у зв'язку із відсутністю ущільнювача довжиною 120мм.

У пункті 3.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що відповідно до ст.114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення, оскільки навіть у разі розкрадання вантажу під час перевезення недостача в межах граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати не пов'язана із розкраданням.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1,5 % від маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінеральних добрив (пункт 27 Правил видачі вантажу затверджених наказом Міністерством транспорту України від 21.11.2000р. №644).

Судом встановлено, що з урахуванням норми 1,5% граничного розходження визначення маси вантажу норма природної втрати граничного розходження визначення маси нетто становить 58т*1,5% = 0,87 т. Недостача вантажу з урахуванням природної втрати складає 1,25 т - 0,87 т = 0,38 т.

Вартість 1т відповідно до затверджених діючих на карбамід насипом на умовах EXW з ДПВ (а.с.24-25) становить 5280,00 грн.

Отже, сума втраченого вантажу складає 5280 грн.*0,38т = 2006,40 грн.

Позивачем було направлено відповідачу Державному підприємству "Одеська залізниця" претензію №501-06/-72-580 від 23.02.2015р. на суму 2031,25 грн.

16 березня 2015 року відповідачем було надано відповідь №21/4 від 10.03.2015р. на претензію №501-06/-72-580 від 23.02.2015р, якою зазначену претензію було відхилено та у зв'язку з непред'явлення оригіналу залізничної накладної, оригіналу рахунка, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача суми втраченої продукції у розмірі 2006,40 грн.

Також Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми провізної плати втраченого вантажу, з огляду на що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує завдану недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу шкоду у розмірі дійсної його вартості або у розмірі тієї суми, на яку знижено вартість вантажу.

Пункт 27 Правил видачі вантажів визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

У пункті 3.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що згідно зі ст.114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Так, з огляду на часткову нестачу вантажу при перевезенні вагону №59242073 провізна плата недоставленого вантажу із залізниці не стягується.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, та приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 2031,25 грн. частково підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, підлягають задоволенню частково.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення 2031,25 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) суму вартості недоставленого вантажу в розмірі 2006 (дві тисячі шість) грн. 40 коп., судовий збір у сумі 1804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 65 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков