Рішення № 46061528, 16.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 р. Справа№ 914/1301/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (м. Київ)

до відповідача: Приватного підприємства «Автоцентр-Червоноград» (м. Червоноград, Львівська обл.)

про: стягнення 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 75537,07 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Черменєвій

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (м. Київ) до Приватного підприємства «Автоцентр-Червоноград» (м. Червоноград, Львівська обл.) про стягнення 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 75537,07 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.04.2015 року. Ухвалою суду від 28.04.2015 року розгляд справи відкладено до 06.05.2015 року, в зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 06.05.2015 року розгляд справи відкладено до 13.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 13.05.2015 року розгляд справи відкладено до 21.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 21.05.2015 року розгляд справи відкладено до 27.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 27.05.2015 року розгляд справи відкладено до 05.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 05.06.2015 року розгляд справи відкладено до 10.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 10.06.2015 року розгляд справи відкладено до 16.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.04.2015 року, про відкладення від 28.04.2015 року, від 06.05.2015 року, від 13.05.2015 року, від 21.05.2015 року, від 27.05.2015 року, від 05.06.2015 року, від 10.06.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника позивача на бланку оголошення про відкладення від 10.06.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

23.04.2015 року за вх. № 17063/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2015 року за вх. № 17798/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.05.2015 року за вх. № 21665/15 позивач подав клопотання по справі.

26.05.2015 року за вх. № 21679/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.06.2015 року за вх. № 23060/15 позивач подав детальний розрахунок сум позовних вимог.

15.06.2015 року за вх. № 2493/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 74995,81 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року

15.06.2015 року за вх. № 24486/15 позивач подав клопотання по справі про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.04.2015 року, про відкладення від 28.04.2015 року, від 06.05.2015 року, від 13.05.2015 року, від 21.05.2015 року, від 27.05.2015 року, від 05.06.2015 року, від 10.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 662 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 12.06.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

07.05.2015 року за вх. № 18684/15 від відповідача надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

05.06.2015 року за вх. № 23091/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.06.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 26 листопада 2013 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Автоцентр-Червоноград» (надалі - відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-В (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, згідно п. 1.1. Загальних умов Договору (Додаток №3 до Договору), Лізингодавець (позивач), на підставі договору купівлі-продажу (поставки), зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - Предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Позивач звертає увагу на те, що свої зобов'язання своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу, на підставі Акту приймання-передачі від 19.12.2013 року.

Позивач наголошує, що, відповідно до статті 2 Загальних умов Договору, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу (рахунки № 25032 від 27.11.13 р. та № 33658 від 09.07.14 р. додаються) та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), з урахуванням суми курсової різниці, відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов 'язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право, поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов 'язань.

Позивач зазначає, що відповідач оплатив авансовий платіж та вже, починаючи з першого місяця дії договору, почав прострочувати оплату лізинговий платежів, і, згодом, з липня 2014 р. відповідач взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно Договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі. (В Таблиці №1 детально показано суму заборгованості по кожному рахунку та кількість днів прострочки (стор. 4-5 позовної заяви). Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 08.10.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу (вих. № 651-УПК від 30.09.2014 р.) цінним листом, щодо сплати заборгованості. Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачем було проігноровано всі спроби позивача та незадоволено його законних вимог.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлюють, що Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Також, позивач зазначає, що умовами пункту 11.2.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (відповідач) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів. Право на дострокову відмову (розірвання) Лізингодавцем (позивачем) від Договору передбачено в пунктах 1 і 2 ст. 611, 615 та ч. 2 ст. 598 ЦК України.

Позивач наголошує, що пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (позивачу). При цьому, у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Таким чином, за твердженням позивача, 05.11.2014 року ним було направлене відповідачу Повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 804-УПК від 04.11.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору, в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

Позивач зазначає, що, згідно п. 11.6. Загальних умов Договору, датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу.

Вимога про повернення Предмета лізингу не була виконана відповідачем добровільно. Також, позивачу не вдалося самостійно вилучити Предмет лізингу через протиправні дії відповідача у вигляді переховування Предмету лізингу, зловмисного неповернення його законному власнику, яким являється ТОВ «Український лізинговий фонд», згідно Свідоцтва про реєстрацію САТ 642493 (копія додається).

Враховуючи вищевказане, на підставі п. 11.4. Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 25.11.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2170 (напис знаходиться на виконанні у ВДВС).

Позивач наголошує, що 05.12.2014 р. ВДВС Червоноградського МУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного позивачу (Лізингодавцю) майна (копія додається). Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу, 28.01.15 р. було винесено Постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно Договору фінансового лізингу). Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу позивачу (його законному власнику) на даний момент не вдалося.

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець (Позивач) має право стягувати з Лізингоодержувача (відповідача) прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків, відповідно до закону та договору.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів, передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням Предмета лізингу.

За твердженням позивача, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі, згідно договору фінансового лізингу, відповідач має наступну заборгованість перед позивачем:

- Заборгованість зі сплати лізингових платежів, згідно Договору фінансового лізингу, у розмірі 321 936 (триста двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 34 коп. за період з 20.07.2014 р. по 06.04.2015 р. (дата подачі позову), яка складається з оплати частини вартості предмета лізингу та оплати комісії (винагороди), з урахуванням суми курсової різниці, відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору.

- Пеня в розмірі 46 598 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата боржником неустойки.

Позивач зазначає, що умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (відповідач) повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок проводиться згідно формули: Пеня = С *2*облікова ставка НБУ/365(366)*Д, де: С- сума заборгованості; Д- дні прострочки.

- Штраф в розмірі 75 537 (Сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач звертає увагу на те, що умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що, у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 07 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - інфляційне збільшення суми боргу становить 38 362 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 26 коп.

- Додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.

Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору, в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо.

Отже, за твердженням позивача, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач був змушений відмовитись від Договору та витребувати повернення Предмету лізингу. В свою чергу, відповідач не виконав вимогу позивача повернути Предмет лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення Предмета лізингу, у відповідності до умов ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 11.4. Договору фінансового лізингу, внаслідок чого, позивач поніс додаткові витрати. (Рахунок № 204 від 25.11.2014 р. за вчинення нотаріального напису та платіжне доручення про оплату додаються.)

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач (Лізингодавець) має право вимагати від відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків, відповідно до закону та договору.

Згідно з умовами п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких позивач зазнав у зв'язку із відновленням свого порушеного права.

Позивач наголошує, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно Договору, в зв'язку з чим утворилася загальна заборгованість у розмірі 489509 (Чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 75 коп., а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 321 936 (триста двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 34 коп.;

- пеня в розмірі 46 598 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп.;

- штраф в розмірі 75 537 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 07 коп.;

- 3 % річних у розмірі 4 576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 07 коп.;

- інфляційне збільшення у розмірі 38 362 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 26 коп.;

- додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач не виконує умови Договору лізингу, і, внаслідок такого невиконання та порушення його умов, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позивачем заявлена вимога про розірвання Договору фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ч. 1 ст. 7 та п. 4 ч. 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості.

Позивач звертає увагу на те, що можливість розірвати Договір лізингу на вимогу лізингодавця з підстав несплати лізингових платежів більш, ніж на 30 календарних днів, передбачена також і п. 11.2.1 укладеного між сторонами Договору лізингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у випадку розірвання договору судом, зобов'язання за ним припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Отже, підлягає стягненню заборгованість за Договором лізингу, яка утворилася на момент винесення рішення судом.

15.06.2015 року за вх. № 2493/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 74995,81 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 26 листопада 2013 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Автоцентр-Червоноград» (надалі - відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-В (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Загальних умов Договору (Додаток №3 до Договору), Лізингодавець (позивач), на підставі Договору купівлі-продажу (поставки), зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - Предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Позивач свої зобов'язання своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 19.12.2013 року.

Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу (рахунки № 25032 від 27.11.2013 р. та № 33658 від 09.07.2014 р. додаються) та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов 'язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання, дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов 'язань.

як підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, відповідач оплатив авансовий платіж та вже починаючи з першого місяця дії договору почав прострочувати оплату лізинговий платежів, і, згодом, з липня 2014 р. відповідач взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі. (В Таблиці №1 детально показано суму заборгованості по кожному рахунку та кількість днів прострочки (стор. 4-5 позовної заяви)). Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 08.10.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу (вих. № 651-УПК від 30.09.2014 р.) цінним листом, щодо сплати заборгованості. Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачем було проігноровано всі спроби позивача та не задоволено його законних вимог.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлюють, що Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Також, умовами пункту 11.2.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (відповідач) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів. Право на дострокову відмову (розірвання) Лізингодавцем (позивачем) від Договору передбачено в пунктах 1 і 2 ст. 611, 615 та ч. 2 ст. 598 ЦК України.

Пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (позивачу). При цьому, у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Таким чином, 05.11.2014 року ним було направлене відповідачу Повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 804-УПК від 04.11.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору, в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

Згідно п. 11.6. Загальних умов Договору, датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу.

Вимога про повернення Предмета лізингу не була виконана відповідачем добровільно. Також, позивачу не вдалося самостійно вилучити Предмет лізингу через дії відповідача у вигляді переховування, неповернення Предмету лізингу законному власнику, яким являється ТОВ «Український лізинговий фонд» згідно Свідоцтва про реєстрацію САТ 642493.

Враховуючи вищевказане, на підставі п. 11.4. Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 25.11.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2170.

05.12.2014 р. ВДВС Червоноградського МУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного позивачу (Лізингодавцю) майна. Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу, 28.01.2015 р. було винесено Постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець (Позивач) має право стягувати з Лізингоодержувача (відповідача) прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів, передбачених Договором, в тому числі, не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням Предмета лізингу.

В п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (відповідач) повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (відповідач) оплачує штраф, в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору (в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо).

Отже, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач був змушений відмовитись від Договору та витребувати повернення Предмету лізингу. В свою чергу, відповідач не виконав вимогу позивача повернути Предмет лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення Предмета лізингу, у відповідності до умов ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 11.4. Договору фінансового лізингу, внаслідок чого, позивач поніс додаткові витрати, що підтверджується Рахунком № 204 від 25.11.2014 р. за вчинення нотаріального напису та платіжним дорученням про оплату.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач (Лізингодавець) має право вимагати від відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з умовами п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких позивач зазнав у зв'язку із відновленням свого порушеного права.

Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно Договору, в зв'язку з чим утворилася загальна заборгованість у розмірі 489509 (Чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 75 коп., а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 321 936 (триста двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 34 коп.;

- пеня в розмірі 46 598 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп.;

- штраф в розмірі 75 537 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 07 коп.;

- 3 % річних у розмірі 4 576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 07 коп.;

- інфляційне збільшення у розмірі 38 362 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 26 коп.;

- додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач не виконує умови Договору лізингу, і внаслідок такого невиконання та порушення його умов позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому, позивачем заявлена вимога про розірвання Договору фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ч. 1 ст. 7 та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості

Також, можливість розірвати Договір лізингу на вимогу лізингодавця з підстав несплати лізингових платежів більш, ніж на 30 календарних днів, передбачена також і п. 11.2.1 укладеного між сторонами Договору лізингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у випадку розірвання договору судом, зобов'язання за ним припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Отже, підлягає стягненню заборгованість за Договором лізингу, яка утворилася на момент винесення рішення судом.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

15.06.2015 року за вх. № 2493/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 74995,81 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

Отже, судом встановлено, що, виходячи з наданих суду доказів, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 74995,81 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса. Крім того, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав до розірвання Договору фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» до Приватного підприємства «Автоцентр-Червоноград» про стягнення на користь позивача 321936,34 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598,01 грн. - пені, 74995,81 грн. - штрафу, 4576,07 грн. - 3% річних, 38362,26 грн. - інфляційних втрат, 2500,00 грн. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Крім того, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3354 від 03.04.2015 року на суму 9790,20 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення № 2919 від 20.03.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автоцентр-Червоноград» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Хмельницького, 61, код ЄДРПОУ 37197594, п/р 26006030111 в ПАТ «Укргазпромбанк», МФО 320843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096, п/р 26006056101644 в філії «Київ сіті» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380775) 321936 (триста двадцять одну тисячу дев'ятсот тридцять шість) грн. 34 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 46598 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп. - пені, 74995 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп. - штрафу, 4576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 07 коп. - 3% річних, 38362 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та 10997 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 37 коп. судового збору.

3. Розірвати Договір фінансового лізингу № 2260/11/13-Н від 26.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096, п/р 26006056101644 в філії «Київ сіті» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380775) та Приватним підприємством «Автоцентр-Червоноград» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Хмельницького, 61, код ЄДРПОУ 37197594, п/р 26006030111 в ПАТ «Укргазпромбанк», МФО 320843).

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.