Рішення № 46061461, 01.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 рокуСправа № 912/1363/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1363/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до Комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області, м. Кіровоград

про стягнення 115884,34 грн

за участю представників:

від позивача (фізична особа - підприємець) - ОСОБА_1 (особисто);

від третьої особи - головний спеціаліст юридичного сектору ОСОБА_2, довіреність № 15-10/13 від 13.01.2015.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради заборгованості за договором № 75 від 14.08.2013 в загальній сумі 77338,97 грн, в тому числі 65364,00 грн основного боргу за виконані роботи, 8428,31 грн пені, 1634,10 грн інфляційних втрат, 1912,56 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених в позовній заяві вимог позивач зазначає, зокрема, що за умовами укладеного між сторонами договору після прийняття виконаних робіт за кількістю та якістю, між сторонами підписується акт прийому - передачі виконаних робіт, після підписання якого протягом десяти днів замовником здійснюється розрахунок за виконані роботи. Однак, Комунальне підприємство по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради в порушення вимог договору розрахунок в повному обсязі за виконані роботи не здійснило, не дивлячись на підписані акти приймання виконаних будівельних робіт.

Ухвалою від 17.04.2015 господарський суд у складі судді Глушкова М.С. порушив провадження у справі, розгляд справи призначив в судове засідання на 11:00 14.05.2015.

У зв'язку з перебуванням судді Глушкова М.С., у провадженні якого знаходилась дана справа, у день її розгляду у відрядженні, за результати автоматичного розподілу справи між суддями справу № 912/1363/15 призначено судді Шевчук О.Б.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2015 розгляд справи відкладався до 11:00 04.06.2015.

В судовому засіданні 04.06.2015 оголошувалась перерва до 10.06.2015 на 09:30 в порядку передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 10.06.2015 господарським судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області та відкладення розгляду справи до 25.06.2015.

25.06.2015 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 9:00 01.07.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи на адресу господарського суду позивачем неодноразово було подано заяви про уточнення позовних вимог, а саме: відповідно до заяви від 14.05.2015 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 76761,60 грн, в тому числі: 64876,00 грн основного боргу, 8365,42 грн пені, 1621,90 грн інфляційних втрат та 1898,28 грн - 3 % річних; відповідно до заяви від 04.06.2015 (а.с.57) заявлена до стягнення сума основного боргу становить 64876,00 грн, 8284,78 грн - пеня , інфляційні втрати - 1520,00 грн та 1823,63 грн - 3 % річних; в останній заяві про уточнення позовних вимог (а.с.70-72) позивач наполягає на стягненні з відповідача 115884,34 грн заборгованості, в тому числі: 64876,00 грн основного боргу, 3315,78 грн пені, 45330,36 грн інфляційних втрат та 2362,20 грн - 3 % річних.

Господарський суд враховує, що позивач має право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Тому дані заяви прийняті до розгляду господарським судом.

Таким чином, господарський суд продовжує розгляд справи про стягнення з відповідача 115884,34 грн заборгованості, в тому числі: 64876,00 грн основного боргу, 3315,78 грн пені, 45330,36 грн інфляційних втрат та 2362,20 грн - 3 % річних.

Відповідачем подано до господарського суду відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що останній не заперечуючи факту виконання підрядних робіт на суму 64876,00 грн, заперечує проти задоволення позову з огляду на порушення позивачем строків виконання робіт за договором № 75 від 14.08.2013, чим в свою чергу завдано відповідачу збитки в межах вартості не виконаних/несвоєчасно виконаних зобов'язань шляхом не освоєння бюджетних коштів у 2013 році та відповідно не виділення їх у майбутньому.

Крім того, у своїх письмових поясненнях від 10.06.2015 та від 25.06.2015 відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог частині стягнення пені та зазначив про те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для звернення з вимогою про стягнення пені після 18.03.2015.

Представник третьої особи у судовому засіданні 01.07.2015 надав усні пояснення про те, що на підставі Реєстру бюджетних зобов'язань 20.08.2013 було зареєстровано договір №75 від 14.08.2013 на суму 190251,00 грн. В подальшому 02.09.2013 та 31.10.2013 були зареєстровані акти виконаних робіт по договору №75 на суму 60011,00 грн та 65364,00 грн відповідно, оплата за якими проведена у 2013-2014 роках. Інші бюджетні зобов'язання до договору №75 від 14.08.2013 у 2013 та 2014 роках до органу Казначейства не надавались.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, підрядник) та Комунальним підприємством по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради (надалі - замовник) було укладено договір № 75 (надалі - договір, а.с. 7-8).

За умовами укладеного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту приміщень за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 53 а (пункт 1.1. договору).

В пункті 2.1. договору визначено, що вартість робіт становить 190251,00 грн.

Розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом десяти банківських днів після виконання робіт та підписання акту прийому - передачі виконаних робіт, в безготівковому порядку (пункт 2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено строки виконання робіт та термін договору по об'єкту, а саме: початок робіт - з 14.08.2013, а закінчення - 30.09.2013.

Договір вступає в силу з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1. договору).

У зв'язку з закінченням бюджетного року та неповним виконанням сторонами договору у 2013 році сторони в додатковій угоді № 2 від 11.03.2014 продовжили дію договору до 31.12.2014 (а.с. 8).

Договір та додаткова угода до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані обумовлені договором роботи, що підтверджується підписаними замовником та підрядником актами приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в за серпень, жовтень 2013 року та лютий 2014 року (а.с. 10-11, 15-16, 21-23) на загальну суму 190251,00 грн та свідчить про виконання підрядником взятих на себе зобов'язань.

Однак, відповідачем розрахунки проведені лише в сумі 125375,00 грн за виконані роботи по актах приймання виконаних будівельних робіт за серпень та жовтень 2013 року, що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних документів (а.с.64-65).

Оплати вартості виконаних будівельних робіт по акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року в сумі 64876,00 грн відповідач не здійснив.

06.02.2015 ФОП ОСОБА_1 направив на адресу Комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором. Втім, за твердженням позивача відповідач залишив претензію без відповіді, суму заборгованості не сплатив, що крім того підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Станом на час розгляду господарським судом спору сторонами не надано доказів оплати виконаних робіт за договором.

Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір № 75 від 14.08.2013 є договором підряду.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов'язується сплатити підрядникові обумовлену ціну, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень частини 1 статті 96 цього кодексу юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За умовами пункту 2.3. договору замовник зобов'язаний провести оплату протягом десяти банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт. Оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 сторонами був підписаний 28.02.2014, то замовник повинен був перерахувати на користь підрядника кошти протягом часу з 03.03.2014 по 17.03.2014 включно. Прострочення оплати слід рахувати з 18.03.2014.

З огляду на встановлені обставини справи, керуючись статтями 530, 610, 612, 837, 854 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за виконані підрядником роботи в сумі 64876,00 грн обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, щодо неможливості оплати виконаних будівельних робіт у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, спростовуються положеннями частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, із змісту яких вбачається, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення з 18.03.2014 по 03.06.2015 становить 45330,36 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача цієї суми підлягають задоволенню господарським судом

Крім того, позивач нарахував 3 % річних на суму боргу 64876,00 грн за 443 дні прострочки платежу за період з 18.03.2014 по 03.06.2015, що становить 2362,20 грн. Тому позовні вимоги в цій частині є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Поряд з цим частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач скористався положеннями статей 231 та 232 Господарського кодексу України, які підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, нарахувавши за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 18.03.2014 по 18.09.2014 пеню в загальній сумі 3315,78 грн.

Викладене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові пленуму №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 з подальшими змінами.

Так, в абзацах 3-5 цієї постанови зазначено наступне:

"Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Передбачене частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом."

Оскільки в укладеному договорі сторони не визначили розмір та базу нарахування пені за несвоєчасне виконання замовником грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України

Поряд з цим, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3315,78 грн, господарський суд враховує те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні даної справи саме в частині стягнення пені.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України)

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про сплив та застосування позовної давності в частині стягнення пені відповідач зазначив у своїх поясненнях від 10.06.2015 та від 25.06.2015.

Господарський суд враховує, що позивач правомірно нарахував пеню за період з 18.03.2014 по 18.09.2014. Однак, з позовною заявою до господарського суду останній звернувся лише 17.04.2015.

Таким чином, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, на момент звернення до господарського суду з даним позовом позовна давність в частині стягнення пені за період з 18.03.2014 по 16.04.2014 сплила, тому в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 357,25 грн слід відмовити.

Нарахування пені 2958,53 грн за період з 17.04.2014 по 18.09.2014 здійснено позивачем в межах позовної давності, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення 115527,09 грн, з яких: 64876,00 грн - основна заборгованість, 2958,53 грн - пеня, 45330,36 грн - індекс інфляції та 2362,20 грн - 3 % річних.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2310,54 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради (25022, м. Кіровоград, пл. Г.Майдану, 1, ідентифікаційний код 04013867) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 115527,09 грн, з яких: 64876,00 грн - основна заборгованість, 2958,53 грн - пеня, 45330,36 грн - індекс інфляції та 2362,20 грн - 3 % річних, а також 2310,54 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити Комунальному підприємству по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради (25022, м. Кіровоград, площа Г.Майдану, 1).

Повне рішення складено 03.07.2015.

Суддя О.Б. Шевчук