Рішення № 46061302, 24.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/13343/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрохолдинг-Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанія Варніейт Лімітед (Varniate Limited)

про стягнення 894 566,96 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ладан О.М. - за довіреністю;

від відповідача: Можаєв М.О. - за довіреністю;

від третьої особи: Дасюк В.В. - за договором.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" про стягнення 894 566, 96 грн., з яких 447 283, 48 грн. - безпідставно набуті та збережені грошові кошти, 447 283, 48 грн. - сума штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. було порушено провадження справі № 910/13343/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. залучено до участі у справі Компанію Варніейт Лімітед (Varniate Limited) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 р. позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Петрохолдинг-Інвест" на користь ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" 447 283, 48 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 447 283, 48 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" задоволена частково, касаційна скарга Компанії Варніейт Лімітед (Varniate Limited) задоволена, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 р. у справі № 910/13343/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/308 від 01.04.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13343/14, за результатами якого зазначену справу передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2015 р. справа № 910/13343/14 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 13.05.2015 р.

03.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

12.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

Судове засідання 13.05.2015 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. розгляд справи було призначено на 10.06.2015 р.

У судове засідання 10.06.2015 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2015 р. з'явився та подав письмові заперечення на позовну заяву.

У судове засідання 10.06.2015 р. представник третьої особи з'явився та подав письмові пояснення.

У судовому засіданні 10.06.2015 р. судом було оголошено перерву до 24.06.2015 р.

23.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 24.06.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.2015 р. з'явився, надав суду пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 24.06.2015 р. з'явився, надав суду пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (далі - позивач, орендар) та ТОВ «Петрохолдинг-Інвест» (далі - відповідач, орендодавець) було укладено Попередній договір (далі - Попередній договір), за умовами якого:

- сторони зобов'язуються укласти договір оренди нерухомого майна (Основний договір) у нотаріальній формі не пізніше п'яти календарних днів з моменту (дати) реєстрації орендодавцем права власності на нерухоме майно, визначене пунктом 1.2 Договору (пункт 1.1 Попереднього договору);

- у разі неможливості укладення договору оренди в нотаріальній формі до дати відкриття торговельно-виробничого комплексу «Амстор» (далі - ТВК «Амстор») з причин непроведення орендодавцем державної реєстрації права власності на нерухоме майно, сторони зобов'язуються за вимогою орендаря укласти договір оренди у простій письмовій формі не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати відкриття ТВК «Амстор» (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Попереднього договору);

- під терміном «нерухоме майно» сторони розуміють нежитлове приміщення або їх сукупність, загальною орієнтованою площею 3 997,1 кв.м., що розташовані у будівлі громадського центру з гостьовою автостоянкою (Торгівельно-розважального центру «Мармелад»), за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154 (пункт 1.2 Попереднього договору);

- протягом 10 банківських днів з дати укладання Попереднього договору орендар зобов'язаний сплатити перший транш у розмірі 447 283,83 грн., що еквівалентно 55 959,40 доларів США (пункт 1.8 Попереднього договору);

- про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення Основного договору орендодавець зобов'язаний повідомити письмово орендаря не пізніше ніж за п'ять календарних днів до вказаної дати (пункт 1.12 Попереднього договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до дати укладення основного договору (пункт 1.20 Попереднього договору).

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Частиною першою статті 182 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач виконав пункт 1.8 Попереднього договору та перерахував відповідачу гарантійний платіж у сумі 447 283,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.01.2013 р. № 738.

Відповідач, на думку позивача, зобов'язання за Попереднім договором не виконав, у встановлений строк Основний договір не уклав, про державну реєстрацію права власності на об'єкт оренди позивача не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрував право власності на нежитлове приміщення 30.07.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 7272416 від 30.07.2013.

31.07.2013 р. між відповідачем та Компанією Варніейт Лімітед (Varniate Limited) (далі - третя особа) було укладено у нотаріальній формі Договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.2 якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (третьої особи) 44/100 сотих часток нежитлових приміщень, що становить 6990,1 кв.м., що знаходяться у приміщенні Громадського центру з гостьовою автостоянкою (ТРЦ «Мармелад»), розташованого у місті Києві, вулиця Борщагівська, будинок № 154, а покупець зобов'язується прийняти 44/100 частки нежитлових приміщень і сплатити за них обумовлену грошову суму.

10.09.2013 р. між відповідачем (продавцем) і третьою особою (покупцем) було укладено в нотаріальній формі Договір поділу нерухомого майна, за умовами якого сторони розподілили нерухоме майно, що є предметом права спільної часткової власності, на підставі вищезазначеного Договору купівлі-продажу.

За третьою особою зареєстровано право власності на 44/100 частини нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9200904.

Позивач зазначає, що станом на 05.08.2013 р. (як і станом на дату подання позовної заяви) Основний договір не був укладений, а тому просить суд, на підставі статті 1212 ЦК України, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 447 283,48 грн., посилаючись на відсутність правових підстав у відповідача на набуття та збереження вказаних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2013 р. між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено Договір оренди в простій письмовій формі (далі - Договір оренди), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування нерухоме майно - приміщення, конкретне розташування та характеристики якого визначені додатком № 1 до Договору оренди (нежитлове приміщення загальною площею 4098,2 кв.м., що розташоване на відмітці - 3.800, 5.100 будівлі ТРЦ (пункт 1.1 Договору оренди);

- орендодавець надає приміщення у користування орендаря на строк 35 календарних місяців. Строк оренди починає свій перебіг з моменту передачі приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення в оренду згідно положень пункту 4.1. Договору оренди. Строк оренди завершується у момент оформлення сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди згідно з приписами пунктів 4.6, 4.7 Договору оренди (пункт 3.3 Договору оренди).

Також в преамбулі Договору оренди сторони зазначили, що діють у відповідності до умов підпункту 1.1.1 пункту 1.1 і пункту 1.2 Попереднього договору.

20.02.2013 р. сторони підписали акт приймання-передачі приміщення для підготовки до орендного користування, за яким орендарю передається приміщення (нежитлове приміщення загальною площею 4 098,2 кв.м.), що розташоване на відмітці - 3.800, - 5.100 будівлі ТРЦ, для підготовки до використання за цільовим призначенням.

07.03.2013 р. сторони склали та підписали акт приймання-передачі приміщення в оренду, за яким орендарю передано приміщення (нежитлове приміщення загальною площею 4 098,2 кв.м.), що розташоване на відмітці - 3.800, - 5.100 будівлі ТРЦ) для здійснення господарської діяльності з розміщення торговельно-виробничого комплексу у складі магазину, закладів громадського харчування, виробничих цехів різного профілю, складських та адміністративних приміщень, надання супутніх послуг, тощо.

На думку відповідача та третьої особи, Договір оренди і є Основним договором, який мав бути укладений на виконання умов Попереднього договору, тому позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню, оскільки відповідач належним чином виконав зобов'язання за Попереднім договором.

Суд погоджується з вказаними доводами відповідача та третьої особи, з огляду на наступне.

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Попереднього договору передбачено, що у разі неможливості укладення договору оренди в нотаріальній формі до дати відкриття торговельно-виробничого комплексу "Амстор" (далі - ТВК "Амстор") з причин непроведення орендодавцем державної реєстрації права власності на нерухоме майно, сторони зобов'язуються за вимогою орендаря укласти Договір оренди у простій письмовій формі не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати відкриття ТВК "Амстор".

Виходячи з диспозиції ст. 635 ЦК України, попередній договір повинен містити умови основного договору, який на його підставі сторони зобов'язуються укласти. При цьому положення зазначеної статті не покладаються на сторони обов'язку визначити в попередньому договорі всі істотні умови основного договору.

Проте, обов'язковою умовою погодженою у попередньому договорі має бути предмет основного договору.

Таким чином, оцінюючи погоджений у Попередньому договорі та Договорі оренди предмет договору, суд дійшов висновку про тотожність предмету оренди.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у справі № 910/14259/14, яке набрало законної сили, встановлено наступне:

«Щодо вимоги третьої особи з самостійними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" першого траншу Гарантійного платежу у розмірі 447 283,48 грн., то суд відмовляє у задоволенні останньої через необґрунтованість, оскільки як встановлено п. 5.5 договору плата за перший з Дати відкриття ТРЦ календарний місяць оренди зараховується із суми Гарантійного платежу, та відповідно належить ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", як оренда плата, сплачена орендодавцеві за договором з моменту передачі приміщення (07.03.2013 р.) до дня набуття третьою особою з самостійними вимогами права власності на об'єкт оренди (10.09.2013 р.).

Стосовно вимоги третьої особи з самостійними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" заборгованості зі сплати другого та третього Гарантійного платежу з урахуванням їх коригування у розмірі 1 653 014,67 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.5. договору плата за другий з Дати відкриття ТРЦ календарний місяць оренди зараховується із суми Гарантійного платежу, а плата за останній місяць зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць орендокористування.

Таким чином, другий платіж із Гарантійного платежу належить також ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", як оренда плата за другий місяць користування ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" орендованим приміщенням, та не може бути стягнутий третьої особою з самостійними вимогами через відсутність права вимоги за такою сумою.

Щодо третього Гарантійного платежу з урахуванням його коригування, який за перерахунком суду складає 881 276,93 грн., то такий мав би належати третій особі з самостійними вимогами, як орендодавцю до моменту розірвання договору оренди, та мав би бути сплачений орендарем протягом 10 банківських днів з дати відкриття ТРЦ і відповідно зарахованим в якості оплати оренди за останній місяць орендокористування.

Проте, враховуючи, що договір оренди нерухомого майна від 20.02.2013 р. є розірваним з моменту прийняття рішення по справі, а за весь час користування ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" приміщенням стягнута з останнього орендодавцем орендна плата, обов'язок сплати третього Гарантійного платежу для гарантії оплати оренди у орендаря відпав із прийняттям рішення по справі, та задоволеннях вищевказаних вимог, відтак, - суд визнає необґрунтованими вимоги третьої особою з самостійними вимогами в частині стягнення другого та третього Гарантійного платежу з урахуванням їх коригування у розмірі 1 653 014,67 грн.»

А отже, як зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у справі № 910/14259/14 встановлено, що перший гарантійний платіж сплачений позивачем на виконання умов Договору оренди, а саме встановлений п. 5.5 Договору як плата за перший з дати відкриття ТРЦ календарний місяць оренди зараховується із суми Гарантійного платежу, та відповідно належить ТОВ "Петрохолдинг-Інвест", як оренда плата, сплачена орендодавцеві за договором з моменту передачі приміщення (07.03.2013 р.) до дня набуття третьою особою права власності на об'єкт оренди (10.09.2013 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, укладення і виконання сторонами Основного договору, як правового наслідку Попереднього договору, підтверджується, зокрема, відповідними рахунками-фактурами, оскільки вказані рахунки-фактури виставлялись за оренду нерухомого майна за Договором оренди та були сплачені в строки та порядку передбаченому Попереднім договором.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача гарантійного платежу в розмірі 447 283,48 грн. не обґрунтовані, оскільки, як встановлено судом, укладений сторонами Договір оренди і є Основним договором, в розумінні Попереднього договору, а відтак, як також встановлено судом, даний платіж був здійснений на виконання Попереднього договору та є орендною платою.

Крім повернення суми гарантійного платежу як безпідставно отриманого майна, позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 447 283,48 грн., відповідно до п. 1.9 Попереднього договору.

Пунктом 1.9 Попереднього договору сторони погодили, що у разі неправомірної відмови чи ухилення орендодавця від укладення основного договору або договору в простій письмовій формі, орендодавець зобов'язаний повернути орендарю суму сплаченого ним гарантійного платежу, компенсувати орендарю вартість документально підтверджених виконаних опоряджувальних робіт та сплатити штраф в розмірі місячної орендної плати.

Проте, як зазначено вище, оскільки сторонами було укладено Договір оренди, який є Основним договором в розумінні Попереднього договору, штраф також не підлягає стягненню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 894 566,96 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Ленінградська, будинок 27; ідентифікаційний код: 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрохолдинг-Інвест» (04053, м. Київ, вулиця Гоголівська, будинок 41-Б, офіс 3; ідентифікаційний код: 36798719) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 17 891 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 34 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Ленінградська, будинок 27; ідентифікаційний код: 32516492) на користь Компанії Варніейт Лімітед (Varniate Limited) (Акара Білдінг, Де Кастро Стріт, 24, Уікхемс Кей 1, Род Таун, Тортола, Британські Віргінські острови, ПО БОКС 3136 (Akara Building, De Castro Street, Wickhams Cay 1, Road Town, Tortola, British Virgin Islands, PO BOX 3136; номер компанії: БВО 1738778) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 17 891 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 34 коп.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя О.В. Нечай