Рішення № 46061146, 25.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/15451/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/15451/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»;

до приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»;

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 50 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Галіч Ж.В., довіреність б/н від 20.05.2015р.;

від відповідача: Крашеннікова М.І., довіреність № 851/2014 від 04.12.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № 904127 від 24.03.2014р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Opel Astra», державний номер 43269 НІ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідач вимогу позивача не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/15451/15 та призначено її розгляд на 25.06.2015р.

25.06.2015р. через відділ діловодства суду від сторін надійшли витребувані судом докази.

Присутній у судовому засіданні 25.06.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що відповідачем було замовлено проведення експертної оцінки матеріального збитку, завданого пошкодженому внаслідок ДТП автомобілю марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, однак на день розгляду справи висновок експерта ще не готовий.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на наявність у матеріалах справи достатніх доказів для розгляду справи по суті.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, заперечення представника позивача та відсутність будь-яких документальних підтверджень щодо заявленого представником відповідача клопотання, суду відмовив у клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача позов не визнав, проте витребуваний ухвалою суду від 17.06.2015р. письмовий відзив на позов не подав.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.07.2014р. у справі №490/7813/14-п вбачається, що 13.06.2014р. о 10 год. 30 хв., Яцун Р.В., керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номер 43269 НІ, виїжджаючи з автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 98-В, на вулицю Леніна, порушивши п. 10.2. Правил дорожнього руху України, не надав дороги транспортному засобу марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ під керуванням Хоменка М.Г., який рухався вулицею Леніна та здійснював поворот ліворуч, внаслідок чого допустив зіткнення вказаних транспортних засобів, які зазнали механічних пошкоджень.

Даною постановою суду Яцуна Р.В. визнано винним за вчинене правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ.

Пошкоджений автомобіль застрахований у публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № 904127 від 24.03.2014р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ, та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 16.06.2014р., дослідження № ВЕ3552ІІ-23.06/2 від 23.06.2014р. та калькуляції відновлювального ремонту, складених ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» за дорученням позивачем.

Позивачем було складено страховий акт № СТО-14-5278/1 від 22.08.2014р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 58395,28 грн.

Кошти в розмірі 58395,28 грн. були перераховані позивачем згідно платіжних доручень № 49505 від 26.08.2014р., № 51016 від 01.09.2014р., № 52390 від 09.09.2014р., № 53290 від 15.09.2014р. на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк» для отримання постраждалою особою Хоменко М.Г. цих коштів готівкою.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 58395,28 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «Opel Astra», державний номер 43269 НІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ, застрахована у приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1315810.

Відповідно до умов договору (полісу) № АІ/1315810, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ.

Проте, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 0 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel Astra», державний номер 43269 НІ, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1315810, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Opel Astra», державний номер 43269 НІ, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З урахуванням умов Договору добровільного страхування транспортного засобу № 904127 від 24.03.2014р. позивач виплатив своєму страхувальнику 58395,28 грн. страхового відшкодування без урахування зносу транспортного засобу.

При цьому, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 58395,28 грн. без врахування зносу транспортного засобу своєму страхувальнику не суперечить вимогам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки названий Закон не поширюється на правовідносини, які виникли за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 904127 від 24.03.2014р. Водночас, Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Проте, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1315810, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою за № 09-06-06/21280 від 12.11.2014р. про сплату страхового відшкодування в сумі 50000,00 грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, отримавши зазначену вище вимогу, відповідач суми страхового відшкодування не виплатив.

Оскільки, умовами полісу № АІ/1315810 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування позивачем при зверненні з позовом до суду не зменшувалось.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 50 000,00 грн.

Доводи відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування має бути зменшена з урахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" розмір регресного відшкодування обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (в даному випадку позивача), які були здійснені на користь страхувальника.

Судом також враховано правову позицію, наведену в листі Верховного Суду України від 19.07.2011р., що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна).

Матеріали справи містять докази, зокрема, акт виконаних робіт від 22.07.2014р., складеного ТОВ «Н-Авто», згідно з яким вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля марки «BMW X3», державний номер ВЕ 3552 ВВ склала 59885,28 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) суму страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 30.06.2015р.

Суддя А.І. Привалов