Рішення № 46060962, 02.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/71/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 Справа № 908/1764/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073 м. Київ, пр. Московський, 9, корп. 5, офіс. 101)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ" (83000 м. Донецьк, вул. Майська, 86а).

про витребування майна

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Максименко І.В., дов. № 23-12/14-3 від 23.12.2014р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов ТОВ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ" про витребування та передання майна, а саме колісний каток НD150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 18.03.2015р., справу № 908/1764/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 19.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1764/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/71/15 та призначено судове засідання на 20.04.2015 р.

Ухвалою суду від 20.04.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.05.2015р., у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача.

Ухвалою суду від 18.05.2015р. на підставі ст. 24 ГПК України, до участі у справі було залучено відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ", м. Донецьк, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладено на 23.06.2015р.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.07.2015р., у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача 2.

02.07.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1764/15-г.

02.07.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.07.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судове засідання, відкрите 02.07.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. У судовому засіданні 23.06.2015р. проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві (міститься в матеріалах справи).

Представник відповідача-2 у судове засідання, відкрите 23.06.2015р. та 02.07.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачі 1, 2 належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідачів 1, 2 в судове засідання не звільняє їх від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідачі 1, 2 свої зобов'язання не виконали, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 22.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L390-03/07.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Специфікацією (додаток № 2 до договору) сторони визначили, що предметом лізингу є колесний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045.

На виконання умов договору № L390-03/07, лізингодавець придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 13.07.2007р.

У пункті 8.1 договору лізингу зазначено, що він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору лізингу, в редакції угоди про внесення змін, вартість предмета лізингу становить 564694 грн. 42 коп., в т.ч. 20 % ПДВ.

Згідно п. 4.1 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця.

У пункті 5.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4) зазначено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (додаток № 1) та не може бути менше одного року.

Пунктом же 4.2 договору встановлено, що розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в Графіку.

Додатком № 1 сторонами було погоджено Графік лізингових платежів.

У Графіку сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з серпень 2007 року по липень 2012 року.

У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони досягли згоди щодо внесення змін до Договору Додатковою Угодою від 28.02.2014р. Сторони досягли згоди та домовились про те, що:

1.1 Підписанням цієї Угоди відповідач (лізингоодержувач) визнає наявність

простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі 669 847,69 грн. та строк, визначений сторонами.

1.2 Підписанням цієї Угоди, відповідач (лізингоодержувач) засвідчує та визнає, що

на дату укладання цієї Угоди, зобов'язання відповідача (лізингоодержувача) перед лізингодавцем (позивачем) за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором.

1.3 Виконання зобов'язань/боргових зобов'язань відповідача (лізингоодержувача) за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання відповідача (лізингоодержувачем) зобов'язань за договором до 30.09.2014р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до угоди від 04.05.2011р. про внесення змін до договору фінансового лізингу від 22.03.2007р. змінено Графік платежів, а саме сторони визначили, що період лізингу та лізингових платежів становить з серпня 2007р. по липень 2012р.

В подальшому додатковою угодою від 28.02.2014р. сторони домовились, що підписанням цієї Угоди лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк, визначений сторонами в цій угоді. Розміри заборгованості та строки сплати наведені в таблиці даної додаткової угоди.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014р. виконання зобов'язань/боргових зобов'язань за договором відстрочено, кінцева дата виконання лізингоодержувачем зобов'язань до 30.09.2014р.

Слід зазначити, що договору фінансового лізингу передувало укладення 26.04.2007р. між ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (продавець, лізингоодержувач) та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець, лізингодавець) договору купівлі-продажу Р363-03/07, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, покупець оплатити, а лізингоодержувач прийняти обладнання (колесний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045) (п. 1.1. договору, додаток № 1 до договору - специфікація).

Господарським судом з'ясовано, що на виконання договору фінансового лізингу L390-03/07 від 22.03.2007р. позивач (лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 16.08.2007р.

Отже, першим періодом лізингу за договором є вересень 2007р., а останнім серпень 2012р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" також встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України зазначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 8.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 22.03.2007р. № L390-03/07) сторонами погоджено, що лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

При цьому, слід зазначити, що строк лізингу - це строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Як вже зазначалось, договором фінансового лізингу (оренди) № L390-03/07 від 22.03.2007р. сторони визначили, що строк лізингу складається з періодів лізингу з серпня 2007р. по липень 2012р. (п. 1.2 договору, враховуючи додаткову угоду від 04.05.2011р. до договору).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом позову у даній справі є витребування майна у зв'язку із закінченням строку лізингу (а не строку дії договору).

Строк лізингу - це термін, в період якого Відповідач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе дане майно.

Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Дані вимоги стосовно строку лізингу визначені ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме:

- строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу

- строк лізингу не може бути меншим одного року.

Також ст. 806 ЦК України визначає, що Лізингодавцем (Позивачем) предмет лізингу може бути передано Лізингоодержуважу (Відповідачу) на певний строк.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення саме строку лізингу, а не строку дії договору повернути предмет лізингу.

Отже, строк лізингу не можливо ототожнювати із строком дії договору.

Відповідно до умов п. 9.2 договору та вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» між сторонами щодо продовження строку лізингу ніяких інших угод до договору не укладалось.

Строк лізингу закінчився згідно до п. 1.1 договору та Графіку - Додаток № 1 до договору - у липні 2012 року.

Зобов'язання відповідача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу встановлене вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір дії до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. Відповідачем не виконані свої обов'язки, що передбачені п. 1.1 договору та п.п. 5.1-5.5 Загальних умов - Додаток № 4 до договору (щодо сплати лізингових платежів); а також не виконані відповідачем обов'язки п. 8.1.14 та п. 9.1 Загальних умов щодо викупу предмета лізингу на умовах договору.

Також договором не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після липня 2012р. не укладалися додаткові угоди до договору щодо продовження строку лізингу та не визначалися порядки розрахунків у разі такого.

Лізинговий платіж є змінною величиною, який включає в себе декілька складових, сума яких залежить саме від строку лізингу (термін користування ПЛ).

Отже, при укладенні договору фінансового лізингу на новий строк, розмір лізингових платежів, який понад інших істотних умов договору є істотною умовою договору фінансового лізингу повинен бути окремо визначений, що унеможливлює пролонгацію договору фінансового лізингу на той же строк на тих же умовах.

Таким чином, доводи відповідача щодо правомірного перебування у нього предмету лізингу внаслідок поновлення договору фінансово лізингу на строк, який був раніше встановлений договором є необґрунтованими.

Тому слід відрізняти терміни «строк лізингу», визначений умовами договору та вимогами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», який визначає правові підстави для тимчасового володіння та користування майном на строк, що визначений договором, та «строк дії договору», який визначає умови належного виконання зобов'язань відповідача по сплаті лізингових платежів.

Зобов'язання відповідачем за договором та у строк, що визначений додатковою Угодою від 28.02.2014р., не виконані та строк лізингу закінчився, а тому у позивача згідно до ст.ст. 387, 400 Цивільного кодексу України виникає право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та пред'явити позов про витребування цього майна.

Станом на дату розгляду справи в суді за закінченням строку лізингу (після липня 2012 року) та після строку, встановленого сторонами в п. 1.3 Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до договору - після 30.09.2014р., що є відстроченням виконання відповідачем зобов'язань, відповідачем предмет лізингу не повернутий позивачу (акт про повернення між сторонами не підписувався) та перебуває у володінні відповідача без правових підстав (строк лізингу закінчився, зобов'язання не виконане в строк - визнана відповідачем заборгованість не сплачена, предмет лізингу не викуплений).

Вартість предмета лізингу визначається умовами договору та доданими доказами.

У відповідності до п. 8.2.1 Загальних умов відповідача (лізингоодержувач) має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

В свою чергу, позивача (лізингодавець) відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» має право вимагати повернення предмету лізингу.

Оскільки строк користування майном (предметом лізингу), що було передано відповідачу, закінчився, а право власності на предмет лізингу належить позивачу, то відповідач не має правових підстав володіти і користуватися предметом лізингу.

Згідно зі ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Господарський суд звертає увагу сторін на те, що предмет лізингу - колісний коток НР 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер НІ 830045, номерний знак 04413 КС (предмет лізингу), власником якого є ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», був оглянутий 02.09.2014 р. на автошляху Київ - Одеса, про що складений відповідний акт та здійснена фото фіксація предмета лізингу, який був переданий згідно договору фінансового лізингу за актом приймання-передачі у тимчасове володіння і користування ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком».

Таким чином, спростовуються твердження ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» про те, що предмет лізингу нібито був переданий «на зберігання» 03.06.2014р. до ТОВ «Торг-Строй Компанії» в місті Донецьку Донецької області (або в будь-якому іншому місці).

Власник майна - ТОВ «Райффазен Лізинг Аваль» за погодженням та сприянням ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» здійснено огляд власності - предмета лізингу.

Тобто, підтверджується, що предмет лізингу продовжує перебувати у володінні та користуванні у ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» у визначеному цим актом місці станом на вказану дату.

Крім того, ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» відповідно до умов договору фінансового лізингу не повідомляло лізингодавця/власника майна про обставини, які унеможливлюють його виконання та не звертався за дозволом до лізингодавця/власника - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про передачу предмета лізингу на зберігання третій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи, відповідач своє зобов'язання щодо повернення предмету лізингу, у зв'язку із закінченням строку лізингу, не виконав, предмет лізингу - колесний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045 позивачу не повернув. Доказів сплати лізингових платежів в повному обсязі суду не надав.

Станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем за договором не погашена, що, зокрема, підтверджується бухгалтерською довідкою позивача, згідно якої станом на 23.01.2015р. несплачена вартість предмета лізингу, який знаходиться у користуванні ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" за договором фінансового лізингу № L390-03/07 від 22.03.2007р., а також додатковою угодою від 28.02.2014р.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідач доказів повернення позивачу предмету лізингу - колесний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045, суду не надав.

Заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки додатковою угодою від 28.02.2014р., якою відповідач визнав наявність заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язався сплатити в розмірі та строк, визначений сторонами цією додатковою угодою.

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014р. виконання відповідачем зобов'язань за договором було встановлено до 30.09.2014р. Доказів такого виконання відповідачем суду не надано.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про

витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" колісний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.07.2015 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Донецьк (відповідач -1) задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (83060 м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Шахтарів Донбасу, буд. 163, код ЄДРПОУ 32794511) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) колісний коток HD 150 ТТ фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1830045.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (83060, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Шахтарів Донбасу, буд. 163, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 6 604 (шість тисяч шістсот чотири) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.