Рішення № 46060630, 30.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2015 Справа № 905/258/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь

про стягнення 16024,31грн.

від Прокурора - Захарова Н.О. – за посвідченням;

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, до Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь про стягнення 16024,31грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя №2650-О від 11.03.2014р., відповідач взяв на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати та плати за послуги орендодавця, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 12365,48грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 3658,83грн. та заборгованість за послуги орендодавця в сумі 1419,41грн. Невиконання відповідачем зобов’язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об’єктів, що знаходяться в комунальній власності, оскільки в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

Прокурор у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Департаменту міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь у судові засідання не з’являвся.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

За приписами п.3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням прокурора справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням прокурора, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Дочірнім підприємством «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО» (Орендар) 11 березня 2014 року укладений договір №2650-О оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди).

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташованою за адресою: м.Маріуполь, вулиця Азовстальська, 22, загальною площею 655,80кв.м. (455,20 кв.м. – під дитячий садок, 200,60 кв.м. – під учбові класи) згідно технічного паспорту БТІ для використання під дитячий садок та учбові класи.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).

Пунктом 3.2.б-в договору встановлено, що Орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату та плату за послуги по обслуговуванню Орендаря в сумі 251,83грн. щомісячно.

Розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 року № 6/18-1821 (п.4.1 договору).

За п.1 договору приміщення (будівлю, споруду) встановлений розмір орендної плати за площу 455,20 кв.м., що використовується під дитячий садок у розмірі 495,11 грн., за площу 200,60 кв.м., що використовується під учбові класи у розмірі 2181,87 кв.м.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди (п. 4.2 договору).

Відповідно до умов п.6.3. договору у разі порушення терміну внесення орендної плати з Орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до умов п.7.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На момент укладення договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) №2650-О, орендоване приміщення загальною площею 655,80 кв.м. знаходилось в строковому платному користуванні у відповідача.

Про що свідчить акт приймання-передачі нежитлового приміщення №3596 від 01.11.2003р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею загальною площею 655,80кв.м., розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул. Азовстальська, 22. Акт підписано обома сторонами.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складала: за оренду приміщення – 12365,48грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 3658,83грн. та за послуги орендодавця – 1419,41грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполя до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов’язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за Договором оренди №2650-О від 11.03.2014р. належним чином не виконав, орендну плату за період з квітня 2014р. по серпень 2014р. в сумі 12365,48грн. та плату за послуги Орендодавця за період з лютого 2014р. по серпень 2014р. в сумі 1419,41грн. не сплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 13794,89грн., з яких 12365,48грн. - за оренду приміщення, 1419,41грн., - за послуги орендодавця.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12365,48грн. та за послуги Орендодавця в сумі 1419,41грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 3658,83грн. за прострочення сплати орендної плати на підставі умов п.6.3 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи прокурором належним чином доведено вимоги, які викладено ним у позовній заяви, а відповідач їх не спростував.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.121, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.2, 10, 17, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216, 217, 218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, до Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12365,48грн., пені в сумі 3658, 83 грн. та заборгованості за послуги орендодавця в сумі 1419,41грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 116, код ЄДРПОУ 31971874) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, на рахунок №33213871700052, код ЄДРПОУ 37989721, МФО 834016) заборгованість по орендній платі в сумі 12365,48грн. та пеню в сумі 3658,83грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 116, код ЄДРПОУ 31971874) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, р/р 35420201041699 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23599040) витрати за послуги орендодавця в сумі 1419,41грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР-ЕГО», м.Маріуполь (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 116, код ЄДРПОУ 31971874) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.07.2015р.

Суддя С.В. Тоцький