Рішення № 46060249, 22.09.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р. Справа № 07/126-38 за позовом Державного підприємства «Волиньторф», Маневицький район, с. Прилісне

до Підприємця ОСОБА_1, м.Нововолинськ

про стягнення 10655,88грн.

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача : ОСОБА_2, довіреність №138 від 29.01.2010р.

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність від 01.09.2010р.

Суть спору: Позивач Державне підприємство «Волиньторф» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Підприємця ОСОБА_1 16237,03грн., з них: 13041,00грн. заборгованості за відпуск товару та надані транспортні послуги по перевезенню згідно договорів поставки продукції №326 від 28.10.2008р. та купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р, 2562,56грн. інфляційних нарахувань та 663,47грн. - 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, зменшив їх розмір та просить стягнути з відповідача Підприємця ОСОБА_1 10655,88грн., з них: 9309грн. заборгованості за відпуск товару та надані транспортні послуги по перевезенню згідно договорів поставки продукції №326 від 28.10.2008р. та купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р, 1002,57грн. інфляційних нарахувань та 344,31грн. - 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України. Також долучив до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 15.10.2010р. №2184.

Представник відповідача у запереченні від 22.09.2010р. та в судовому засіданні заперечує факт поставки товару. Пояснив, що товарно-транспортні накладні №2184 від 15.10.2010р. та №2111 від 28.10.2008р. не підтверджують факту поставки товару, оскільки у них не міститься жодної інформації про ціну та загальну вартість товару, не має відповідних відміток про отримання та про самого отримувача. Просив суд відмовити у задоволенні позову у звязку із недостатністю доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

Між Державним підприємством «Волиньторф» та Підприємцем ОСОБА_1 укладено два договори: поставки продукції №326 від 28.10.2008р. та купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р, згідно яких Державне підприємство «Волиньторф» (Продавець) зобовязувалося відпустити, а Підприємець ОСОБА_1 (Покупець) зобовязувався прийняти і оплатити товар, а саме: брикети торфяні.

Згідно п.п.1.1-1.3, договору купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р. Продавець зобовязується відпустити брикети торфяні для комунально-побутових потреб в кількості 20,2 тонни. Ціна на момент заключення договору складає 280,00грн. за тонну (в т.ч. ПДВ 20% - 46,67грн.). Загальна сума договору 5656грн.( в т.ч. ПДВ - 942,67грн.).

Згідно п.3.1 цього договору можливе постачання товару автотранспортом Продавця з додатковою оплатою Покупцем транспортних послуг згідно встановлених рахунків і діючих на підприємстві цін. Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку зміни відпускної ціни на брекети торфяні укладається додаткова угода з обовязковим підписанням обома сторонами.

Відповідно до п.п.1.1-2.2 договору поставки продукції №326 від 28.10.2008р. Продавець зобовязується відпустити брикети торфяні для комунально-побутових потреб в кількості 5,0 тонни. Ціна однієї тонни брикетів торфяних для комунально-побутових потреб на момент укладення договору становить 280грн.(в т.ч. ПДВ - 46,67грн.). Вартість продукції по даному договору на момент укладення становить 1400грн.

Згідно з п.п.п. 3.1, 3.2, 4.1 договору поставки поставка товару здійснюється автотранспортом Продавця з додатковою оплатою транспортних послуг згідно встановлених рахунків. На момент укладення договору вартість перевезення продукції становить 3,50грн. (в т.ч. ПДВ - 0,58грн.) за кілометр пробігу автомобіля. Товар перевозиться автомобілем ГАЗ, пробіг автомобіля становить 150 кілометрів. Вартість транспортних послуг становить 525грн. (в т.ч. ПДВ - 87,50грн.). Загальна вартість договору на момент укладення становить 1925,00грн. (в т.ч. ПДВ - 320,83грн.).

На виконання умов договорів Державне підприємство «Волиньторф» поставило Підприємцю ОСОБА_1 товар за загальну суму 7056грн. (5656грн. +1400грн.) та надало послуги по перевезенню на суму 2253грн. (1728грн.+525грн.), що підтверджується договорами поставки продукції №326 від 28.10.2008р. та купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р., рахунками-фактури №1118 від 15.10.2008р., №1180 від 28.10.2008р. та товарно-транспортними накладними №2184 від 15.10.2010р. та №2111 від 28.10.2008р.

Договір поставки продукції №326 від 28.10.2008р., товарно-транспортна накладна №2111 від 28.10.2008р. та рахунок-фактура №1180 від 28.10.2008р. оформлені одним і тим же числом, в них вказана однакова кількість поставленої продукції (5,0 тонн), а також стоїть печатка відповідача про отримання товару.

Аналогічно договір купівлі-продажу №310 від 15.10.2008р, товарно-транспортна накладна від 15.10.2010р. №2184 та та рахунок-фактура №1118 від 15.10.2008р. оформлені одним і тим же числом, в них вказана однакова кількість поставленої продукції (20,2 тонн), а також стоїть печатка відповідача про отримання товару.

В товарно-транспортних накладних містяться посилання на рахунки-фактури №1118 від 15.10.2008р. та №1180 від 28.10.2008р. де зазначена кількість, ціна і сума товару, яка відповідає кількості, ціні і сумі по договорам.

Крім того, в зазначених товарно-транспортних накладних містяться розрахунки вартості наданих позивачем транспортних послуг по перевезенню брикетів торфяних на суму 525грн. та на суму 1728грн.

Про належну поставку і отримання відповідачем продукції свідчать скріплені печаткою відповідача товарно-транспортні накладні №2184 від 15.10.2008р. та № 2111 від 28.10.2008р.

Заперечення відповідача щодо непоставки та отримання товару неприйняті судом до уваги, оскільки відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Згідно п.2.3. договору №310 від 15.10.2008р. та п.2.3. договору №326 від 28.10.2008р. розрахунок за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідач свої зобовязання по договору не виконав належним чином, в результаті чого у нього виникла заборгованість у сумі 9309грн.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 9309грн., не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 1002,57грн. інфляційних нарахувань та 344,31грн. - 3% річних.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.33, 34, 82-85 ГПК України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (м.Нововолинськ, 5-й мкр.,11/50, ідент.№ НОМЕР_1, р/р2600901019997 в ВФ ВАТ «Кредобанк», МФО 303224) на користь Державного підприємства «Волиньторф» (Маневицький район, с.Прилісне, код ЄДРПОУ 00426302, р/р.260033021560 в ВОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 303398) 10655грн88коп. ( з них: 9309грн. заборгованості, 1002,57грн. інфляційних нарахувань та 344,31грн. - 3% річних), а також 106грн.57коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 27.09.2010р.

Суддя Сур'як О. Г.