Ухвала суду № 46059787, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/36139/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 806/768/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 № 0001012200.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ферко", за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, складено акт № 640/2200/33394612 від 03.10.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 252140,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 18.10.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001012200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 252 140,00 грн. основного платежу і 126 070,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Ферко", на виконання умов договору поставки товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами прийому-передачі товару, видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями.

Посилання податкового органу на те, що вказані первинні документи містять дефекти, а тому не можуть підтверджувати господарську операцію, не знайшли свого підтвердження.

Так, щодо видаткової накладної, на яку посилається податковий орган як на таку, що не містить відомостей щодо особи, яка отримала товар, судами встановлено, що зазначений товар було прийнято згідно довіреності від 17.12.2012 № 598380 Анучіним К.І.

Крім того, про відбуття у м. Херсон та м. Южний Одеської області для приймання-передачі товару директора ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Анучіна К.І. свідчать копії наказу про відрядження № 357/в від 17.12.2012, дорожнього листка легкового автомобіля, посвідчення про відрядження, звіту про використання коштів, виданих на відрядження, довіреності від 31.10.2012 та 17.12.2012 на отримання товарів від ТОВ "Ферко".

Транспортування товару здійснювалось власним транспортом керівника позивача (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1), що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними.

Також, встановлено, що автомобіль використовується на підприємстві, згідно з договором про використання власного автомобіля в службових цілях від 01.01.2011.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Ферко", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль