Ухвала суду № 46059274, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/800/62252/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Луцького Я.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 2а-652/10/1070

за позовом Хмельницької міжрайонної державної податкової

інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

до Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий

завод» (Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський

цукровий завод»)

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 адміністративний позов Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (надалі - Хмельницька МДПІ) задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" на користь Державного бюджету України кошти в розмірі 6100830,00 грн. як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод») задоволено частково; постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні позову Хмельницької МДПІ відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 і залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2013.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що укладений правочин мав реальний характер, а тому, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2008 року між ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» та ДП «Волочиськ-цукор» укладено договір поставки цукру-піску на загальну суму 6100830,07 грн. На підтвердження виконання умов договору відповідачем надано видаткові накладні та довіреність.

Фахівцями Хмельницької МДПІ проведено виїзну планову перевірку ДП "Волочиськ-цукор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, за результатом якої складено акт від 29.09.2008 № 994/23/32461570.

Перевіркою встановлено, що договір між відповідачем та ДП «Волочиськ-цукор» є нікчемним, оскільки його укладено без мети реального настання правових наслідків та виключно для надання податкової вигоди ВАТ «Рокитнянський цукровий завод».

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Задовольняючи позовні вимоги фіскального органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично господарські операції не мали реального характеру, а відбувались виключно на папері.

Натомість, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений відповідачем з ДП «Волочиськ-цукор» мав реальний характер. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції оскільки позивачем не доведено нікчемності укладеного позивачем з контрагентом договору, фіктивності господарської діяльності останніх, безтоварності господарської операції, а також те, що укладений правочин порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі № 2а-652/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна