Ухвала суду № 46058709, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/9991/39051/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року

у справі № 2а-12492/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренола»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренола» (далі - ТОВ «Ренола»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000013200/0 від 29 вересня 2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийнятого контролюючим органом оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Ренола» задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000013200/0 від 29 вересня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ренола» судові витрати в розмірі 5,10 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та залишення без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ренола» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у грудні 2007 року, жовтні 2008 року, лютому, червні, липні 2009 року, за результатами якої складено акт № 1869/23-3/34656083 від 20 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000013200/0 від 29 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 615 407,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 615 407,00 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач наголошував на тому, що позивач у періодах, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, таким правом не скористався, а тому відповідні суми підлягають зарахуванню в зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів.

Визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Разом з тим, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, позивачем у розглядуваному випадку не приймалось рішень про зарахування належних йому до відшкодування сум податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів шляхом відображення такого рішення в рядку 25.2 податкових декларацій за охоплені перевіркою періоди.

А відтак, з огляду на відсутність у податкового органу законодавчо встановленого права на самовільну зміну визначеного платником податку напряму зарахування сум бюджетного відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність зменшення відповідачем ТОВ «Ренола» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 615 407,00 грн. оскаржуваним актом індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.